ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ (Drahomanov Mykhailo Petrovych) [(псевд. – Українець, Кирило Василенко, Волинець, М. Галицький та ін.) 18.09.1841, м. Гадяч Полтавської обл. – 2.07.1895, м. Софія, Болгарія] – учений-історик, літературознавець, педагог, публіцист, громадський діяч.

Закінчив Гадяцьке повітове училище (1854), продовжив навчання в Полтавській гімназії, де рано виявив інтерес як до науки, так і до громадської діяльності. Вищу освіту здобув у Київському університеті Св. Володимира, де долучився до громадсько-політичного руху. Був одним із ініціаторів відкриття недільних україномовних шкіл. Із дозволу М. Пирогова, який опікувався Київським навчальним округом, таку школу, чи не одну з перших на теренах Російської імперії, відкрили у вересні 1859 р. Учителював у них, складав навчальну літературу. У 1863 р. блискуче закінчив університет і почав викладати у 2-й київській гімназії.

Із 1864 р. Д. ‒ приват-доцент, а з 1873 р. – штатний доцент Київського університету, досліджував стародавню історію. У 1870 р. захистив магістерську дисертацію та отримав право на закордонне наукове відрядження. У 1870-73 рр. працював у європейських бібліотеках, слухав лекції в тамтешніх університетах. Після повернення викладав історію в Київському університеті, став активним діячем київської Громади. Національні проблеми були в центрі наукових інтересів Д., через що в 1875 р. його звільнили з університету. За дорученням  Громади оселився в Женеві, де видавав збірник «Громада». Підтримував творчі й родинні зв’язки з племінницею Лесею Українкою (Ларисою Косач).

Обстоюючи в політиці федералізм, у соціальному житті – демократизм, у культурі – раціоналізм, Д. поступово відійшов від громадівців. У 1889 р. прийняв запрошення Вищої школи (Болгарія) і повернувся до викладацької діяльності. Помер у Софії в 1895 р.

Педагогічні погляди й ідеї Д. тісно пов’язані з його ідеологічними, науковими інтересами та громадською діяльністю. Він приділяв значну увагу проблемам виховання дітей і молоді, опублікував чимало статей із питань шкільної освіти («Земство і місцевий елемент в народній освіті», 1866; «Про педагогічне значення малоросійської мови», 1866; «Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії», 1877), де висвітлював роль та значення української навчальної книги, традицій, мови для становлення й розвитку національної школи. На широкому фактологічному матеріалі (звіти, анкети, опитування) показав причини відсутності рідномовної школи та шляхи українського відродження через школу, освіту, виховання дітей і молоді. Д. зробив вагомий внесок в україністику, народознавчі студії. Багату фольклорно етнографічну спадщину науковця використовують і нині в системі середньої та вищої освіти.

Джерело публікації:

Сухомлинська О. Драгоманов Михайло Петрович / О. Сухомлинська // Педагоги України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.) : енциклопедичний біографічний словник / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ; за наук. ред. Л. Д. Березівської. Електрон. вид. Вінниця : Твори, 2025. С. 136–137.  URI: https://lib.iitta.gov.ua/745951/1/Енциклопедичний%20словник_.pdf#page=137 (дата звернення: 27.02.2026).

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Круглий стіл «Роль освітянських бібліотек у забезпеченні сталого розвитку освіти та науки» (До всеукраїнського фестивалю науки – 2026 та Дня науки)

Виставки

Виставка-презентація «Постать Симона Петлюри на тлі боротьби за українську ідентичність»

Наші видання

Інформаційне забезпечення сфери освіти та науки України в умовах воєнного стану