Михайло Єгорович Ващенко-Захарченко народився 31.10 [12.11].1825 р. в селi Малiївка, нинi Золотонiський район Черкаської областi, у родинi нащадка запорiзьких козакiв. Початкову освiту юнак отримав у Золотонiському повiтовому училищi та Другiй київськiй гiмназiї. У 1845–1846 рр. навчався в Київському унiверситетi Св. Володимира, де здобув математичну освiту на вiддiленнi фiлософського факультету. Бажання поглибити свої знання спонукало Михайла Єгоровича продовжити освiту за кордоном. У 1847–1848 рр. вiн навчався у Францiї, де прослухав лекцiї таких всесвiтньо вiдомих математикiв, як Огюстен-Луї Кошi та Жозеф Лiувiлль у Сорбоннi та Колеж де Франс у Парижi. Це визначило напрям його наукових iнтересiв та заклало основу для подальших дослiджень.

У 1852 р. пiсля повернення до Київського унiверситету Св. Володимира Ващенко-Захарченко склав iспити за увесь курс. У 1862 р. Михайло Єгорович захистив магiстерську дисертацiю «Символiчне числення i його застосування до розв’язання лiнiйних диференцiальних рiвнянь». Це дослiдження було одним з перших у Росiйськiй iмперiї, де ґрунтовно викладалася теорiя операцiйного числення та її використання до розв’язання диференцiальних рiвнянь. Чотири роки потому Михайло Єгорович захистив докторську дисертацiю з теми «Рiманова теорiя функцiй складеної змiнної», що було однiєю з перших праць з теорiї функцiй комплексної змiнної у Росiйськiй iмперiї. Дослiдження мали значний вплив на розвиток математичної науки в країнi.

Восени 1863 р. М. Є. Ващенко-Захарченко став приват-доцентом Київського унiверситету Св. Володимира, у 1867 р. – ординарним професором кафедри чистої математики. Перша його лекцiя була з теорiї ймовiрностей, потiм з теорiї чисел. Педагогiчна дiяльнiсть професора Михайла Єгоровича була багатогранною та впливовою. Вiн викладав такi курси, як теорiя функцiй, рiзницеве числення, теорiя визначникiв та теорiя форм, аналiтична геометрiя двох i трьох вимiрiв, вища алгебра, варiацiйне числення, теорiя пiдстановок та її застосування до розв’язання алгебраїчних рiвнянь, проєктивна геометрiя, вища геометрiя.

Михайло Єгорович щоразу удосконалював свої курси, протягом роботи в унiверситетi (1863–1902) написав 12 навчальних посiбникiв, що стали основою математичної освiти: «Теорiя визначникiв i теорiя форм» (1877), «Алгебраїчний аналiз або вища алгебра» (1887), «Аналiтична геометрiя двох i трьох вимiрiв» (1887), «Варiацiйне числення» (1889), «Проєктивна геометрiя» (1897) тощо.

Студенти та колеги зазначали його велику та рiзноманiтну ерудицiю. Учнями Михайла Єгоровича були майбутнi видатнi математики В. Єрмаков (1845–1922), Б. Букрєєв (1859–1962), А.-Б. Пшеборський (1871–1941).

Одним зi здобуткiв Ващенка-Захарченка є популяризацiя неевклiдової геометрiї. У 1880 р. вiн здiйснив переклад «Начал» Евклiда – «Начала Евклiда з пояснювальним вступом та тлумаченням», доповнивши його вступом та коментарями, де розглянув основи геометрiї Лобачевського. Це був суттєвий крок у просуваннi нових iдей, якi пiзнiше склали основу сучасної математики.

Окрiм викладацької та наукової дiяльностi, Михайло Єгорович захоплювався iсторiєю математики. У 1883 р. вiн видав працю «Iсторiя математики: Iсторичний нарис розвитку геометрiї», де проаналiзував досягнення математикiв вiд античностi до середньовiччя. Ця книга стала важливим джерелом для iсторикiв науки. […]

Особисте життя Ващенка-Захарченка було тiсно пов’язане з науково-педагогiчною дiяльнiстю. Навеснi 1871 р. вiн узяв шлюб з Вiрою Миколаївною Мельницькою (31.03.1840 – 02.08.1895), яка стала його надiйною пiдтримкою та однодумцем. […]

З 1860 по 1871 р. Вiра Миколаївна працювала у Києвi класною дамою в Iнститутi шляхетних дiвчат. […]

У 1871 р., пiсля одруження з професором Київського унiверситету Михайлом Ващенком-Захарченком, Вiра присвятила себе родинi. Кiлька рокiв потому Вiра Миколаївна вирiшила вiдкрити приватну жiночу гiмназiю, мрiючи надати можливiсть отримати якiсну освiту дiвчатам, для яких були зачиненi державнi освiтнi установи. Завдяки зусиллям подружжя Ващенків-Захарченків, значному їх матерiальному внеску, пiдтримцi унiверситетських колег, на Бiбiковському бульварi (бульвар Тараса Шевченка) у 1878 р. гiмназiя вiдкрилася. Вiра Миколаївна придiляла велику увагу якостi викладання, залучала до роботи висококвалiфiкованих педагогiв, створила навчальний заклад, який став одним iз провiдних у Києвi. […]

Михайло Єгорович був видатним ученим, талановитим педагогом, за 40 рокiв педагогiчної дiяльностi виховав не одне поколiння математикiв. Його наукова спадщина складає понад 6,5 тисяч друкованих сторiнок, вiн був одним iз засновникiв Київського фiзико-математичного товариства (1890), членом-кореспондентом Математичного товариства у Бордо (з 1883). […]

Вся наукова i педагогiчна дiяльнiсть Михайла Ващенка-Захарченка тiсно пов’язана з Київським унiверситетом, вiн став першим iсториком математики в унiверситетi. Сучасники вважали його реформатором методики викладання математики, адже його пiдручники вирiзнялися новизною, оригiнальнiстю та доступнiстю мови викладу. Його праця, педагогiчна дiяльнiсть є значним внеском у розвиток математичної освiти та науки в Українi.

Джерело публікації:

Задерей Н. М., Нефьодова Г. Д., Мельник I. Ю., Хохотва М. О. Михайло Єгорович Ващенко-Захарченко, видатний український математик, педагог : (до 200-рiччя вiд дня народж.). Х Міжнародна науково-практична конференція «Математика в сучасному технічному університеті», 20–21 лютого 2025 р., Київ : тези доп. / НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Київ. 2025. С. 223–226. URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/51655/1/Melnyk_2025_History.pdf (дата звернення: 17.10.2025).

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Презентація результатів дослідження «Педагогічна біографіка в інформаційному освітньо-науковому просторі України»

Виставки

Огляд-презентація «Інноваційні освітні практики навчання учнів з особливими освітніми потребами в умовах Нової української школи»

Наші видання

Науково-інформаційна діяльність провідних освітянських бібліотек – 2025