Біографія О. М. Біляєва
Біляєв Олександр Михайлович народився 27 лютого 1925 року в селищі міського типу Нововоронцовка, що на Херсонщині. Край, в якому розташоване селище, має свої вікопомні культурні, етнографічні, соціальні та географічні своєрідності, що вплинули на становлення та розвиток Олександра Михайловича як видатного мовознавця, педагога і науковця. Ще наприкінці 18 ст. поблизу дніпровського затону Великі води засновано село Миколаївка (у 1821 році перейменоване у Нововоронцовку). В околицях селища виявлено кургани 3–1 тис. до н. е., залишки скіфського поселення та три кам’яні баби кочівників 11–13 ст. У 2-й половині 18 ст. на цих землях були запорозькі зимівники. Багатство історично-культурного та етнічного розмаїття, батьківська любов, сила роду та енергія родоводу сприяли формуванню у Біляєва відкритості до різних культурних впливів, зміцненню його національної свідомості, зародженню в юного Олександра усвідомлення важливості освіти як засобу виховання любові до людей, рідної природи, мови, культури та історії.
У школі він зустрів учителів, які стали для нього прикладами для служіння праці, що змінює світ на краще. Вони допомогли йому побачити благородство професії педагога, розкрити стилістичне багатство і милозвучність рідної мови. Українська мова постає для Олександра як чутливий інструмент, яким потрібно вміло користуватися, щоб висловлювати глибину думки, випромінювати різноманітні відтінки емоцій і почуттів, милуватися її мелодійністю. Відтепер рідне слово для майбутнього науковця-мовознавця стає важливим елементом національної ідентичності і духовної спадщини, яка передається з покоління в покоління, формування українського світогляду і моральних цінностей, унікальним засобом навчання, виховання, розвитку, спілкування і творчості.
Ім’я Олександра Михайловича Біляєва ‒ українського мовознавця, доктора педагогічних наук (1986), професора (1988), члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України (1992) ‒ вкарбоване в педагогічний літопис як символ відданості, інновацій та наукових досягнень. Олександр Михайлович ‒ учасник бойових дій Другої світової війни. В одному із боїв на Берлінському напрямку ‒ тяжко поранений. Після тривалого лікування був демобілізований. За участь у боях нагороджений орденами та медалями, зокрема, медаллю «За відвагу». Його багаторічна праця, зосереджена на розвитку методики викладання української мови, зробила значний вплив на формування сучасної лінгводидактики. Біляєв став не лише глибоким теоретиком, але й авторитетним практиком, чия методична спадщина донині використовується педагогами України. Його підручники, навчальні посібники та наукові праці є незамінними ресурсами для сучасних вчителів та здобувачів освіти. Олександр Михайлович також зробив вагомий внесок у суспільно-політичну та громадську діяльність, сприяючи розвитку української освіти та науки. Внесок Біляєва у розвиток педагогіки продовжує надихати не одне покоління освітян і науковців як приклад високого професіоналізму і любові до рідної мови і культури.
Після закінчення факультету мови і літератури (українське відділення) Херсонського державного педагогічного інституту (1950) Олександр Михайлович вчителював у Запоріжжі в середній жіночій школі № 30. Працював старшим викладачем кафедри української мови, деканом історико-філологічного факультету педагогічного інституту (нині – Донецький державний університет ім. Василя Стуса) (1954–59). Обіймав посади завідувача відділу (сектору, лабораторії) методики мови (1960–76, 1983–93), заступника директора з наукової роботи (1977–83), головного наукового співробітника лабораторії навчання української мови Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України (з 1994). Результатом ретельного дослідження проблем змісту, форм, методів і засобів викладання української мови стали захист дисертацій: кандидатської ‒ «Робота над орфографічними помилками учнів» (1955) та на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук на тему «Лінгводидактичні основи сучасного уроку української мови в середній школі» (1985).
