КЛАПАРЕД ЕДУАРД
(24.03.1873 – 29.09.1940)

Видатний швейцарський невролог, фахівець у сфері порівняльної, дитячої, професійної психології і педагогіки, дослідник функціонування людської пам’яті та механізму свідчень, один із фундаторів юридичної психології. Президент Женевського психоаналітичного товариства, директор лабораторії і керівник кафедри психології Женевського університету, один із засновників Асоціації прикладної психології, Педагогічного інституту імені Ж.-Ж. Руссо. Здійснював експериментальні дослідження в галузі нейропсихології і психології інтелекту, сформулював теорію сну та закон миттєвого інтересу, відповідно до якого мислення є біологічною діяльністю. Виступав за впровадження психології у педагогічну практику. Автор праць «Асоціація ідей» (1904), «Експериментальна педагогіка та психологія дитини» (1905), «Як визначати здібності школярів» (1906), «Психологія інтелекту» (1917), «Психологія свідчень» (1910), «Школа на замовлення» (1920), «Функціональна освіта» (1921, 1931), «Професійна орієнтація, її проблеми та методи» (1925), «Мораль та політика або канікули чесності» (1940), серії семінарів з педагогічної психології (1906) тощо.

Матеріал підготовила
Н.О. Якобчук,
старший науковий співробітник
відділу педагогічного джерелознавства та біографістики
ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського

Світлина посилання: https://notrehistoire.ch/entries/bl3Wxnd0B9m

© Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В.О. Сухомлинського, 2023

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання в контексті цифровізації і цифрової трансформації освіти

Виставки

Наші видання

Науково-педагогічні студії. 2024, вип. 8