БІБЛІОГРАФІЧНА ШЕВЧЕНКІАНА Ф. САРАНИ
Найбільш сталою і результативною у науково-бібліографічній та редакційно-видавничій діяльності Ф. Сарани була шевченківська тематика.
У найважчі роки життя українського народу під час Великої Вітчизняної війни, знаходячись на фронті, дослідник звертає увагу на вплив творів великого Кобзаря на воїнів, величезне їх значення для патріотичного і волелюбного виховання. Це стало причиною вивчення і збору матеріалів про життя і творчість Т. Шевченка, виданих у роки війни. В 1958 р. Федір Кузьмович опублікував “Матеріали до бібліографії Шевченкіани за роки Великої Вітчизняної війни”1, що було підсумком його творчих пошуків.
У передмові до покажчика він пише: “Інтерес до вивчення життєвого шляху, творчості і революційної діяльності Шевченка з року в рік зростає. Цей інтерес з особливою силою проявився в роки Великої Вітчизняної війни, коли гнівне слово поета використовувалось як зброя в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників”. І далі, характеризуючи стан видання творів Шевченка з 22 червня 1941 р. до вересня 1945 р., він наголошує, що вони виходили окремими виданнями українською і російською мовою всього 13 разів, а також публікувались у збірках і на сторінках періодики.
Крім творів Т. Шевченка, тут забібліографовано також плакати, нотні видання, репродукції картин, листівки і інші видання, пов’язані з творчістю Шевченка. Ми дізнаємося, що в твори Кобзаря у війну часто вмонтовувалися політичні тексти і заклики до тимчасово окупованої загарбниками України. Вони поширювались нелегально або розкидалися з літаків. На вірші і малюнки поета видавалися цілі серії листівок і плакатів.
Всього у покажчику подано 600 назв. Вони систематизуються за 7 розділами:

1. Твори Шевченка.
2. Біографія і творчість Шевченка.
3. Патріотичне значення творчості Шевченка у Велику Вітчизняну війну.
4. Шевченківські місця, пам’ятки та музеї.
5. Образ Шевченка в художній літературі.
6. Шевченко в мистецтві.
7. Вшанування пам’яті Шевченка.

Окремо в покажчику дано список періодичних видань, що зустрічаються в ньому. В межах розділів та підрозділів, крім першого та сьомого, матеріал розташовано за алфавітом. На окремо видані твори вказаний тираж.
Цим покажчиком Ф. Сарана практично починає свою бібліографічну шевченкіану. З 1958 р. він щорічно протягом шести років, а потім ще у 1965 і 1966 рр. друкує у “Збірниках праць наукових Шевченківських конференцій” “Матеріали до бібліографії Шевченкіани” за черговий рік. Ці покажчики дають систематичну і ретельну реєстрацію творів Т. Шевченка та джерел про життя і творчість поета. Вони налічують від 400 до 500 назв книжок, газетних та журнальних статей, виданих в Україні і Росії. Систематизація матеріалу змінюється в залежності від надходжень, але в основному групується в 10 рубриках:

1. Твори Т. Г. Шевченка.
2. Життя і творчість Т. Г. Шевченка.
3. Т. Г. Шевченко і література народів СРСР.
4. Т. Г. Шевченко за рубежем.
5. Образ Т. Г. Шевченка в художній літературі.
6. Т. Г. Шевченко в театрі, музиці і кіно.
7. Т. Г. Шевченко і образотворче мистецтво.
8. Шевченківські місця, музеї і пам’ятники (де окремо виділяються підрубрики: “Київський державний музей Т. Г. Шевченка”, “Канівський державний музей-заповідник “Могила Шевченка”, “Пам’ятники Т. Г. Шевченку”).
9. Вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка.
10. Бібліографія та історія видань.

І нарешті в 1968 р. виходить капітальна праця Ф. Сарани “Т. Г. Шевченко. Бібліографія ювілейної літератури. 1960 – 1964” (К., 1968. – 624 с.), що увійшла в золотий фонд нашої бібліографії. Тут зібрано і систематизовано понад 11 тисяч найрізноманітніших матеріалів, видрукованих з нагоди 100-річчя від дня смерті та 150-річчя від дня народження геніального сина України. Бібліограф вважає покажчик ювілейної шевченкіани хронологічним продовженням фундаментального двотомного бібліографічного покажчика про життя і творчість Т. Шевченка, виданого в 1963 р.2
Проте на відміну від нього тут бібліографуються не тільки література про Кобзаря, а й твори поета і художня література на шевченківську тематику. Замість хронологічного, тут прийнято систематичне розташування матеріалу.
У покажчику дослідник з можливою повнотою збирає всі книжкові видання та матеріали з журналів, у тому числі й передруки раніше опублікованих праць і художніх творів. З газетних матеріалів автор відбирає лише незначну частину, проте не обмежує себе центральними газетами, а включає окремі статті та інформаційний матеріал з різних українських та російських органів, де вміщено повідомлення про заходи з вшанування великого Кобзаря, що дозволило повніше відобразити розмах підготовки і відзначення шевченківських ювілеїв. На жаль, до покажчика не включено численну літературу з періодичних видань, що з’явилися з нагоди ювілеїв мовами народів СРСР і зарубіжних країн.
Покажчик складається з дев’яти основних розділів:

