Пауль Герхард Наторп ‒ німецький педагог та філософ ‒ народився 24 січня 1854 р. у Дюссельдорфі (Німеччина) у пасторській сім’ї. Схильність до педагогіки, напевне, успадкував від свого прадіда ‒ Бернхарда Крістофа Людвіга Наторпа, котрий свого часу викладав у комерційному училищі в Ельберфельді, а також був комісаром шкіл Бохумського навчального округу, радником у відділі культури народної освіти Курмаркського суперінтендантства, провадив шкільну реформу в Прусії. Окрім того, він співавтор збірника хоралів для шкільної музичної освіти. До слова, Пауль Наторп теж мав пристрасть до музики.

Із 1871 р. в Берлінському університеті він студіював музику, історію і класичну філологію, себто ‒ давні мови, філософію і математику. Юний Пауль дуже захоплювався Брамсом, Шуманом, Бахом, Бетховеном, а надто Вагнером. Писав власні музичні твори, страждав, бо вагався між наукою і музикою, не міг обрати свій шлях. Зрештою, поговоривши з Брамсом, порада якого дуже засмутила Наторпа (тож неважко здогадатися, що сказав Паулеві видатний композитор), захопився математикою. Однак продовжив і вивчення філософії. Фахову освіту здобув у Страсбургу, у Ернста Лааса, філософа-позитивіста і автора праці «Кантівські аналогії досвіду» (1876), тоді ж відкрив для себе неокантіанську філософію Ланґе і Когена, який був другом батька Пауля Наторпа. Із 1880 р. Пауль Герхард ‒ у Марбурзькому університеті, де 1881-го захистив докторську дисертацію з філософії «Теорія пізнання Декарта. До передісторії критицизму». Із 1885 р. екстраординарний, а з 1893-го ординарний професор філософії Марбурзького університету. Цю посаду обіймав до 1922 р., аж доки не вийшов на пенсію. Помер Пауль Наторп у 1924 р., 17 серпня, у Марбургу.

Наторп найретельніше вивчав проблеми соціальної педагогіки, яка дуже пов’язана з ідеєю етичного соціалізму, що виникла саме в Марбурзькій філософській школі. Учений визнавав, що в суспільстві є суперечності, спричинені не соціально-економічними відносинами, а свідомістю самих людей. Пауль Наторп обстоював створення школи єдиної для всіх і обов’язкової для дітей на першому ступені (шестирічна народна школа), а на другому ступені доступної для тих, хто забажає (диференційована середня школа). Він також мав візію школи як трудового співавторства учнів та вчителів, де індивідуальна свідомість кожної дитини формувалася б в атмосфері доброзичливості, без суперництва і конкуренції. Окрім цього педагог і філософ неабияке значення надавав позашкільній освіті дорослих, вважав, що така освіта допоможе усунути соціальні суперечності, тож в суспільстві запанує взаєморозуміння. Пауль Наторп розглядав проблеми виховання у широкому соціально-філософському контексті. У книжці «Соціальна педагогіка» він якраз і сформулював основи однойменної педагогічної течії. Саме завдяки цій праці Наторпа вважають творцем соціальної педагогіки. Зокрема, вчений писав, що «поняття соціальної педагогіки означає визнання того факту, що виховання індивіда в усіх відношеннях обумовлено соціальними причинами, так само, як з іншого боку надання людиноорієнтованої спрямованості суспільного життя залежить від відповідного цій спрямованості виховання осіб, які мають брати участь у цьому житті. Соціальні умови освіти і освітні умови соціального життя – ось тема цієї науки». Ідея актуальна й дотепер. Адже автор  наголошує, що «моральне за своїм змістом є суспільною, а не приватною справою, оскільки моральна свідомість є невід’ємним складником суспільної свідомості». Водночас він завважує, що кожен має пізнавати моральне і служити йому. Відтак у людини формуються основні чесноти. А саме: індивідуальні, як-от розум-істина, воля-хоробрість або моральна дієздатність, чистота або міра, стриманість. Ідеться про критичне мислення, суспільну користь і пріоритет духовного над матеріальним. Окрім індивідуальних чеснот є й чесноти суспільні. За визначенням Наторпа такі: правдивість, участь всіх у суспільному житті на основі рівності, справедливість. Ось кілька цитат із праці Пауля Наторпа. «Щоб суспільне життя наповнилося сенсом правди, необхідна участь у ньому всіх на засадах рівності; якщо справедливість як індивідуальна чеснота означає чесноти правди, хоробрості та міри не лише окремої людини заради самої себе, а й також стосовно інших членів спільноти, то справедливість як чеснота спільноти означає, що остання має бути такою, щоб справедливість поширювалася на всіх її членів». Ідеї німецького філософа ‒ засадничі для європейських теорій інклюзії як процесу найширшого залучення всіх громадян у життя суспільства, і передовсім таких, соціальний, фізичний, розумовий розвиток котрих утруднений. Чесноти, про які пише Пауль Наторп, є базовими цінностями Європейського Союзу, в сучасному соціокультурному просторі України утверджуються у законодавстві, у політичних студіях, в освіті.

«Виховання людини в суспільстві визначає сукупність трьох факторів: сім’я, школа і дещо третє, чому не вдається знайти чіткої назви; але це життя поза сім’єю та школою. Але треба враховувати, що життя в широкому розумінні не за всіх умов виховує людей і не завжди виховує правильно. Але в загальному житті має бути дещо визначене, що здійснює виховний вплив, подібно виховним впливам школи та сім’ї».

Пауль Наторп написав книгу «Соціальна педагогіка. Теорія виховання на основі спільності» понад століття тому, проте думки, висловлені у цьому тексті, актуальні, зокрема і для української освіти, такої її царини, як соціальна педагогіка. У контексті сучасної європейської та вітчизняної дійсності ці ідеї допомагають зрозуміти, у який спосіб соціальне виховання створює підмурівок для розвитку особистості і водночас для формування спільноти, соціального середовища з окремих особистостей. «Теорія чеснот Пауля Наторпа може стати методологічним підґрунтям формування індивідуальних та суспільних цінностей, як складника її соціальності. Перспективними напрямами досліджень в сучасній соціально-педагогічній науці може бути формування цінностей особистості в нових соціокультурних реаліях в різних інститутах соціального виховання, особливостях взаємодії між ними у цьому процесі».

Підготовлено за публікаціями:

Безпалько О. «Соціальна педагогіка» Пауля Наторпа: нове прочитання в контексті євроінтеграції. Освітол. дискурс. 2017. № 1/2. С. 13–20. URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/19280/1/436-1139-1-PB.pdf (дата звернення: 26.12.2023).

Малько А. Пауль Наторп – засновник соціальної педагогіки. Рідна шк. 2003. № 9. С. 73–75.

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання в контексті цифровізації і цифрової трансформації освіти

Виставки

Наші видання

Науково-педагогічні студії. 2024, вип. 8