Лев Юстимович Биковський народився 10 квітня 1895 р. у с. Вільхівці Звенигородського повіту Київської губернії. Його батько був лісничим. Після початкової домашньої освіти став учнем реальної школи у Києві (1904 р.). У 1905–1912 рр. навчався у Звенигородській семи­річній комерційній школі; закінчив її зі срібною медаллю. У ті роки він входив до        місцевого українського гуртка, перебуваючи під впливом сина видатного українського антрополога Федора Вовка – Юрія, виявляв у ранніх формах свою національну самосвідомість. У 1912–1914 pp. здобував вищу освіту на металургійному факультеті Петербурзького політехнічного інституту, брав активну участь у житті української громади північної столиці Росії. Познайомився і близько зійшовся з такими відомими діячами, як В. Садовський, П. Стебницький, П. Зайцев, Ф. Вовк, О. Лотоцький тощо. Працював бібліотекарем (за іншими даними, помічником бібліотекаря) Української студентської громади, що функціонувала у політехнічному інституті¹. Як стверджує відомий історик Любомир Винар, вже тоді Л. Биковський “правдоподібно прислужився “Службі українській книжці” і українській книжній культурі, яку уважав основою української національної культури”².

Восени 1914 р. Л. Биковський перейшов на навчання до Петроградського лісного інституту, став членом таємного україн­ського студентського “Інформаційного бюро”, що координувало роботу українських студентських громад різних навчаль­них закладів Петрограда. Згодом його мобілізували до російської армії. Спочатку у 1915–1916 pp. був десятником воєнно-дорожного відділу Міністерства внутрішніх справ Росії, а потім довелося переміститися аж на Кавказький фронт, де у 1916–1918 pp. обіймав посаду інженера будівельного відділу 5-го Кавказького армійського корпусу (м. Трапезунд; провінція Анталія в Туреччині). Перебуваючи у Трапезунді, разом з іншими молодими українцями зорганізував українську громаду. У 1917 р. почав друкуватися у “Вістях Української Громади м. Трапезунда” (редактор – стар­шина Грицько Хоменко), а також в “Україн­ських Вістях на Закавказзі” (Тбілісі) (редактор – військовий урядовець Артем Дражевський)³.

Після укладення Брестського миру Л. Биковський повертається на батьківщину. У столиці УНР він зайняв посаду інспектора філій та інструктора-організатора у видавничому товаристві “Друкар” (керівник — П. Балицький), заснував філії книгарні цього товариства у Житомирі, Ніжині, Севастополі. У 1918–1919 академічному році навчався у Київському географічному інституті при університеті св. Воло­димира⁴. Наприкінці 1918 р. влаштувався урядовцем у Міністерстві закордонних справ УНР. Тут він захопився бібліотекарством і періодично працював у Національній, а згодом Всенародній бібліотеці України при Українській Академії наук. Тоді познайомився і співпрацював з академіками С. Єфремовим, П. Тутковським, А. Кримським, професором О. Грушевським та іншими вченими. У 1919 р. зблизився з Ю. Меженком – першим теоретиком нау­кової бібліографії в Україні, що вплинуло на його подальшу професійну і життєву долю⁵.

Після того, як наприкінці серпня 1919 р. Київ зайняли денікінські війська, вирішив перебратися до спокійного, але далекого Кам’янця-Подільського, що виконував роль державного і політичного центру УHP. Тут працював другим помічником бібліотекаря. Восени 1919 р. вступив до “Кам’янець-Подільського бібліотечного товариства”, яке очолював C. O. Сірополко. Коли Київ знову став столицею УНР в результаті наступу польського і українського війська, Лев Юстимович вирішив повернутися до роботи у Всенародній бібліотеці при УАН, в якій пропрацював до1921 р., був першим редактором журналу «Хроніка», який видавала  бібліотека. Книгознавчу діяльність Биковського схвально оцінено в працях Ю. Меженка, Д. Балики, М. Ясинського 20-х рр.

Від осені 1921 він на еміграції в Польщі, де 1921-1922 рр. навчався у Варшавському університеті й закінчив курси бібліотеко­знавства при Варшавській публічній бібліотеці. Від кінця 1922-го – у Чехо-Словаччині. Закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах (1927), отримав диплом інженера-економіста. Пра­цював в установах, пов’язаних з книговидавництвом; редагував та видав три збірники «Українського книгознавства» (1922). У 30-ті pp. в Україні його ім’я було заборонене, а книжки опинилися у спецфондах. Перебування в Польщі в період 1928 – осені 1944 рр. стало головним етапом у науково-дослідній бібліологічній діяльності Л. Ю. Биковського. Він працював у Варшавській міській публічній бібліотеці зав. відділу комплектування (1928-1944рр.), одночасно редактором бібліотечного журналу (1929-38); директором, викладачем Вищих курсів бібліотекознавства (1942-44). Разом з Ю. Липою у 1938–1939 рр. заснував Український Чорноморський інститут у Варшаві, сприяв створенню Українського Суходолового, морського та океанічного інституту. Згодом був зайнятий журна­лістською працею, перевидав низку своїх книгознавчих робіт. Брав участь у розбудові УВАН, у якій очолив книгознавчу комісію. Від січня 1945 р. він – в Німеччині, в різних таборах для переміщених осіб.