1. Видання творів Т. Г. Шевченка.
2. Життя і творчість Т. Г. Шевченка.
3. Т. Г. Шевченко в літературних взаємозв’язках.
4. Т. Г. Шевченко і сучасність.
5. Т. Г. Шевченко в художній літературі і народній творчості.
6. Т. Г. Шевченко і мистецтво.
7. Шевченківські місця і музеї.
8. Вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка.
9. Бібліографічні матеріали.

В кожному розділі виділено окремі підрозділи або тематичні групи, в яких матеріал розташовано в алфавітному порядку. Коротко анотуються лише ті праці, де з назв незрозуміла їхня тема. В анотаціях на книги і статті, частково присвячені Шевченкові, вказано відповідні розділи або зазначено сторінки.
Рецензії вміщено після опису книги чи статті. Окремо відгуки подано лише в тому разі, якщо вони присвячені шевченківським виданням, які з’явилися в попередні роки. Допоміжний апарат складається із іменного покажчика.
Копітка і надзвичайно ретельна праця Федора Кузьмовича Сарани дала науці прекрасний бібліографічний довідник з вивчення спадщини великого Кобзаря. Покажчик свідчить, що в ювілейні роки вперше було повністю видано мистецьку спадщину Т. Шевченка, з’явилися фототипії першого видання “Кобзаря”, “Малої книжки”, “Більшої книжки”, було опубліковано чимало вперше розшуканих дослідниками, раніше невідомих, текстів і автографів поета, спогади сучасників про нього.
Покажчик високо оцінений у пресі. Вимогливий рецензент Ю. Меженко назвав цю працю “прекрасною і цінною”, констатував, що “Шевченкознавство збагатилося ще однією бібліографічною роботою”. Л. Гольденберг у своєму відгуку писав: “Широке охоплення матеріалів, висока культура їх бібліографічного опрацювання зробили працю Ф. Сарани, як і попередні його щорічники літератури про Шевченка, надійним довідковим джерелом, ґрунтовною базою для створення різноманітних видів бібліографічних посібників для різних категорій читачів. Вона, безперечно, є цінним продовженням бібліографічної шевченкіани”.
Ф. Сарана виступає і з статтями, присвяченими стану і завданню бібліографування Шевченкіани, продовжуючи публікації 20-х років М. Ясинського на цю тему.
Особливе місце у вивченні бібліографічної Шевченкіани займає його вступна стаття “Тарас Шевченко в бібліографії” до покажчика, укладеного М. Багричем, “Т. Г. Шевченко. Бібліографічний покажчик (1917-1963)” (X., 1964. – 154 с.). Тут він докладно зупиняється на ролі бібліографії у вивченні творчості поета, характеризує внесок у популяризацію його спадщини таких українських вчених, як М. Комарова, М. Яшека, Ю. Меженка, О. Багрія та ін. Говорячи про тодішній стан розробки бібліографічної Шевченкіани, вчений підкреслює значення щорічних публікацій і оглядів матеріалів, а також наголошує про недостатність уваги до іноземних видань. Ф. Сарана вважає, що М. Багрич робить добрий початок в цьому напрямі. Він зібрав у своєму покажчику за 1917-1963 pp. публікації творів Т. Шевченка 41 іноземною мовою. Закінчуючи статтю, Федір Кузьмович звертає увагу на необхідність бібліографування ювілейних шевченківських видань, що були випущені під час святкування 100-річчя від дня його смерті і 150-річчя від дня народження. За цю нелегку роботу взявся сам дослідник, реалізувавши її у 1968 p., про що згадувалось вище. Доречно підкреслити, що шевченківська тематика була провідною і на ниві його літературознавчих досліджень. Публікуватися з цього питання він почав у 1951 p., коли з’явилися дві його рецензії на збірку “Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах” (К., 1950).
Привертають увагу також статті вченого – “Патріотичне знання творчості Т. Г. Шевченка в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу” (Збірник праць одинадцятої Наукової Шевченківської конференції. – К, 1963. – С. 223-236) і “Прирівняне до багнета” (В сім’ї вольній, новій. Шевченківський збірник. – К, 1986. – Вип. 3. – С. 106-107), де Ф. Сарана як учасник війни показує силу слова народного поета на піднесення духу українських воїнів. Окремо треба виділити публікації дослідника про діяльність відомих шевченкознавців М. Яшека, М. Новицького, Ю. Меженка, Є. Кирилюка, М. Багрича, П. Жура, Є. Шабліовського та ін. Всіх він характеризує з великою пошаною і теплотою, віддаючи належне їх невтомній і великій праці з вивчення і популяризації спадщини Кобзаря.
Відомий шевченкознавець, член-кореспондент АН УРСР Є. Шабліовський називав роботу Федора Кузьмовича в шевченківському напрямі подвижницькою і у вітальному слові з нагоди 50-річчя науковця сказав “Чесність, добропорядність, невичерпна доброзичливість – в поєднанні з широкою ерудицією – зробили Вас, Федір Кузьмович, постійним діяльним учасником усіх наших здобутків у галузі літератури, культури, особливо в Шевченкіані”. І справді перу бібліографа належить півсотні робіт – бібліографічних і літературознавчих, – присвячених Тарасу Шевченку.

