Видатний вітчизняний лікар і вчений, педагог і громадський діяч; фундатор оперативної хірургії та топографічної анатомії; зробив значний внесок у розвиток теорії і практики військово-польової хірургії, організації тактики медичного забезпечення військ.

Випускник медичного факультету Московського університету (1828) та професорського інституту в Дерпті (нині м. Тарту, Естонія; 1832). 1832 захистив докторську дисертацію. Стажувався у німецьких і французьких університетах та клініках. 1832–1841 – професор кафедри хірургії й керівник хірургічної клініки Дерптського університету. 1841–1856 – професор кафедри госпітальної хірургії Петербурзької медико-хірургічної академії. Один із засновників медичного факультету Університету Св. Володимира в Києві (1841).

Автор низки фундаментальних праць з хірургії та патологічної анатомії. Був почесним членом і почесним доктором багатьох вітчизняних та іноземних університетів і медичних товариств. Керував навчанням молодих російських лікарів за кордоном (1862–1866).

Учасник 4-х воєн, особисто приймав активну участь в наданні пораненим кваліфікованої і спеціалізованої хірургічної допомоги.

1856 в журналі «Морський збірник» надрукував статтю «Питання життя», присвячену проблемам виховання підростаючого покоління, критиці існуючої системи освіти. Стаття набула широкого розголосу в колах демократичної інтелігенції і поклала початок педагогічної діяльності Пирогова.

Із жовтня 1856 по липень 1858 був попечителем Одеського, із липня 1858 по березень 1861 – Київського навчальних округів. У своїй педагогічній діяльності, відзначеній новаторством, всіляко сприяв демократизації освіти: піклувався про всенародне початкове навчання, можливість навчання рідною мовою, про підготовку вчительських кадрів для шкіл та гімназій шляхом організації вчительських семінарій. У реформі вищої школи виступав за автономію університетів, заміщення вакантних посад професорів шляхом конкурсу, за розширення можливостей для вступу в університети різних верств населення тощо, готував новий університетський статут. Сприяв організації недільних шкіл для дорослих у Києві (1859). За його ініціативою Рішельєвський ліцей в Одесі перетворено на Новоросійський університет (1863), що нині – Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова.

Матеріал підготовлено
Демидою Є. Ф.,
наук. співробітником
відділу педагогічного джерелознавства та біографістики
ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського,
2020 р.

 Світлина:
https://xn--90aw5c.xn--c1avg/index.php/Пирогов_Николай_Иванович