Доктор філософських наук, професор, академік НАПН України Іван Андрійович Зязюн (1938-2014) – відомий вчений у галузі професійної педагогіки, філософії освіти, естетичного виховання молоді.

Іван Андрійович Зязюн народився на Чернігівщині, у селі Пашківка Ніжинського району, 3 березня 1938 р. Батько Андрій Володимирович (1913-1992) і мати Варвара Микитівна (1918-2006) були колгоспниками. Змалечку Іван допомагав їм господарювати, опановував премудрості праці на землі.

Закінчивши з відзнакою семирічну Пашківську (1952) та середню Галицьку загальноосвітні школи, у 1955 р. розпочав свою трудову діяльність на посаді завідувача сільського клубу. Етапи його професійного шляху:

11.1955-07.1956 р. – завідувач будинку культури у с. Пашківка.

07.1956-08.1956 р. – колгоспник у колгоспі «Перемога», с. Пашківка.   08.1956-01.1958 р. – учень гірничо-промислового училища № 5 міста Свердловськ Луганської області.

02.1958-07.1959 р. – вихователь у гірничо-промисловому училищі № 5 міста Свердловськ Луганської області.

07-09.1959 – заступник директора з культурно-масової роботи гірничопромислової школи №72 міста Володарка Свердловського р-ну Луганської області.

09.1959-06.1964 р. – студент Київського університету імені Т.Г. Шевченка.

08.1964-08.1966 р. – асистент кафедри філософії Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.

09.1966-09.1968 р. – аспірант кафедри філософії Київського університету імені Т.Г.Шевченка.

08.-11.1968 р. – старший викладач кафедри філософії Театрального інституту імені І. Карпенка-Карого (м. Київ).

11.1968-01.1970 р. – старший викладач кафедри філософії Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.

02.1970-02.1971 р. – завідувач лабораторії творчих процесів Театру опери і балету імені Т.Г. Шевченка (м. Київ).

02.1971-03.1975 р – старший викладач, доцент кафедри філософії Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого.

03.1975-09.1990 р. – ректор Полтавського педагогічного інституту імені В.Г. Короленка.

03.09.1990-05.1992 р. – Міністр освіти і науки України.

05.1992-11.1993 р. – завідувач лабораторії естетичного виховання Інституту педагогіки Міністерства народної освіти України.

12.1993-08.2014 р. – директор Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Плідну працю доктора філософських наук, професора, дійсного члена НАПН України І.А. Зязюна відзначено урядовими нагородами, почесним званням «Заслужений працівник вищої школи УРСР» (1988), Відзнакою Президента України – Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1998), ІІ ступеня (2003), І ступеня (2008), орденом Дружби народів (1981), медаллю А.С. Макаренка (1986), орденом Трудового Червоного Прапора (1987), медаллю «Ветеран праці» (1987).

І. А. Зязюн – автор понад 500 наукових праць, серед яких підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, монографії з проблем педагогічної майстерності, неперервної професійної освіти, етики та естетики, теорії української та зарубіжної культури, зокрема: «Основи педагогічної майстерності» (1987, 1989); «Педагогічна майстерність» (1997); «Краса педагогічної дії» (1998); «Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи» (2000); «Педагогіка добра» (2000).

Іванові Андрійовичу Зязюну були притаманні найкращі людські якості: ерудиція, гуманізм, порядність, чесність, принциповість. У 1998 р. американський біографічний інституту обрав Івана Зязюна «Людиною року».

Своєю відданістю професії, наполегливою працею, життєдайною енергією та оптимізмом, він впливав на долі багатьох людей. Суттєвим є особистий внесок педагога-науковця в розбудову системи професійної підготовки науково-педагогічних кадрів у нашій державі. Академік І.А. Зязюн – фундатор нового напряму педагогічної науки і засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності, яка виховала не одне покоління науковців України.

Основні положення теорії та технології педагогічної майстерності викладено у підручнику «Педагогічна майстерність», який має п’ять видань і перекладений іноземними мовами […]. Теорія педагогічної майстерності Івана Зязюна не має аналогів у світі. Її інноваційність, педагогічна ефективність та переконливість результатів упровадження зумовили швидке поширення педагогічної майстерності у вітчизняній і зарубіжній педагогічній освіті (Японія, Польща, […] та інші країни).

Із ініціативи Івана Андрійовича Зязюна у різних регіонах України створено 26 центрів педагогічної майстерності, об’єднаних навколо Всеукраїнського центру педагогічної майстерності в складі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, Кіровоградського національного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, педагогічно-меморіальних музеїв А.С. Макаренка у с. Ковалівка і м. Кременчук Полтавської області, а також музейних комплексів (В.О. Сухомлинського, І.Г. Ткаченка та О.А. Захаренка).