ПЕРСОНАЛЬНА БІБЛІОГРАФІЯ
Крім творчості Т. Шевченка, велику любов і увагу вченого завжди привертала діяльність таких українських письменників, як А. Тесленка, Ю. Яновського. Він протягом довгих років колекціонує і вивчає їх твори. По-справжньому унікальною стає його тесленкіана. “Архип Тесленко, – пише вчений у листі до автора цих рядків, – це вияв моєї любові до села, до тих загублених талантів, які там народжуються і нерідко передчасно згасають”. На матеріалах свого зібрання Ф. Сарана в 1956 р. опублікував найповніший узагальнюючий бібліографічний покажчик. У ньому в хронологічній послідовності подані всі твори письменника, починаючи з 1906 р. до 1955 р.3. При розкритті змісту видань творів посилання на передмови, бібліографічні довідки та творчі характеристики письменника укладачем опускаються з перенесенням їх до розділу “Література про А. Ю. Тесленка”. Розкривається зміст вибраних творів та збірок. Другий розділ покажчика подає “Переклади творів А. Ю. Тесленка” російською, білоруською, молдавською та іншими мовами. Опис видань, крім російських, він подає в перекладі українською мовою. В третьому розділі праці зібрана “Література про А. Ю. Тесленка”. Матеріал автор розбив на два підрозділи: “А. Ю. Тесленко і перша російська революція”, що включив і публікацію архівних документів, та “Вивчення творчості А. Ю. Тесленка в школі”. Останній, четвертий розділ покажчика присвячений темі “А. Ю. Тесленко в художній літературі”. Не дивлячись на те, що робота Сарани була надрукована майже 40 років тому, більш повної і ґрунтовної бібліографії А. Тесленка після нього ще не створено.
Особливе місце в бібліографічній діяльності дослідника займає посібник про життя і творчість Юрія Яновського, з яким Федір Кузьмович здружився ще у війну. Довгі роки він ретельно збирає і вивчає його спадщину. У 1959 р. бібліограф складає покажчик, який було надруковано у п’ятитомнику творів Ю. Яновського4. Покажчик складається із чотирьох розділів. У першому розділі подані твори письменника в хронологічній послідовності з 1924 р. до 1957 р. Велика кількість перекладів творів Ю. Яновського, крім російських, сюди не включені.
Другим розділом виділена “Публіцистика” Ю. Яновського. Опублікована у 1929-1955 рр. В третьому розділі представлено “Літературу про Ю. І. Яновського”. Окремим підрозділом виділені рецензії і відгуки на книжки, збірки і твори Ю. Яновського.
Четвертий розділ покажчика знайомить дослідників творчості письменника із виданнями його п’єс та постановками їх на театральній сцені. Окремо виділяються відгуки на найбільш відомі і популярні п’єси драматурга – “Дума про Британку”, “Потомки” та “Дочка прокурора”. Покажчик не претендує на вичерпність.
Цікава і ґрунтовна бібліографічна праця присвячена Леоніду Первомайському⁵. Матеріал розташований за схемою:

1. Твори Л. Первомайського (подані в хронологічній послідовності з вказівкою про тираж).
2. Твори Л. Первомайського російською мовою.
3. Твори Л. Первомайського в перекладах на інші мови (окремо подано – білоруською, єврейською, корейською, німецькою, угорською, чеською мовами).
4. Л. Первомайський – перекладач.
5. Література про Л. Первомайського. Тут в хронології подані рецензії і відгуки на його твори, а також статті про життя і творчість письменника.