Особливий внесок Олександр Михайлович привніс в українську лінгводидактику авторськими методиками викладання фонетики, лексики, словотвору, граматики та стилістики, оригінальною системою роботи з розвитку усного і писемного мовлення здобувачів освіти, шляхів і способів підвищення їхньої мовної компетентності. І це в роки руйнівної русифікаційної політики! Для Біляєва світоглядна позиція переборення проявів такої політики постає як життєво важлива. Олександр Михайлович розробляє дієві способи взаємодії вчителя й учнів, які продукують багатогранний процес, що охоплює мотиваційне, історико-культурне, гуманістичне інформаційну поле, підкреслює важливість широкого застосування творчих завдань, зміст яких має бути тісно пов’язаний з життєвим досвідом учнів. Серед різноманіття творчих вправ він виділяє особливу роль розповідям, переказам, творам-роздумам…
Праці ‒ «Учити виховуючи» (1964), «Зв’язок навчання мови з життям» (1970), «Про перебудову навчання мови в школі» (1989), «Мовна ситуація в Україні і завдання лінгводидактики» (1994), «Спостереження над мовою як метод навчання» (2004) та ін. ‒ засвідчують послідовність розвитку Біляєвим гуманістичних ідей Григорія Сковороди, Костянтина Ушинського, Софії Русової, Бориса Грінченка, Григорія Ващенка, Василя Сухомлинського, Андрія Медушевського та інших видатних педагогів. Бібліографічний покажчик наукових студій відомого українського лінгводидакта «Олександр Михайлович Біляєв – учитель учителів» вміщує понад 200 наукових праць, з них 4 монографії, які витримали багаторічні перевидання з доповненням і виправленням, методичні посібники, численні статті з актуальних питань методики мови. Важливим складником покажчика є бібліографічний опис дисертацій, захищених під його науковим керівництвом.
Наукова спадщина О. Біляєва є значною та багатожанровою. Він є автором численних навчальних програм, шкільних підручників, посібників, методичних статей і кількох концепцій мовної освіти. Як науковець, його роботи не лише значно розвинули методику викладання української мови, а й на довгі роки визначили напрямки подальших досліджень. У лінгвософському тлумаченні українського вченого-філолога, лінгводидакта, рідна мова є «невіддільною складовою особистості й народу, незамінним фундаментом освіти, входженням людини у світ, оволодіння нею інтелектуальними і духовними здобутками попередніх поколінь». Як філолог і методист, О. Біляєв розглядав мову у зв’язках із літературою, зокрема на прикладах мови творів українських письменників-класиків, історією українського народу, культурологією, національною педагогікою і психологією. Мова для вченого стала творчою практикою, улюбленою роботою та джерелом нових ідей і програм, окрім того, учений вважав мову характерною сутністю кожної особистості, духовним, синергетичним явищем, що єднає людину з навколишнім світом. Науковець досконало володів мовними багатствами українського народу, оригінально тлумачив зміст фразеологізмів, вважаючи їх виразниками етнічної генези народу, сутність мови, її лексичні і фразеологічні багатства пояснював як духовне і глибоко символічне явище.
Вивчення творчості Біляєва показує, що основним аспектом його наукової спадщини стало питання оптимального вибору методів навчання та їх ефективного застосування в освітній практиці. Особливості використання методів навчання та їх класифікацію О. Біляєв ретельно розглядає у своїх найвідоміших працях, зокрема монографії «Сучасний урок української мови», посібнику «Лінгводидактика рідної мови», а також численних статтях, серед яких «Вправи в навчанні мови», «Доказова розповідь та евристична бесіда у навчанні мови», «Робота з підручником», «Методика вивчення української мови в школі» та ін. Ураховуючи всю різноманітність існування різних дефініцій навчального методу, науковець визнає найкращою таку, за якої методи доцільно розглядати як упорядковані способи організованої діяльності вчителя й учнів, спрямовані на досягнення цілей освіти. У теорії й методиці навчання української мови найбільш умотивованою є запропонована О. Біляєвим класифікація методів за способом взаємодії вчителя й учнів на уроці, до якої належать зв’язний виклад матеріалу вчителем (розповідь), бесіда, спостереження над мовою, робота з підручником, метод вправ. Олександр Михайлович Біляєв не стояв осторонь важливих освітніх проблем, однієї з яких є культура мовлення педагогів. Ми цілком погоджуємося з думкою науковця, що «справжній вчитель – це завжди учень», тому педагоги повинні безперервно поповнювати й оновлювати свої знання, удосконалювати мовлення та підвищувати його культурний рівень. На переконання Олександра Михайловича сучасна методика, спираючись на педагогічні новації, повинна продукувати варіантність форм проведення уроку відповідного змісту. Головним у цьому сенсі, на думку О. Біляєва, повинен бути зміст, бо урок має містити певний обсяг інформації, теоретичних відомостей, засвоєння яких збагачувало б учнів науковими званнями, мовними і мовленнєвими вміннями. Зміст уроку включає, крім знань, уміння й навички учнів, методи і засоби навчання, а необхідною умовою реалізації змісту уроку є зв’язок із життям, усвідомлення учнями суспільної й особистісної ролі мови.
