Біографія О. М. Огоновського
Омелян Михайлович Огоновський народився 3 серпня 1833 р. у с. Григорів (нині Рогатинський район Івано-Франківської області) у родині священика. Батько, о. Михайло, був настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Родина мала 12 дітей, Омелян ‒ найстарший.
Із семи років О. Огоновський навчається в Бережанах у гімназії з німецькою мовою викладання, де виявляє різнобічні мистецькі обдарування – прекрасні вокальні дані, майстерне володіння скрипкою, хист живописання, орнаментування. Після шести класів Бережанської гімназії продовжує навчання у першій академічній гімназії у Львові, вступає до Львівської духовної семінарії, яку закінчує у 1857 р. Цього ж року одружується з дочкою священика у Чесниках (недалеко Рогатина) Фаліною Недзвецькою. Ще семінаристом вивчав теологію у Львівському університеті, відбув там курси з руської (української) мови та літератури у Якова Головацького, а також з класичної філології та польської мови.
У Чесниках О. Огоновському пропонували парохію, але він став учителем катехізису при Домініканській німецькій гімназії у Львові. Від 1863 р. викладав теологію, руську (українську) мову та літературу в Академічній гімназії Львова.
У 1865 р. О. Огоновський стає доктором філології, а з 1867 р. виконує обов’язки професора (після Якова Головацького) на кафедрі української словесності Львівського університету. Паралельно з викладацькою роботою слухає цикл філологічних курсів у Віденському університеті і подає до захисту дисертацію під назвою: «Uber die Prаpozitionen in der altslovenischen unо ruthenischen Sprache». На захисті йому опонували відомі славісти Франц Міклошич та Антін Малецький. Із грудня 1870 р. О. Огоновський працює на посаді ординарного професора Львівського університету. У 1881 р. Краківська академія наук обрала професора своїм членом.
Омелян Огоновський – один із засновників і діяльний член «Руського Товариства Педагогічного», організованого в 1881 р. (потім – «Рідна школа»), член-засновник і керівник філологічної секції Наукового товариства імені Тараса Шевченка, діяльний учасник народовської партії.
Педагогічну діяльність професора О. Огоновського важко переоцінити: він творець першої національної філологічної школи нового часу в Україні. Ще у 60‑х роках ХІХ ст. учений компонує низку підручників і посібників українською мовою для шкіл і гімназій, очоливши першу україністичну університетську кафедру, розробляє цикли оригінальних лекцій, гуртує національно свідому молодь. Серед учнів Огоновського-педагога треба назвати І. Франка, М. Павлика, О. Брюкнера, О. Колессу, О. Маковея, В. Коцовського, Р. Заклинського, О. Макарушку та ін. Виконуючи обов’язки декана філософського факультету, О. Огоновський на початку 1871–1872 навчального року вперше виголошує інавгураційне слово українською мовою. Працює в галузі мовознавства та літературознавства, перекладає українського мовою підручники з релігії.
Напевно, найосновнішим досягненнням О. Огоновського в царині викладання була успішна боротьба з так званим «язичієм» – штучною мовою, одним із розробників якої був Головацький. Огоновський домігся того, щоби навчання відбувалося народною розмовною українською мовою.
Ще у 1868 р. на загальних зборах засновники товариства «Просвіта» обирають О. Огоновського головою організації, але лише з 1877 р. він переймає на себе важку і почесну місію – майже вісімнадцять років очолює цю феноменальну інституцію. Це безперечна заслуга Огоновського. Він відігравав поважну роль у розвитку української національної культури в Галичині у другій половині ХІХ ст.
Найбільшою науковою працею О. Огоновського стала «Історія літератури руської». Вона залишилася незавершеною, у 1887–1894 рр. вийшли 4 томи в 6 книгах. Це була перша спроба синтезу української літератури.
Слід зазначити, що працю досить гостро критикував Іван Франко, вважаючи навіть, що «… читач при такій подачі матеріалу не одержує жодного уявлення про розвиток літератури». Втім учні та студенти протягом тривалого часу навчалися саме за цією працею Огоновського.
Натомість І. Франко вельми позитивно оцінив підручник професора Огоновського для вивчення порівняльної граматики слов’янських мов на основі фонетичної системи Караджича – «Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache» (Львів, 1880 р.). Франко назвав книгу основним здобутком галицького мовознавства ХІХ ст.