Крім персональних покажчиків українських письменників і поетів, Федір Кузьмович створює бібліографічний покажчик про М. Ясинського6 – відомого українського бібліографа, одного із зачинателів бібліографічної справи і науки в УРСР. В хронологічній послідовності в покажчику подані праці М. Ясинського.
Тут же слід згадати і про цікавий доробок Федора Кузьмовича з вивчення діяльності українських літературознавців і письменників, із упорядкування і рецензування творів А. Тесленка, Ю. Яновського, М. Рильського, М. Бажана, Є. Шабліовського, Є. Кирилюка, М. Новицького, В. Стефаника, М. Старицького, В. Чередниченко та інших. Поряд із статтями, що характеризують видатних діячів української літератури та науки, у Ф. Сарани зустрічаються роботи (особливо останнього часу), в яких він захищає їх від несправедливих наладок. Так, наприклад, Ф. Сарана виступив на захист М. Бажана: “Я згадав тільки крихту з того доброго, що міг би сказати про невтомну (хай подекуди й небезпомилкову) діяльність Миколи Бажана в справі розвитку і збагачення української національної культури”7. І цей виступ вченого, повний сміливості і громадянського обов’язку у Федора Кузьмовича не поодинокий. У 1962 р. в листі до редакції “Літературної України” від 16 листопада він висловлює своє обурення з приводу опублікування добірки невідомих листів Т. Шевченка, підготовлених М. Новицьким за підписом К. Дорошенка. Разом з товаришами він виступає і проти інших негараздів літературного життя.

ГАЛУЗЕВА БІБЛІОГРАФІЯ
Багаторічна і плідна діяльність Ф. Сарани на ниві бібліографії збагатила і таку галузь знань, як слов’янська філологія. Починаючи з 1963 р., за ініціативою голови Українського комітету славістів М. Рильського, до чергових міжнародних з’їздів славістів видавалася фундаментальна бібліографічна робота “Слов’янська філологія на Україні”. Бібліограф бере участь у виданні перших двох її випусків.
Перший покажчик (у співавторстві з Н. Королевич) підготовлено до V Міжнародного з’їзду славістів у Софії. В ньому відбито доробок українських славістів за 1958-1962 рр. Тут подано літературу з окремих питань слов’янського мовознавства, літературознавства і фольклористики, видану на Україні між IV і V Міжнародним з’їздами славістів. У покажчику зібрано і впорядковано окремі книжки, статті з журналів, збірок, альманахів, видань типу “Наукових записок”, передмови і післямови у виданнях творів письменників. Матеріали систематизовано за трьома великими розділами – мовознавство, фольклор і літературознавство. В кожному розділі джерела групуються за добре розробленою спеціальною схемою. Робота одержала високу оцінку як в Україні, так і за її межами. І. Єдлінська та Я. Дашкевич в своїй рецензії “Щороку – понад тисячу праць” вказували, що ця праця – “високоякісне і до того ж перше такого роду видання в нашій республіці. Тому слід відзначити клопітку працю авторів покажчика”, підготовленого “на високому науковому рівні”.
Хронологічним продовженням цієї роботи став покажчик “Слов’янська філологія на Україні (1963 – 1967 рр.) : бібліогр. – Ч. 1/2” (К., 1968), підготований Ф. Сараною у співавторстві з науковцями ЦНБ АН України Н. Королевич, Л. Бєляєвою, Л. Гольденбергом, до VI Міжнародного з’їзду славістів у Празі.
Порівняно з попереднім виданням до цього покажчика включено тези доповідей і повідомлень різних конференцій, що відбулися в Україні у відповідний період. Не включалися лише ті тези, на підставі яких пізніше були надруковані статті.
До кожного випуску додаються списки матеріалів, пропущених у попередньому виданні “Слов’янської філології на Україні”. Покажчик розрахований на наукових працівників – мовознавців, літературознавців, фольклористів, аспірантів, студентів філологічних факультетів, викладачів середніх і вищих шкіл, працівників бібліотек і видавництв. Значення його, як відмічають рецензенти, величезне, бо він був основним бібліографічним джерелом праць із славістики в Україні, відзначався високою бібліографічною культурою і користувався популярністю серед читачів.
Стиль Ф. Сарани був особливий: він працював довго, грунтовно, наполегливо, не поспішаючи, і тому нерідко не вкладався у термін. Проте, коли приносив завершену працю, то вона була завжди бездоганна, найдосконаліша з точки зору бібліографічної грамотності і наукової якості. Цей стиль був притаманний усім напрямам діяльності вченого.
У час побудови української держави відбувається складний процес перегляду і переосмислення багатьох історичних і політичних подій. Змінилися погляди на вчення марксизму-ленінізму. Але викреслити цю сторінку з життя країни, як і тогочасні здобутки народу, неможливо. Не можна і обминути мовчанням працю Федора Кузьмовича Сарани, вкладену у бібліографування суспільно-політичної літератури. Працюючи протягом 15 років у видавництві Держполітвидаву УРСР (нині “Україна”) він створює низку бібліографічних покажчиків – це каталоги видань Держполітвидаву УРСР за 1946-1953 рр., каталоги творів класиків марксизму-ленінізму, виданих цим видавництвом за цей же період. Крім того, бібліографу доручається укласти “Алфавітний покажчик праць В. І. Леніна, що увійшли до 4-го видання Творів, виданих українською мовою”. Ф. Сарана є одним із укладачів “Довідкового тому 4 видання Творів В. І. Леніна”, виданого у 1960 -1962 рр. до 100-річчя з дня народження В. Леніна. Книжкова палата України, Інститут історії партії при ЦК КПУ і ЦНБ АН України підготували покажчик “Видання творів В. І. Леніна на Україні (1894-1965)” (Харків, 1966. – 177 с.), співавтором якого був Ф. Сарана. Він опублікував історіографічний огляд “Бібліографування творів В. І. Леніна на Україні (1924-1967 pp.)” (Державна бібліографія на Україні. – X., 1967. – Вип. 3 – С. 22-35)8.
Багато часу докладав Ф. Сарана для розпису і створення покажчика змісту журналу “Літопис революції”‘, який видавався на Україні в 1922-1933 pp. Ця робота зберігає своє значення для вивчення історії і журналістики України 20-30-х років. Інтерес являє бібліографування дослідником праць товариства “Знання”, виданих за перше десятиріччя його існування – “Видання Товариства для поширення політичних і наукових знань Української PCP за 1948-1957 pp.” (К., 1958. – 68 с.) та ін.

