Одним із провідних спеціалістів-бібліографів, які творили добре ім’я Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника, був Михайло Прокопович Гуменюк (1918 – 1988), багаторічний завідуючий від­ділу бібліографії. У наукових колах М.Гуменюк знаний як бібліо­граф, книгознавець,літературознавець, дослідник історії українсь­кої бібліографії. Його бібліографічна і науково-дослідна робота втілилася у бібліографічні покажчики і списки літератури: чисельні статті, присвячені видатним українським діячам, які заклали початки української бібліографії; дослідження з історії української періодики; літературознавчі та публіцистичні статті; рецензії на художні твори та бібліографічні покажчики. Друкована спадщина вченого відображена у персоналії “Михайло Прокопович Гуме­нюк”. Найважливішим здобутком у творчому доробку є, зви­чайно, його монографія “Українськібібліографи ХІХ – початку ХХ ст.: Нариси про життя та діяльність”, яка стала подією в культурному житті, бо це була перша монографія в Україні з істо­рії бібліографії дожовтневого періоду.

       Предметом досліджень на початку діяльності М.Гуменюка була художня література і літературознавство, творчість визнаних за­хідноукраїнських письменників і менш відомих молодих львівських поетів і письменників. Як результат, протягом 1952-1957 рр. вихо­дить ряд рекомендаційних анотованих покажчиків. З бібліографіч­ної спадщини вченого помітними у свій час були праці “Письмен­ники радянського Львова”, де презентувалася творчість 39 львів­ських письменників та науково-допоміжний покажчик “М.Шаш­кевич, І.Вагилевич, Я.Головацький”, в якому зібрані твори діячів “Руської трійці” та література про їх діяльність від 30-х років ХІХ ст. до кінця 1960 р.

    Відзначимо, що бібліографічна практика не була головною в діяльності М. Гуменюка. На першому місці впродовж усього його творчого шляху були історико-бібліографічні дослідження, висвіт­лення життя та діяльності відомих бібліографів і діячів науки та культури, що в тій чи іншій мірі займалися бібліографією. Вва­жаючи стан розробки історії української бібліографії недостатнім, М.Гуменюк прагнув своїми науковими дослідженнями заповнити цю прогалину.

      Понад 25 персоналій потрапляють у поле зору дослідника, на цю тему він опублікував понад 60 статей. Перші розвідки про ді­яльність І.О. Левицького, Івана Франка, Михайла Комарова опу­бліковані в журналі “Советская библиография” в 1955-1957 рр. Подальші публікації припадають на 60-ті роки в журналах “Ар­хіви України”, “Радянське літературознавство”, “Вітчизна”, “Жов­тень”, “Соціалістична культура”, в газеті “Літературна Україна”. У них він висвітлює життєвий і творчий шлях Івана Калиновича, Олександра Лазаревського, Бориса Грінченка та інших. Для напи­сання своїх статей і нарисів вчений опрацьовував величезну кіль­кість друкованої літератури і рукописних матеріалів в архівах Львова, Києва, Одеси, Москви, Ленінграда. Узагальнюючим до­слідженням і результатом багаторічної і копіткої праці стала вже згадувана книга “Українські бібліографи ХІХ – початку ХХ ст.: Нариси про життя та діяльність” (1969 р.). Книга складається з окремих 15 нарисів-портретів українських діячів культури, які творили підвалини української бібліографії – Михайла Макси­мовича, Олександра Лазаревського, Петра Єфименка, Якова Голо­вацького, Григорія Данилевського, Михайла Комарова, Миколи Петрова, Івана Левицького, Христи ни Данилівни Алчевської, Іва­на Франка, Михайла Павлика, Василя Лукича (Володимира Ле­вицького), Івана Павловського, Василя Доманицького, Бориса Грінченка. Кожен нарис містить біографію діяча, висвітлює напря­ми його діяльності і, зокрема, в галузі книгознавства і бібліографії, дає оцінку світогляду та громадської позиції вченого. Відомо, що в умовах радянського суспільства вчені були обмежені в поданні матеріалу, в інтерпретації певних фактів та історичних подій, існу­вало табу на певні імена, книги, діаспорні видання. На жаль, до­слідники були змушені не виходити за межі дозволеного радянсь­кою цензурою. Тому і в цьому випадку друковані праці М.Гуме­нюка несуть відбиток тієї епохи.

   У нарисах подаються відомості з історії створення окремих праць, характеристика грунтовних бібліографічних робіт кожного вченого, розглядаються інші форми бібліографічної продукції: ог­ляди літератури, книжкові рецензії, замітки тощо. Наведено багато цікавих цитат із листів та інших документів. Марія Вальо у статті “На ниві української радянської бібліографії”, присвяченій М.Гу­менюкові, відзначає: “Завдяки широкому використанню малові­домих і недоступних джерел дослідник подає велику кількість додаткової супутної інформації про відомчі й особисті архіви і бібліотеки, про навчальні та наукові заклади, бібліографічні това­риства і видавництва на Україні ХІХ ст.”.

       Деякі цікаві деталі до історії видання книги дослідникам вдалося з’ясувати, працюючи з архівом М. Гуменюка, що зберігається у відділі руко­писів Львівської наукової бібліотеки. Із листів до Василя Скач­кова, директора Книжкової палати України, довідуємося, що ма­шинопис першого варіанту книги читали Максим Рильський та професіонали-бібліографи Михайло Ясинський, Юрій Меженко, Федір Максименко і “визнали написане цікавим і потрібним”.

   Статті М. Гуменюка, які стосуються бібліографії другої полови­ни ХХ ст., зібрані у посмертному виданні “Біля джерел української радянської бібліографії”, упорядкованому Луїзою Ільницькою. У збірнику вміщені нариси про діяльність Юрія Меженка, Кос­тянтина Копержинського, Івана Бойка, Володимира Гущина, Дмитра Багалія, Михайла Возняка, Павла Тутковського та Івана Калиновича.

   Наукова діяльність М.Гуменюка всебічно висвітлена професо­ром Київського інституту культури Нінель Королевич у підручни­ку для вузів “Українські бібліографи ХХ ст.” (1998 р.)

    Багатогранною була діяльність М.Гуменюка як бібліографа, книгознавця, літературного критика, редактора. Він не мав вчено­го ступеня, але як справжній вчений відзначався ерудицією, про­фесійними знаннями, високою культурою мови, вимогливістю до себе і до своїх підлеглих. Як завідуючий відділом піклувався про виховання бібліографічних кадрів, залучав до наукової роботи мо­лодих перспективних працівників, допомагав у підборі тем науко­вих досліджень. Докладав зусиль до підтримання у відділі здоро­вого психологічного клімату. Співробітники, працюючи поряд з цією непере­січною особистістю, захоплювалися його тактовністю, вмінням спіл­куватися з людьми, почуттям гумору. Любов до книги, до праці, до рідного слова були основними засадами його життя.

   Наукові дослідження М.Гуменюка, грунтовні та оригінальні, є цінним вкладом в історію української бібліографії, а відтак – і в історію української культури.

Інформацію взято з видання:

Кошик Н.  Внесок М.П.Гуменюка у дослідження історії української бібліоргафії / Н.  Кошик // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника. – Львів, 2002. – Вип. 9/10. – С. 57 – 64.

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання в контексті цифровізації і цифрової трансформації освіти

Виставки

Наші видання

Науково-педагогічні студії. 2024, вип. 8