Я. А. Коменський (28.03.1592-15.11.1670) – фундатор наукової педагогіки, великий чеський мислитель жив і творив у XVII ст. Це століття в історії Чехії знаменне як століття відкритої боротьби між феодалізмом і капіталістичними елементами, що бурхливо розвивались, боротьби народних мас з феодальним дворянством та ідеологічним оплотом феодалізму – католицькою церквою. Протест проти феодалізму часто набирав форму релігійно-демократичного руху. Серед таких демократичних сектантських організацій в Чехії ще з XV ст. була община таборитів, що були найбільш радикальним крилом чеського національно-релігійного руху, спрямованого проти німецького дворянства і католицької церкви, що гнітили чеський народ. Спільними зусиллями феодальної реакції община таборитів була розгромлена в 1-й половині XV ст. Рештки її утворили більш помірковану демократичну общину „чеських” (богемських) братів до складу якої входили ремісники і селяни. Ця община згуртувала патріотів, що боролися за свободу і незалежність чеської народу. Одним з вождів общини був Ян Амос Коменський, який народився 28 березня 1592 року в Південній Моравії (Чехія), неподалік від міста Угерськи-Брод у Моравії. Батько Коменського – Мартін Коменський був досить заможною людиною, користувався повагою співгромадян і належав до релігійної громади „Чеських братів” – послідовників гуситського протестантського руху. Саме він, займаючись навчанням маленького сина вдома (головним чином, за Біблією), прищепив йому любов до знань і розумових занять. Пізніше Я. А. Коменський вчився в братській школі Угерсько-Броду, але не закінчив її – 1604 р. померли його батьки й сестри. З великої дружньої родини залишився лише дванадцятирічний Ян Амос і його старша сестра. Опікуни мало піклувалися про освіту хлопчика й протягом кількох років він вчився лише уривками.

Коли Коменському було 16 років, він вступив до латинської школи. Судячи з пізніших зауважень, він уже тоді почав аналізувати й розуміти, що існуюча система освіти, її організація та методи викладання, успадковані від догматичної середньовічної школи, малоефективні й не сприяють розвиткові в учнях любові до знань. Пізніше він назвав свої шкільні роки втраченим часом. Цей особистий негативний досвід рано спонукав Коменського зайнятися вдосконаленням системи шкільної освіти. У 1611 році керівники „Чеських братів” направили здібного юнака на богословський факультет Карлова університету в Празі, а пізніше – до Гернборнського університету в Німеччині. Там молодий чех познайомився з творами багатьох мислителів античності й доби Відродження, увійшов до сфери європейської культури. Особливо виділяв Коменський праці філософа Платона, зокрема ідею про те, що для отримання істинної мудрості необхідно розвивати власну мову. Досі чеські вчені відзначають внесок Яна Амоса у розвиток сучасної літературної чеської мови, зокрема, його роботу „Мудре красномовство”. Улітку 1613 року Коменський здійснив подорож Північною Європою і того ж року записався до числа слухачів знаменитого Гейдельберзького університету, де провчився близько року. Там він почав роботу над повним словником чеської мови („Скарбниця чеської мови”), але хвороба змусила його припинити заняття. І 1614 року хворий, без грошей молодий Коменський пішки повернувся на батьківщину.

З цього часу починається практична педагогічна діяльність 22-річного Коменського. Він постійно займався самоосвітою, уважно читав твори гуманістів тієї доби, а головне – глибоко вивчав процес навчання в школі і незабаром почав його реформувати заради того, щоб зробити цей процес привабливим для дітей, який пробуджує в них інтерес до знань. Він сміливо порушував традиційні канони тогочасного шкільного життя: широко використовував те, що сьогодні називають „наочність”, водив учнів на прогулянки на природу, знайомив їх не лише з книгами, але й з реальним життям, з предметами і явищами, які оточували їх.

Під час Тридцятилітньої війни (1618-1648) Я. А. Коменського переслідували, і він був вимушений покинути батьківщину разом із частиною общини та поселитись в польському місті Лешно, де керував братською школою, а потім був обраний єпископом. Під час переслідувань Коменський не раз втрачав усе своє майно, загинув ряд рукописів-творів Коменського, померли його дружина і діти.