Ф. САРАНА – ПОПУЛЯРИЗАТОР ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ БІБЛІОГРАФІВ XX СТ.
Надзвичайно важливий внесок зробив Ф. Сарана у вивчення історії української бібліографії. Ним створена ціла низка портретів про життя і творчість українських бібліографів, які практично заклали фундамент української бібліографії в 20-х роках. З особливою повагою і любов’ю пише Федір Кузьмович про діяльність свого вчителя Ю. Меженка. Йому дослідник присвятив ряд статей: “Сподвижник книги” (Нові книги УРСР. – 1972. – № 16. – С. 23); “Пам’яті вченого книгознавця” (Літ. Україна. – 1969. – 28 листоп.); “75-річчя з дня народження Ю. О. Меженка” (Укр. іст. журнал. – 1967. – № 6. – С. 135-136); “Цінний подарунок” (Рад. Україна. – 1962. – 16 черв.); “Шевченкіана : [Ю. Меженка]” (Літ. Україна. – 1961. – 3 берез.) та ін. Він часто виступав з доповідями про Ю. Меженка.
Належну увагу і пошану віддає Федір Кузьмович відомим українським бібліографам – М. Ясинському, Ф. Максименку, М. Гуменюку, І. Бойку, М. Багричу та ін. Завдяки його статтям ми дізнаємося про людей, які закладали фундамент української бібліографії після 1917 р. Він повертає із забуття, відроджує імена М. Плевака, О. Андрієвського, В. Ігнатієнка, М. Яшека та інших, дає можливість нам вивчати їх спадщину, продовжувати їх задуми. Так, наприклад, дослідник пише про М. Яшека: “Навряд чи можна сьогодні відтворити в усій повноті картину літературного процесу першого десятиріччя радянської влади на Україні без допомоги бібліографічних праць М. Ф. Яшека”⁹.
“Піввіку служіння книзі” – називає свою статтю Ф. Сарана про дільність М. Ясинського, і характеризує в ній бібліографа і книгознавця як одного із зачинателів бібліографічної справи і науки в Україні, людину, яка залишила нам опис українського книжкового фонду Всенародної бібліотеки України (Літ. Україна. – 1963. – 27 листоп.). З великою теплотою і любов’ю характеризує вчений і творчість Ф. Максименка в статтях “Лоцман книжкового моря”¹⁰, “Залишиться серед нас”¹¹.

РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ БІБЛІОГРАФА
Редакційно-видавничою діяльністю Ф. Сарана почав займатися у 50-ті роки в Держполітвидаві УРСР. Із того часу його редакцією видано низку книжок, в основному з питань історії, книгознавства, бібліографії, бібліотечної справи, літературознавства і, зокрема, шевченкознавства.
Ще в 50-ті роки за редакцією Федора Кузьмовича виходять монографічні праці: “Франко І. Вибрані суспільно-політичні і філософські твори” (К, 1956. – 500 с.); збірка статей “Українська радянська культура” (К. 1957. – 250 с.), редагування якої було виконано разом з М. Погребінським; книга Ю. Бухалова “Суспільно-політичні погляди П. А. Грабовського” (К., 1957. – 152 с.), монографія М. Климася “Світогляд Івана Франка” (К., 1959) та ін.
З роками удосконалювалася його редакторська майстерність. Глибоке знання української літератури, книги і бібліотечно-бібліографічної справи давали йому можливість вірно оцінювати рукописи і силою свого досвіду і ерудиції підвищувати їх професійний рівень. Прикладом його редакторської роботи може бути редагування праці Центральної наукової бібліотеки АН УРСР “Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів” (К., 1966), а також книжки “Скарбниця людського розуму” (X., 1966), виданої до 100-річчя Державної республіканської бібліотеки України (нині Національної парламентської бібліотеки України).
З 1967 р. редакційно-видавнича робота Ф. Сарани значно посилюється в зв’язку з його переходом до Головної редакції УРЕ. Працюючи тут понад 20 років (до 1988 р.) завідувачем редакції літератури, мови, педагогіки, народної освіти і бібліографії, він здійснює не тільки суто редакторську роботу, а й організаційну, бере активну участь майже в усіх виданнях редакції. Великий внесок робить Федір Кузьмович у здійснення першого і другого видання УРЕ, енциклопедичного довідника “Київ”, Українського енциклопедичного словника та багатьох інших енциклопедичних видань. Одночасно, не дивлячись на велику завантаженість, він допомагає відредагувати і фактично завершити викладачам Київського і Харківського інститутів культури підручник “Українська радянська бібліографія” (К., 1980. – 264 с.). Для кожного знаходив час, допомагав порадою, книжками зі своєї унікальної бібліотеки, робив зауваження, редакторські правки.
Особливо багато сил, знань і душі бібліограф вкладає у видання першої персональної літературної енциклопедії нашої країни – двотомник “Шевченківський словник” (К., 1978), де він виступає у ролі члена редколегії, редактора, бібліографа і автора понад 60 статей, зокрема, “Антології Шевченківські”, “Лектура Т. Г. Шевченка”, “Бібліографування Шевченкіани”, “Бібліотека Т. Г. Шевченка”, “Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. і Т. Г. Шевченко”, “Кобзар” та ін. Великою заслугою Ф. Сарани є висока бібліографічна культура словника, як і всіх видань, до яких був причетний бібліограф. У словнику широко представлена бібліографічна інформація як середтекстова, так і пристатейна. Він по суті стає організатором видання, бере участь у складанні темника, у відборі персоналій для словника, у залученні авторів до написання статей та ін. Разом з тим вирішує суто професійні завдання: критично аналізує і оцінює рукописи, що надходять до редакції, виступає як рецензент, разом з авторами працює безпосередньо над матеріалами, домагаючись поліпшення їхнього змісту. Висока принциповість, вимогливість до себе і авторського колективу характеризують працю Ф. Сарани над цим виданням. Робота Федора Кузьмовича над “Шевченківським словником” високо оцінена громадськістю і урядом. Його разом з іншими членами редакційної колегії удостоєно високого звання лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка за 1980 р.
Не можна обминути мовчанням велику кількість статей (за підрахунками – до 250), написаних Ф. Сараною, для енциклопедичного видання УЛЕ, історії України та інших видань, а також редакторську роботу в них. До останніх днів свого життя Федір Кузьмович продовжував працювати у складі редколегії Української літературної енциклопедії.