Активний пошук І.А. Зязюна з проблем педагогічної майстерності, розпочатий на філософській кафедрі Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (1968-1975), був успішно реалізований у Полтавському державному педагогічному інституту імені В.Г. Короленка (1975-1990). У цьому навчальному закладі він викладав п’ятнадцять років і стільки ж обіймав посаду ректора. Без перебільшення, педагогіка 80-х років минулого століття асоціюється передусім із ім’ям І.А. Зязюна. Найбільша заслуга вченого в тому, що з його ініціативи вперше в Полтавському державному педагогічному інституті було впроваджено як окремий навчальний предмет науку про одухотворення навчального процесу – педагогічну майстерність, яку потім уведено до навчальних програм підготовки майбутніх освітян у педагогічних вишах […].

Першим справжнім університетом життєвої мудрості й високої духовності, плекальнею моральних чеснот Для Івана Андрійовича були сім’я і школа. Власним прикладом, «позитивною почуттєвістю» батьки й талановиті вчителі виховували у здібного юнака характер, повагу до свого пракореня, спрагу до пізнання краси Людини і Праці, життєву стійкість, відтак – життєві пріоритети і серед них – філософію Особистості Учителя. Потреба в самоствердженні, самореалізації й саморозвитку власного досвіду супроводжувала І.А. Зязюна на всіх етапах професійного становлення. Іван Андрійович завжди намагався дотримуватися духовного заповіту А.С. Макаренка: «У людини має бути єдина професія – вона повинна бути справжньою Людиною».

Дивовижний експеримент полтавців із перетворення провінційного інституту на елітарний (у навчальних аудиторіях дійсно панував дух позитивного креативу, людяності, радості праці) викликав інтерес педагогів Японії, Китаю, Німеччини, Куби, Канади, Франції, Польщі, Чехії, Болгарії та інших країн, стимулював відкриття мережі кафедр педагогічної майстерності у вищих навчальних закладах […].

В Україні й за кордоном І.А. Зязюн добре відомий і ґрунтовними науковими пошуками: це і філософія освіти, і теорія та методика професійної освіти, і проблеми естетичного виховання. Серед численних позицій – монографії, підручники, навчальні та навчально-методичні посібники для студентів педагогічних закладів освіти, аспірантів, учителів та викладачів, статті, опубліковані в українських і зарубіжних часописах. Мірилом вартості кожної з фундаментальних науково-педагогічних книг («Естетичний розвиток особистості», «Естетичний досвід особистості», «Основи педагогічної майстерності», «Педагогічна майстерність», «Краса педагогічної дії», «Педагогіка добра: ідеали і реалії»), високо поцінованих у науково-педагогічному світі, крім теоретичної глибини й наукової актуальності, є також міцний зв’язок із практичними потребами життя. У цих підручниках красу буднів педагогічної праці, процес виховання обдарованої особистості, її становлення і самоствердження зображено правдиво, розмаїто, мелодійно і барвисто, на життєвих прикладах. Кожна книга написана серцем. Енергію думки органічно втілено в енергії слова, яке розкриває глибинну сутність Людини і Педагогіки Добра.

Переконання, що «життєдайні начала Добра, Любові, Істини і Краси перебувають в руках Учителя», здатного сформувати пізнавальні запити і духовні потреби учнів, спонукали Івана Андрійовича Зязюна, вже як міністра народної освіти, ініціювати теоретико-методологічні та експериментальні дослідження за програмою «Учитель». Із «легкої руки» міністра розпочалася й широкомасштабна комплексна програма «Творча обдарованість», завдяки якій стимулюються дослідницькі пошуки учнівської молоді.

Традиції педагогічної майстерності, що інтегрує проблеми філософії, етики, естетики, логіки, риторики, психології, соціальної психології, педагогіки, історії педагогіки та психології, соціології, започатковані талановитим педагогом, гідно продовжив колектив науковців Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, який І.А. Зязюн тривалий час очолював. Невтомний трудівник зумів виплекати сучасних учених, особистостей із високою методологічною культурою, фундаментальною підготовкою, гуманістичним стилем наукового мислення. Багатий педагогічний ужинок інституту приносить значну користь науці й практикам. Без сумніву, до цієї спадщини долучатиметься не одне покоління студентів, викладачів, учителів, учених і завжди знаходитиме в ній ключ до розв’язання складних проблем.

