Олена Пчілка належить до числа тих діячів, які невтомною працею в царині української культури зробили значний внесок до духовної скарбниці свого народу. На ниві красного письменства вона трудилася близько шістдесяти літ, випробувавши перо в усіх літературних жанрах: драми та комедії, повісті та оповідання, байки та ліричної поезії, епічної поеми й поетичних перекладів. Людина з широким світоглядом і ґрунтовною освітою, Олена Пчілка зажила слави і в історії української журналістики, зокрема як мистецтвознавець, критик та популяризатор українського мистецтва. Її діяльність як фольклориста і етнографа є ще одним проявом її самобутнього таланту. Відома вона і як педагог-просвітитель.

Народилася Олена Пчілка 29 червня 1849 р. в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. У 1866 р. закінчила Київський зразковий пансіон шляхетних дівчат, жила у брата Михайла Петровича Драгоманова – згодом відомого вченого-історика, літературного критика, фольклориста і громадського діяча. Під впливом брата формувався світогляд Ольги Драгоманової. Дев‘ятнадцяти літ вона побралася з чернігівцем Петром Антоновичем Косачем, недавнім студентом-правником Київського університету і приятелем її брата.

Влітку 1868 р. разом з чоловіком виїхали на Волинь до місця служби П.А.Косача у містечко Звягель (нині Новоград-Волинський). 25 лютого 1871 р. тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім’я Косачів. Ольга Петрівна була для них чудовим педагогом-наставником, дала їм різнобічні знання, багато зробила для розвитку їх здібностей. Та не тільки сімейними клопотами жила Ольга Петрівна. Вона розпочала свій творчий шлях з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876 р. вийшла друком у Києві її книжка „Український народний орнамент”, яка принесла Олені Пчілці славу першого на Україні знавця цього виду народного мистецтва.

Весною 1879 р. О. П. Косач з дітьми приїхала в м. Луцьк до свого чоловіка, якого було переведено на посаду голови Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки. Тут Олена Пчілка займалася педагогічно-літературною діяльністю. З перекладів російських і польських письменників була підготовлена книга „Українським дітям” (вийшла з друку 1882 р).

У травні 1882 р. сім‘я Косачів переїхала в село Колодяжне на Ковельщині, яке стало з того часу їх постійною домівкою. Активна художня творчість і видавнича діяльність Олени Пчілки почалася в Колодяжному, з 1883 р. її твори постійно друкувалися у львівському журналі „Зоря”. У 1884 р. вона опублікувала свою першу поему „Козачка Олена” в альманасі „Рада”, у 1886 р. видала збірку поетичних творів „Думки-мережанки”. Разом з письменницею Наталею Кобринською видала альманах жінок-письменниць „Перший вінок” (1887).

У 1895 р. родина Косачів переїхала на постійне проживання до Києва, де Олена Пчілка заснувала журнал „Рідний край”. У 1908 р. почала видавати додаток до нього „Молода Україна”, єдиний на той час український дитячий журнал, видала також комедію „Світова річ”. Окремими книгами виходили друком оповідання Олени Пчілки (1907, 1909, 1911, 1930 рр.). Їй належать спогади про М. Старицького, М. Лисенка, М. Драгоманова, статті та нариси про Т. Шевченка, Є. Гребінку, Д. Яворницького, Б. Грінченка та ін., переклади світової класики. Письменниця продовжувала фольклорно-етнографічну діяльність. З цією метою приїжджала в кінці 1902 р. в с. Запруддя (нині Камінь-Каширський район Волинської обл.). Записані тут 12 унікальних колядок та інші пісні цього жанру спонукали її опублікувати наукову розвідку „Украинськие колядки” в журналі „Киевская старина” (1903 р.).

Вона активно звеличувала і пропагувала рідне слово, українське мистецтво, народну творчість. Вбачаючи своє покликання у просвітницько-виховній роботі, виявила себе і як талановита дитяча письменниця, автор книг для молодших читачів: „Зелений Гай. Віршики й казки з малюнками для дітей” (1914 р.), „Байки. Для сім’ї та школи” (1918 р.), „Дві п’єски для дитячого театру” (1919 р.) та ін.

Олена Пчілка брала активну участь у культурно-громадській діяльності: співзасновниця літературного гуртка „Плеяда”, член київської „Просвіти”, „Литературно-аристократического общества”, засновниця і член правління „Українського клубу” та клубу „Родина”. У 1903 р. на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві всупереч офіційній забороні Олена Пчілка виголосила свій виступ українською мовою. 1905 р. у складі депутації (І. Шраг, М. Дмитрієв, В. Науменко) домагалась перед російським урядом скасування заборони на українське слово. За підписами Лесі Українки, М. Лисенка, П. Житецького та Олени Пчілки була надіслана заява міністрові освіти з вимогою навчання рідною мовою.

 Початок ХХ століття приніс Олені Пчілці тяжкі особисті втрати – смерть сина Михайла (1903 р.), чоловіка (1909 р.), Лесі Українки (1913 р.). Олена Пчілка переїхала до Гадяча (1913 р.), згодом в Могилів-Подільський (1920 р.). У 1924 р. повернулася до Києва, де їй було запропоновано роботу в Академії Наук, обрано членом-кореспондентом Української Академії Наук. Працюючи в Історично-філологічному відділі УАН, вона займалася етнографічними розвідками, писала спогади. 1927 р. у м. Києві вийшло 5-е, останнє прижиттєве, видання альбому Олени Пчілки „Українські узори”, а 1930 р. у м. Харкові видано збірку „Оповідання” з її автобіографією.

4 жовтня 1930 року перестало битися серце визначної громадської діячки, письменниці, вченої, яка, за словами Панаса Мирного була „родюча, як земля, а робоча – як бджола”. Похована Олена Пчілка в м. Києві, на Байковому кладовищі.

1991 року видавництво „Веселка” заснувало літературну премію імені Олени Пчілки на відзначення кращих українських книжок для дітей.

Постановою Ради Міністрів України від 27 лютого 1991 року ім’я Олени Пчілки присвоєно Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці.

За матеріалами:
Ксендзук Е. С.
заст. директора з наукової роботи
Волинської державної обласної універсальної
наукової бібліотеки імені Олени Пчілки

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Загальні збори трудового колективу і звітна науково-практична конференція ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського «Інформаційне забезпечення сфери освіти та науки України в умовах воєнного стану»

Виставки

З нагоди ювілею Юрія Івановича Мальованого

Наші видання

Освіта і педагогічна наука України і Польщі. 2005–2024 = Edukacja i nauka pedagogiczna Ukrainy i Polski. 2005–2024 : бібліогр. покажчик