Омелян Антонович Терлецький народився 2 грудня 1873 р. у с. Крамарівці Ярославського повіту (нині Польща). Його батько ‒ священик ‒ помер у 1886 р., залишивши вдову із п’ятьма дітьми. Через раптову смерть батька, Омеляна, який тоді навчався у Ярославській гімназії, бере на виховання  рідний дядько – Іван Вахнянин – відомий громадський діяч та професор Стрийської гімназії. Відтак хлопець протягом 1886–1892 рр. навчався вже у Стрийській гімназії. Саме тут під впливом українських професорів І. Вахнянина, К. Горбаля, Ю. Федусевича, які наполегливо студіювали україністику, по крихті збирали і вивчали джерела з історії України, закладено основи світоглядних і проукраїнських позицій О. Терлецького.

Увесь подальший життєвий шлях Терлецького визначило навчання на філософському факультеті Львівського університету (1892/3–1895/6), де він був учнем професора Михайла Грушевського, який, власне, і сформував науковий світогляд, наукові погляди майбутнього історика України Омеляна Терлецького.  

Під час Першої світової війни (1914–1918), О. Терлецький ‒ співробітник Союзу визволення України в таборах військовополонених у Німеччині. Він читав лекції на різноманітну тематику у таборах для військовополонених-українців у Раштаті, Вецлярі та Зальцведелі, був диригентом таборового хору та оркестру, редагував таборові часописи «Шлях», «Громадська думка», «Вільне слово», в яких опублікував понад сімдесят статей. Підсумувала  його наукову роботу у таборах оригінальна, великоформатна, ілюстрована, багатосторінкова монографія «Історія української громади в Раштаті 1915–1918», написана з використанням багатої джерельної бази, зокрема документів таборової адміністрації, Просвітнього відділу СВУ, які сьогодні здебільшого втрачено для історичної науки [1].

Згодом працював викладачем гімназії в Тернополі та Львові. Член Головної управи «Рідної школи» (1923–1924 рр. і 1926–1927 рр. – голова) та «Учительської громади» (очолював у 1923–1924 рр. і 1926–1928 рр. ). Активний член Головного Виділу Товариства «Просвіта» та редактор її часопису «Народна Просвіта» (1923–1925). У Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка – член археографічної та голова історико-джерелознавчої комісій. Був представником державницької школи української історіографії. Досліджував вузлові проблеми історії України (середньовіччя, козаччину).

У1939–1941 рр. і 1944–1946 рр. працював у Львівському відділі Інституту історії України АН УРСР на посаді старшого наукового співробітника та у Львівському університеті. У травні 1941 р. ВАК надав йому вчене звання доцента, але відмовив у присвоєнні вченого ступеня кандидата історичних наук. Здавалося, що нарешті отримавши університетську кафедру Омелян Антонович може присвятити себе улюбленій педагогічній праці. Він справді енергійно взявся за складання навчальних програм, розробку історичних курсів, графіків лекцій, семінарських занять, консультацій тощо. Досліджував аграрні відносини і національний рух у Галичині в першій половині ХІХ ст. (рукописи праць зберігаються у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та в архіві Інституту). Але тоді,  щоб викладати в радянському університеті, потрібно було йти на компроміс з новим режимом, а Терлецькому це  вдавалося дуже непросто.

Якщо перше його знайомство з радянською дійсністю минуло відносно безконфліктно, то після німецько-радянської війни розпочалися серйозні непорозуміння і переслідування. Тоталітарний комуністичний режим нещадно руйнував усе українське, насамперед національні інституції, а також звичаї, традиції, мораль, церкву, культуру, викорінював так званий «український буржуазний націоналізм». Як представника історичної школи М. Грушевського О. Терлецького переслідували органи влади, звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі», згодом – усунули від роботи, спочатку в АН УРСР (1946) потім і у Львівському університеті (1948). О. Терлецький так і не зміг адаптуватися до радянської дійсності, адже всі попередні наукові й педагогічні принципи, моральні засади, звичаї, традиції, уподобання, стиль життя, релігійні цінності потрібно було змінювати.

Після ліквідації відділу Інституту історії України Терлецький деякий час працював у Львівському  відділі Інституту археології АН УРСР, у 1951–1952 рр. у відділі історії України Інституту суспільних наук АН УРСР. У 1950 р. ухвалою Вченої ради при Уповноваженому Президії АН УРСР йому присвоєно науковий ступінь кандидата історичних наук без захисту дисертації.

Омелян Антонович Терлецький автор понад ста сімдесяти публікацій, зокрема «Політичні події на Галицькій Русі в 1340» (1896), «Козаки на Білій Русі 1654–1656» (1897), «Історія української громади в Раштаті 1915–1918», «Історія Української державности» (т. 1–2. 1923–19), «Вплив природи на історію України» (1930), «Україна заборолом культури й цивілізації перед степовиками» (1930), «Гетьманська Україна і Запорозька Січ» (1935), «Історія України» (1936, 1938) та ін.

Про шість останніх років життя Омеляна Терлецького (1952–1958) інформації обмаль. Переважно родинні спогади, які поки не можуть повністю реконструювати цей проміжок його складного життєвого шляху. Але світлий образ галицького інтелігента, професора – поступово проявляється із мороку замовчування і забуття [2].

Помер Омелян Антонович Терлецький 13 лютого 1958 року в м. Львові. Похований у родинній гробниці, на 57 полі Личаківського цвинтаря.

Список використаних джерел:

1. Полянський О. А. Труба Р. І. Іван Крип’якевич та Омелян Терлецький: життя і діяльність під чотирма окупаціями (спроба порівняльної характеристики). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 28. С. 582–595. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uks_2016_28_70
2. Стеблій Ф. Терлецький Омелян Антонович. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України: наукова діяльність, структура, працівники / відп. ред. Я. Ісаєвич. Львів : Ін-ут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. 2001. С. 309–310.
3. Труба Р. Омелян Терлецький і боротьба радянського режиму з львівською історичною школою Михайла Грушевського. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 23. С. 543–556. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uks_2013_23_47
4. Труба Р. Омелян Терлецький у культурно-освітньому просторі Тернопільщини кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Мандрівець. 2013. № 6. С. 28–32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mandriv_2013_6_9

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання в контексті цифровізації і цифрової трансформації освіти

Виставки

Наші видання

Науково-педагогічні студії. 2024, вип. 8