Учні, колеги Івана Зязюна відзначають його блискучі лекції, виступи, насичені філософсько-креативною енергетикою наукового пошуку, дослідницької насолоди (Іван Андрійович прочитав сотні доповідей і лекцій на різні педагогічні теми перед учителями, студентами; не злічити й неперевершених виступів на спеціалізованих вчених радах), – це потужна науково-дослідницька лабораторія, надзвичайно важлива для професійного зростання молодих учених. Носій педагогічної культури, він чудово володів методикою «живого» спілкування, вмів аргументовано дискутувати (в цьому допомагали глибокі знання з різних наук), вести конструктивний, толерантний діалог, доречно зауважити й пошанувати співрозмовників. Науковий діалог із видатною особистістю допомагав формувати самостійність, відповідальність, відкритість, стимулював процес самовдосконалення, саморозвитку й постійного самооновлення.

На всіх, хто його оточував, Іван Андрійович Зязюн справляв величезне враження не лише енциклопедичними знаннями і колосальною ерудицією, а й щедрістю та добротою: точним, влучним словом він завжди вмів зацікавити, переконати, спонукати, заохотити, ефективно вплинути на думки і почуття своїх вихованців. Неперевершені уроки мудрості видатного вчителя стали уроками педагогічної майстерності для багатьох освітян.

Сьогодні в Україні немає вищого навчального закладу, де б на педагогічній кафедрі не працювали учні й послідовники Івана Андрійовича Зязюна, ті, у кого він або був науковим керівником дисертації, або виступав офіційним опонентом на захисті, або консультував. Наукова школа академіка І.А. Зязюна – це педагогічний феномен, що характеризується не тільки яскравими якісними, а й кількісними показниками. Під його керівництвом (підготовлено і захищено 20 докторських і 20 кандидатських дисертацій) молоді вчені здійснили численні наукові дослідження, результати яких, безумовно, збагачують педагогічну теорію і практику – беззаперечний факт функціонування в Україні його наукової школи. Іван Андрійович щиро, по-батьківськи підтримував зерна дослідницького пошуку, допомагав молоді сходити на вершини науки. Серед учнів І.А. Зязюна відомі науковці, менеджери освіти, вчителі навчальних закладів різних рівнів акредитації. Їх об’єднує спільність наукових інтересів і щедро дарована вчителем настанова творити добро і відчувати радість від щастя інших. Він уважно, із розумінням ставився до молодих людей, які ставали на тернистий шлях наукової діяльності, допомагав їм досягати в житті професійних вершин, щедро передавав свій досвід молодим колегам. І в цьому було його покликання: людини, педагога, вченого.

[…]. Дослідження вчених його наукової школи концентруються на пошуку шляхів розвитку духовного потенціалу педагога, думки, слова й дії якого вирішальним чином впливають на творення педагогічної реальності, що є особистісно значущою і привабливою для учнів. Наукові інтереси аспірантів, докторантів, пошукувачів школи І.А. Зязюна зосереджені на дослідженні проблем методології педагогічної діяльності; філософії й естетики, їхнього взаємозв’язку з педагогікою; професійної підготовки вчителів різних фахів; педагогічної взаємодії вчителя з учнями різних вікових груп; вивчення зарубіжного досвіду педагогічної освіти. […].

Ідеї й положення, викладені в працях академіка І.А. Зязюна, знайшли відображення в концептуальних засадах та основних напрямах діяльності Інституту педагогіки й психології професійної освіти НАПН України, який є провідною науковою установою держави, досліджує проблеми філософії освіти, історії професійно-технічної та вищої освіти України, психолого-педагогічної підготовки вчителів та професійної підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців, педагогічних технологій неперервної професійної освіти, порівняльної професійної педагогіки й психології, професійної мистецької освіти тощо.

Особистим життям, професійною діяльністю та плідною науковою роботою І.А. Зязюн довів, що мрії про професію здійснюються, а успіх приходить до того, хто наполегливо працює й постійно самовдосконалюється. Прагнучи бути зразком інтелігентності, глибокої культури, високих еталонів культури вченого, власним прикладом І.А. Зязюн надихав обдаровану студентську й викладацьку молодь, умів відшукати таланти і допомогти їм творчо зрости.

*матеріал подано у скороченому вигляді

Гнізділова Олена. Витоки педагогічної майстерності. 2015. Випуск 16. С. 13–19. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/5602/1/Gnizdilova.pdf (дата звернення: 10.11.2023).

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання в контексті цифровізації і цифрової трансформації освіти

Виставки

Наші видання

Науково-педагогічні студії. 2024, вип. 8