Одним із важливих питань науково-педагогічної творчості О.Біляєва стала проблема вивчення основних розділів курсу мови, яке починається з узагальнення й систематизації синтаксичних і пунктуаційних знань. Багатьом науковцям таке нововведення видавалося необґрунтованим, оскільки порушує усталену послідовність опрацювання змісту розділів: синтаксис має йти за морфологією. Практика вивчення цього розділу в школі довела правомірність такого введення, оскільки це сприяє засвоєнню фонетики, будови слова, словотвору, методики вивчення морфології, формування орфографічних умінь і навичок, а особливо ‒ розвитку мовлення.
Серце художника слова перестало битися 27 березня 2006 року. Творча спадщина видатного мовознавця стала фундаментом для розвитку сучасного розвитку викладання української мови і літератури. Науковці і освітяни, об’єднані високим покликанням великого педагога, є натхненними послідовниками втілення наукових підходів Олександра Михайловича у виховання гармонійної, освіченої та морально досконалої особистості. Наукові ідеї професора О. Біляєва знаходять відображення й творчо розвиваються у працях його послідовників: З. Бакум, М. Вашуленка, Н. Голуб, О. Горошкіної, Н. Дикої, С. Карамана, Л. Кожуховської, І. Кучеренко, О. Кучерук, Л. Мамчур, Е. Палихати, М. Пентилюк, М. Плющ, О. Потапенка, Н. Остапенко, Т. Симоненко, І. Хом’яка, Г. Шелехової, В. Шляхової, С. Яворської та ін.
У Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка під керівництвом доктора педагогічних наук, професора Е. Палихати захищено кандидатську дисертацію на тему: «Лінгводидактична спадщина О. М. Біляєва (1925‒2006 рр.)» (автор дослідження ‒ Людмила Павлівна Савич).
Надзвичайно важливою у збереженні надбань відомого українського лінгводидакта Олександра Михайловича Біляєва є діяльність Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського. Здійснюється ретельна каталогізація, цифровізація та популяризація його творчої спадщини для науковців, освітян та громадськості. Проводяться дослідження діяльності Олександра Біляєва, зокрема аналіз його внеску в розвиток лінгводидактики та методики викладання української мови. Для «Енциклопедії Сучасної України» доктором педагогічних наук, професором, член-кореспондентом НАПН України, директором Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського НАПН України Ларисою Березівською створена стаття «Біляєв Олександр Михайлович».
Вшановуючи світлу пам’ять видатного педагога, варто підкреслити, що природа щедро наділила Олександра Біляєва педагогічним талантом, а його творча спадщина відобразила найкращі якості нашого народу, відзначена досягненнями у безмежній любові до людей та рідної мови.
Література:
Березівська Л. Д. Біляєв Олександр Михайлович. Енциклопедія сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-40968
Біляєв Олександр Михайлович. Видатні особистості з українського мовознавства. Хрестоматія / за заг. ред. Марини Навальної ; укл. : Тетяна Левченко, Тетяна Чубань. Переяслав-Хмельницький : «Видавництво КСВ», 2016. С. 15-17. URL: https://nubip.edu.ua/sites/default/files/u406/vidatni_osobistosti_navalna.pdf
Кожуховська Л. П. Гуманоцентрична складова лінгвософської світоглядної концепції Олександра Біляєва. Пед. науки : зб. наук. пр. 2011. Вип. 59. С. 37‒40.
Кожуховська Л., Дига Н. Традиційне та інноваційне в методиці викладання мови і літератури в школі у поглядах Н. Й. Волошиної та О. М. Біляєва. Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Педагогіка. Психологія. Філософія. 2014. Вип. 33. С. 71‒79. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gvpdpu_2014_33_11
Портретна галерея. Біляєв Олександр Михайлович (до 90‒річчя від дня народження видатного українського лінгводидактика). URL: https://didactics.ucoz.ua/_ld/7/799_Biliaiev.pdf.
Анонси та оголошення
07.05.2025
06.05.2025