Влітку 1949 р. Л. Ю. Биковський емігрував до США. В Нью-Йорку він – член управи УВАН, секретар книгознавчої секції й Чорноморської комісії, заступник голови. 1954 р. переїхав до Денвера, працював у місцевій публічній бібліотеці (1954-63), секретарем Денверської групи УВАН; разом із Л. Винаром відновив діяльність Українського бібліологічного інституту. Від 1963 р. – співробітник журналу «Український історик», один із засновників Українського історичного товариства. Від 1971 р. працює асистентом професора Українського техніко-економічного інституту в Мюн­хені. 1971 р. Биковському присвоєно ступінь доцента в галузі книгознавства. Помер 11 січня 1992 р. у м. Денвері, шт. Колорадо, США.

Основні теоретичні праці: «Бібліографія: Що таке бібліографія» (1920), «Замітки про чеську бібліографію» (1927) та бібліографічні покажчики «Materialy do slownika biobibliograficznego bibliotekarzy polskich і obcych Dymitro Balyka» (1934-35), «Туреччина: Бібліографічні матеріали» (1940), «Іван Опанасович Шовгенів. 1874-1943: Біобібліографічні матеріали» (1943; 1947; 1948), «Матеріали до бібліографії Юрія Липи (1917-1948)» (1947), «Соломон Ізраїльович Гольдельман. 1885-1974: Біобібліографічні матеріали» (1976), «У службах українській книжці: Біобібліографія» (Денвер, ч. 1,1972; ч. 2, 1981; Л.; Нью-Йорк, 1997).

Питанням теорії та історії бібліотечної справи присвячено праці «Національна бібліотека української держави» (1918; Берлін, 1922; 1923; 1947), «Бібліотечна справа в Чехо-Словаччині» (1927), «Бібліотечна педагогіка» (1938), «Варшавські бібліотеки в серпні, вересні і жовтні 1944 р.» (1947), «Книгарні – бібліотеки – академія: Спомини» (Мюнхен; Денвер, 1971).

Становлять інтерес публікації, присвячені геополітичній ситуації України та питанням новітньої історії: «Чорноморський простор: Атлас» (1941), «Великодержавні проблеми України» (1942), «Україна над океаном» (1945; 1946), «Шестиліття діяльності Українського Суходолового, морського та океанічного інституту» (1946), «Апостол новітнього українства: Юрій Липа» (1947), «Двадцять літ науково-організаційних зусиль на заході ЗСА (Денверська група УВАН) 1954-1974» (Денвер, 1974).

Л. Биковському належать також науково-публіцистичні праці про діячів української науки та культури: М. Ветухова, В. Дубровського, С Єфремова, А. Кримського, В. Кузева, М. Міллера, В. Міяковського, О. Лотоцького, В. Проходу, С. Рудницького, В. Тимошенка, К. Широцького. У серії мемуарів відбився понад 50-річний життєвий та творчий шлях автора.: «В Петрограді: Спогади з 1912-1915» (1964), «На Північ­ному фронті» (1965), «На Кавказько-турецькому фронті» (1968), «Ваймарські часи. Спомини з 1945» (Денвер, 1970), «З Гене­ральної губернії до Вартегау» (1973). Окремі твори Биковського видані англійською, німецькою, чеською, французькою та італійською мовами. З нагоди 100-річчя Биковського в Україні відбулися науково-практичні конференції у Києві. 5 жовтня 1995 в урочищі Привороття (Черкаська обл.) встановлено пам’ятний камінь Биковському.

Примітки

¹Винар Л. Лев Юстимович Биковський // Український історик: журнал Українського Історичного Товариства. – Рік XXX. – Нью-Йорк – Торонто – Київ – Львів – Мюнхен. – 1993. – Ч. 1-4 (116-119). – С 201; Його ж. Лев Биковський: життя і діяльність (1895-1992). (Біографічний нарис) // Биковський Л. У службах українській книжці / Упоряд. Л. Винар, Я. Ісаєвич ; УІТ, НАН Укр., Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, Міжнар. Асоціація україністів, Комісія бібліографії і інформатики. – Львів – Нью-Йорк : б.в., 1997. – С. 14–16; Баран М. Биковський Лев // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника / за ред. М. М. Романюка. – Львів, 2003. – Вип. 10. – С. 27; Його ж. Биковський Лев // Там само. – Львів, 2004. – Вип. 11. – С. 483.

²Винар Л. Лев Юстимович Биковський. – С. 201.

³Баран М. Зазначені праці. – С. 27, 483–484; Винар Л. Лев Юстимович Биковський.– С. 201–202.

⁴Баран М. Зазначені праці. – С 27, 483–484.

⁵Винар Л. Лев Юстимович Биковський. – С 202.

Джерела: Герасимова Г. П. Биковський Лев Юстимович / Г. П. Герасимова, Н. В. Казакова //  Енциклопедія Сучасної України / Коорд. бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка ; [чл. Ред. Колегії : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, О. М. Романів та ін.]. – Київ :[б. в.], 2003. – Т. 2. Б-Біо. – С. 599–600;

Завальнюк О.М.  Биковський Лев Юстимович / О.М. Завальнюк // Історія Кам’янець-Подільського  державного   українського університету в іменах (1918-1921 рр.) / О.М. Завальнюк. – Кам’янець-Подільський, 2006. – С. 339-344.

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання в контексті цифровізації і цифрової трансформації освіти

Виставки

Наші видання

Науково-педагогічні студії. 2024, вип. 8