КНИГОЗНАВЕЦЬ І БІБЛІОФІЛ
Можливо, внесок Федора Кузьмовича Сарани в книгознавство не такий великий, як в бібліографію, літературознавство і редакційно-видавничу справу, але не менш важливий.
Присвятивши все своє життя книзі, дослідник завжди глибоко її вивчав, працював над удосконаленням змісту і форми, широко популяризував. Він зібрав надзвичайно цікаву бібліотеку, де знайшли місце листівки, плакати і книги, обпалені війною. Саме завдяки їм ми дізнаємося про створення в роки Великої Вітчизняної війни народним художником України В. Касіяном серії з 8 плакатів “Гнів Шевченка – зброя перемоги” на шевченківські тексти. Тут зберігаються видання творів Т. Шевченка та І. Франка, в які вмонтовано гнівні рядки П. Тичини, М. Рильського, О. Довженка, М. Бажана, В. Сосюри, А. Малишка, Л. Первомайського, що кликали до боротьби з фашистськими загарбниками та до опору. Чимало тут рідкісних листівок з українськими текстами, які літаками доставляли на окуповану територію. Частинами унікальна колекція Федора Кузьмовича неодноразово експонувалася на різних виставках, та навіть для фахівців його зібрання – незбагненно велике поле для роботи, джерело несподіваних і нових відкриттів. Ці видання він передав у фонди Державного музею книги і друкарства України, Державному музею Т. Шевченка та ін.
Бібліотека дослідника систематично поповнювалася творами українських прозаїків, поетів і драматургів і літературою про їх життя і діяльність. У ній повністю зібрані твори А. Тесленка, Ю. Яновського і багатьох інших. Почесне місце в особистій бібліотеці книголюба займали довідкові, бібліографічні, книгознавчі видання. Це наукова періодика і праці видатних бібліографів-книгознавців Ю. Меженка, В. Ігнатієнка, М. Ясинського, М. Яшека, М. Новицького. Особливий інтерес викликають видання Українського наукового інституту книгознавства, який функціонував у Києві в 20-30 роки. Всі вони вже є бібліографічною рідкістю і надзвичайно важливі у науковому відношенні, бо доробок, який був зроблений співробітниками УНІК, ще не перевершений в українському книгознавстві. У його бібліотеці є одне з перших українських науково-популярних книгознавчих часописів “Книгарь”, а також “Бібліологічні вісті”. Надзвичайно важливо те, що вчений не тільки дбав про збереження цих найцінніших видань, а й охоче давав їх молодим дослідникам, завжди ділився перлинами свого книжкового скарбу.
Маючи великий досвід колекціювання, Ф. Сарана неодноразово виступав зі своїми враженнями і обміном досвіду перед широкою аудиторією книголюбів. Зокрема в статті “Книга в особистій бібліотеці” (Друг читача. – 1972. – 30 берез.) він підкреслював, “що особиста бібліотека повинна допомагати в творчій і практичній роботі та духовно збагачувати людину. Тому при комплектуванні її треба керуватися своїми професійними інтересами і захопленнями. – І далі – зібрати цінну колекцію видань з повного питання можна лише протягом багатьох років, а то й цілого життя”.
Після смерті вченого його унікальна колекція потрапила в надійні руки людей, які віддано служать книзі в різних наукових і навчальних закладах м. Києва. Так, наприклад, архів відомого українського бібліографа М. Ясинського, з яким Ф. Сарану єднала творча і людська дружба, він особисто передав доценту кафедри загального бібліографознавства Київського державного інституту культури (нині Київський національний університет культури і мистецтв) М. Геращенку; величезну книжкову шевченкіану, серед якої численні видання творів Кобзаря, літературознавчі та історичні дослідження вчених про нього та бібліографічні покажчики, присвячені його життєвому та творчому шляху – до Державного музею України Т. Шевченка. А незадовго до смерті Ф. Сарани, частина його книжкової колекції, в тому числі М. Плевака, частина архіву Ю. Меженка були передані Архіву-музею літератури та мистецтва України в Києві12.
Величезний же власний архів, за рік до смерті, Ф. Сарана заповідав Інституту літератури ім. Т. Шевченка HAH України. І сьогодні він займає декілька полиць архіву цього інституту. Тут представлено величезне зібрання різноманітних матеріалів ученого: рукописні, машинописні, друковані статті з проблем літературознавства та бібліографії, матеріали його службово-наукової діяльності в редакції УРЕ, його численні робочі картотеки, щоденникові записи, листування з І. Бойком, Ф. Максименком, І. Корнєйчиком, І. Єрофеєвим та багатьма іншими діячами української науки та культури. Тут же знаходиться його законна гордість і захоплення – книжкова тесленкіана, численні журнали та газети, вирізки з них, а також особистий архів Ю. Меженка, який зберігався в квартирі Ф. Сарани.
Уже після смерті Ф. Сарани дочка вченого, Тетяна Федорівна Коровіна, передала до наукової бібліотеки Києво-Могилянської академії велике книжкове зібрання батька, яке нараховує до 1 000 примірників. До речі, 18 грудня 1996 року в читальній залі цієї бібліотеки відбулася урочиста презентація-передача цього книжкового зібрання. Кілька сотень книг його колекції мають автографи видатних людей України. Серед книг, які були розставлені на столах читальної зали, розмістили і бойові нагороди Ф. Сарани – ветерана Великої Вітчизняної війни, Почесний диплом лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Почесна грамота Верховної Ради України, чисельні фотографії, тощо¹³.