Численні праці вчений присвятив творчості Т. Г. Шевченка. Так, у 1872–1873 рр. в журналі «Правда» опубліковано цикл статей О. Огоновського «Критично-естетичний погляд на декотрі поезії Тараса Шевченка», в яких він глибоко проаналізував поетові «Думки», баладу «Тополя», поеми «Гайдамаки», «Неофіти». Крім того, видав нарис «Життя Тараса Шевченка. Читанка для селян і міщан» (1876), дослідження «Гайдамаки». Поема Тараса Шевченка» (1879). За редакцією О. Огоновського вийшли друком перші два томи «Кобзаря» Т. Шевченка із статтею «Дещо про життя і літературну діяльність Т. Шевченка» (1893).
До творчої спадщини вченого належать, окрім суто наукових праць, підручників та посібників, художні твори – драми «Федько Острозький», «Настасія», «Гальшка Острозька»; поеми, балади, вірші, оповідання. Він ‒автор українського перекладу «Слова о полку Ігоревім» (1876), а також біографії Маркіяна Шашкевича (1886). О. Огоновський використовував псевдоніми і криптоніми: Омелян із Григорова, Ємілян, Ом. О. та інші.
Родина Огоновських була дуже відомою в краї. Йдеться не лише про самого професора Омеляна Огоновського, а й про його братів. Так, Олександр (1848–1891) ‒ професор цивільного права, дійсний членом НТШ, редактор часопису «Правда». Микола (1850–1907) – священник, письменник, перекладач, редактор і видавець літературно-наукового часопису «Родимый листокъ» в Чернівцях. Петро (1853–1917) – педагог, вчений, активний просвітянин, автор підручників з математики й фізики українською мовою. Іларій (1854–1929) – класичний філолог, перекладач, автор «Методичної граматики руської мови» (1894, разом з В. Коцовським), «Словаря до Гомерової «Одіссеї» та «Іліади».
Омелян Михайлович Огоновський помер раптово від інфаркту 28 жовтня 1894 р. у Львові. Похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі.
Під час його похорону Михайло Грушевський, який незадовго перед тим приїхав із Наддніпрянщини викладати у Львівському університеті, влучно відзначив у промові роль Огоновського для української культури: «На всему просторі краю нашого, над Дніпром-Славутою, над Чорним морем, під кригою повитими горами Кавказькими знали Тебе, шанували заслуги Твої, цінували Твою працю неустанну, Твоє посвячення щире!».
Підготовлено за публікаціями:
- Микитюк В. І. Літературна і наукова спадщина Омеляна Огоновського : автореф. дис. … канд. філол. наук. : спец. 10.01.03 «Українська література» / Львів. держ. ун-т ім. І. Франка. Львів, 1995. 26 с.
- Бондаренко О. 3 cерпня 1833 року народився Омелян Огоновський – вчений-філолог, один із засновників «Просвіти». Рідна країна : світогляд. портал. Київ, 2020. URL: https://ridna.ua/2020/08/3-cerpnia1833-roku-narodyvsia-omelian-ohonovs-kyy-vchenyy-filoloh-odyn-iz-zasnovnykiv-prosvity/ (дата звернення: 11.07.2023).
- Драбчук І. Огоновські. Національний заповідник «Давній Галич» : сайт. Галич, 2017. URL: http://davniyhalych.com.ua/novini/item/1177-ogonovski (дата звернення: 11.07.2023).
- Мельник І. Професор філології Омелян Огоновський. Zbruč = Збруч : інтернет-газета. Львів, URL: https://zbruc.eu/node/11053?theme=new_zbruc (дата звернення: 11.07.2023).
- Шевелєва М. Омелян Огоновський – оборонець окремішності українського народу. Український інтерес : інтернет-видання. Київ, 2022. URL: https://uain.press/blogs/omelyan-ogonovskij-oboronets-okremishnosti-ukrayinskogo-narodu-1309390 (дата звернення: 11.07.2023).
Анонси та оголошення
20.02.2024
Конкурс на заміщення вакантних наукових посад Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського НАПН України Наказ від 19 лютого 2024 р. № 11. Детальніше...
08.02.2024
Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського оголошує конкурс на заміщення вакантної посади заступника директора з наукової роботи (бібліотечної) Детальніше...