Живучи з книгою і для книги, Федір Кузьмович був у курсі всіх подій, пов’язаних з історією книги, бібліотеки і книгознавства в цілому. Так, відгукується дослідник і на 50-річчя Центральної наукової бібліотеки АН України (Літ. Україна. – 1969. – 23 трав.), називаючи її найбільшою книгозбірнею світу, що зберігає 8 млн. одиниць найрізноманітніших видів друку й рукописів.
Повертаючись до історії створення бібліотеки у 1918 р., він підкреслював, що фундамент її заклали видання, подаровані академіками В. Вернадським, Д. Багалієм, А. Кримським і багатьма іншими. Вчений характеризує бібліотеку як науковий осередок з історії книги, книгознавства, бібліотекознавства і бібліографії. Більш докладно він зупиняється на цьому в статті, написаній у співавторстві з І. Черненком “Бібліотекознавство, бібліографія і книгознавство” (Історія АН УРСР. – К., 1967. – Кн. 1. – С. 385-390).
Важливою подією вважає Ф. Сарана і 50-річчя Книжкової палати України (Друг читача – 1972. – 6 лип.). Він називає її скарбницею друкованого слова, в якій було на той час зібрано 7 млн. одиниць друкованої продукції України і наголошує, що Книжкова палата засобами бібліографії розкриває перед читачами всю розмаїтість видань нашої країни.
Не обминає дослідник своєю увагою і ювілеї видатних діячів української книги. Так, до 250-річчя від дня народження Г. Сковороди він публікує огляд ювілейної літератури (Літ. Україна. – 1972. – 1 груд.), характеризуючи спочатку видання творів письменника, а потім наукові дослідження його спадщини.
І нарешті, Федір Кузьмович був активним членом Товариства книголюбів України. Він радо вітав установчий з’їзд Товариства (Друг читача. – 1974. – 30 трав.), тому що він не тільки пристрасний книголюб, а й усе своє життя нерозривно пов’язаний із творенням і пропагандою книжок. Виступаючи з доповідями на численних конференціях і нарадах у Києві, Харкові, Львові, Москві, Ленінграді та інших містах, даючи цінні поради і консультації, дослідник робить усе, щоб “прилучення людей до книги – пронизувало всю діяльність Товариства”, як це стало з його власним життям.
Ф. Сарана був людиною енциклопедичних знань. Він з готовністю відгукувався на всі запити читачів, науковців, редакторів, студентів, аспірантів, давав відповіді на найскладніші питання. Федір Кузьмович був першорядним майстром бібліографічного пошуку. Тисячі усних і письмових довідок виконав Ф. Сарана (частина з них зберігається в архіві виконаних довідок у відділі ДБО НБУ ім. В. Вернадського). Нерідко, крім нього, ніхто не міг дати відповідь на запит, який часто вимагав великої наукової роботи, знання бібліографічних джерел, колосальних бібліографічних пошуків. Попри все, Ф. Сарана в роботі – безвідмовний! І недарма він заслужив шану, любов і щире визнання. Він був справжнім ентузіастом своєї справи (явище, не дуже типове у наш час!), безперечним авторитетом для своїх товаришів, працелюбом, добрим і уважним до усіх, хто б не звернувся до нього за бібліографічною допомогою. “Ви людина щира, добра, нелукава… А трудівник Ви який! Ви гори перевернули роботи. Скромний, тихий, але Ви всім потрібний”¹⁴.
Плідна подвижницька діяльність ученого на ниві бібліографії, книгознавства, літературознавства дає нам підставу стверджувати, що він посідає почесне місце серед діячів української культури другої половини XX століття.
Примітки:
¹Матеріали до бібліографії Шевченкіани за роки Великої Вітчизняної війни / Ф. Сарана // Питання шевченкознавства. – К., 1958. – Вип. 1 – С. 146-171.
²Т. Г. Шевченко 1960-1964 : бібліогр. ювіл. літ. / ЦНБ АН ; Ф. Сарана. – К. : Наук. думка, 1968. – 624 с.
³Бібліографія / Ф. Сарана // Тесленко А. Твори / А. Тесленко. – К., 1956. – С. 525-539.
⁴Бібліографія / Ф. Сарана // Яновський Ю. Твори. В 5 т. Т. 5 / Ю. Яновський. – К., 1959. – С. 357-417.
⁵Бібліографія / Ф. Сарана // Первомайський Л. Твори. В 3 т. Т. 3 / Л. Первомайський. – К., 1959. – С. 489-502.
⁶Список праць Михайла Ілліча Ясинського / Ф. Сарана // Бібліотекознавство та бібліогр. : міжвід. респ. зб. – X., 1971. – Вип. 2. – С. 155-157.
⁷Сарана Ф. К. Осмислити об’єктивно / Ф. К. Сарана // Літ. Україна. – 1991. – 21 лют.
⁸Пізніше у співавторстві з П. Х. Бєляєвою і Ю. Б. Медведєвим в журналі “Советская библиография” (1971. – № 2. – С. 9-21) надрукована стаття під такою ж назвою, але з ширшими хронологічними рамками – за 1920-1970 рр.
⁹Сарана Ф. К. Невтомний дослідник / Ф. К. Сарана // Літ. Україна. – 1963. – 22 листоп.
¹⁰Сарана Ф. К. Лоцман книжкового моря / Ф. К. Сарана // Культура і життя. – 1967. – 16 лют.
¹¹Сарана Ф. К. Залишиться серед нас / Ф. К. Сарана // Літ. Україна. – 1983. – 24 листоп.
¹²Ковальчук Г. І. Колекції видатного бібліографа та бібліофіла (до 75-річчя від дня народження Ф. К. Сарани) / Г. І. Ковальчук // Бібл. вісн. – 1997. – № 2. – С. 42.
¹³Геращенко М. В. Про вшанування пам’яті визначного бібліографа Ф. К. Сарани / М. В. Геращенко // Вісн. Кн. палати. – 1997. – № 1. – С. 30-31.
¹⁴Привітання відомого українського письменника М. Шумила зберігається в архіві Ф. Сарани.

Джерела:
Королевич Н. Ф. Федір Сарана (1921-1995) / Нінель Федорівна Королевич // Українські бібліографи ХХ століття / Нінель Федорівна Королевич. – К. : Кн. палата України, 1998. – С. 290-291.

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання в контексті цифровізації і цифрової трансформації освіти

Виставки

Наші видання

Науково-педагогічні студії. 2024, вип. 8