У 1630 р. Я. А. Коменський завершив працю „Материнська школа”, яку присвятив дошкільному вихованню дітей у сім’ї. Він розглядав правильне дошкільне виховання, по-перше, як засіб охорони дітей від шкідливих, випадкових, неправильних впливів на них і, по-дурге – як міцну основу для всього наступного виховання. Материнська школа в розумінні Коменського, – це сім’я, де протікає все життя дитини від народження до 6-ти років. Він вважав, що без хорошого початкового виховання дитини в сім’ї рішуче постраждає все наступне виховання і освіта людини.

У Лешно в 1631 р. Коменський склав книгу для навчання „Відкриті двері до мов усіх наук”, а у 1632 р. було завершено його основний твір „Велика дидактика”, які зробили ім’я Коменського відомим в усьому світі. У 1641 р. на запрошення англійського парламенту Коменський їде в Лондон.Парламент прийняв постанову про організацію вченої колегії для впровадження ідей Коменського. Але в Англії починалась громадянська війна і цей план не було здійснено. У 1642-1647 рр. Коменський за дорученням шведського уряду підготував підручники з методики викладання мов: „Вступ до латинської мови”, „Зал латинізму”, „Найновіший метод мов”.

Будучи обраним головою общини чеських братів, Коменський у 1648 р. повертається в Лешно. Коли община розпалась, зайнявся викладацькою діяльністю. Протягом кількох років він керував школою в Угорщині (1650-1654), куди також був запрошений як відомий педагог. Тут він уклав підручник „Видимий світ у малюнках” (1654) – перший підручник, побудований за принципом наочності. Коли у 1656 р. під час шведсько-польської війни м. Лешно було спалене, Коменський знайшов собі притулок в Нідерландах, в Амстердамі, де написав 7 томів величезної праці „Загальна порада про виправлення справ людських” (понад 3000 стор.), в якій накреслив гуманну і демократичну програму реформи людського суспільства (Пансофія – загальна мудрість, Пампедія – загальне виховання, Панглотія – загальна мова, Панортозія – загальне управління тощо). Тут він висловлює ідею створення міжнародних організацій, які турбувалися б про збереження миру в усьому світі і про розповсюдження освіти серед усіх народів. Підсумок свого життя Коменський підвів у праці „Єдино необхідне” (1662).

Я. А. Коменський – син своєї епохи і в його світогляді відбилися суперечності перехідного періоду від феодалізму до капіталізму, боротьби прихильників Реформації і Контрреформації. Він був активним діячем релігійної організації і в той же час устремління Коменського – і наукові, і практичні – були спрямовані в реальний світ і на покращення життя в ньому. Характерні риси світогляду Коменського:

1) демократизм, запозичений ним у сектантських рухів ХV-ХVІІ ст., що проявлявся в глибокій симпатії до трудящих і негативному ставленні до дворянства і католицької церкви;

2) гуманізм, життєрадісність, оптимізм, що склались під впливом епохи Відродження;

3) сенсуалізм, запозичений у натурфілософа Ф. Бекона, згідно з яким вихідним началом пізнання є відчуття, досвід „Немає нічого у свідомості, чого б не було попередньо у відчуттях”;

4) релігійність, вихідним положенням якої є теза Коменського про те, що назвав себе Бог альфою і омегою, початком і кінцем всіх речей, з нього ж, ним же і в ньому ж вся сутність. Коменський вважає, що вся природа і людина створені Богом.

В світогляді Коменського можна спостерігати суперечності: а) між сенсуалізмом і релігійністю; б) демократизмом і просвітительством. Двоїстий характер світогляду Коменського обумовив двоїстість його підходу до вирішення основних питань педагогіки.

Ян Амос Коменський належить до числа тих історичних осіб, які своїми творіннями і беззавітним служінням народу знайшли славу, любов і визнання. Не випадково його називають Ньютоном педагогіки, Коперніком педагогіки, Колумбом педагогіки, учителем народів, батьком нової педагогіки. Коменський ставив і розв’язував найважливіші педагогічні проблеми не умоглядно, а виходячи з власної педагогічної практики, з тривалих спостережень над нею, зводив своє педагогічне вчення, ґрунтуючись на практиці і теорії виховання у всіх народів і часів (антична педагогіка, педагогічні ідеї соціалістів-утопістів, єзуїтські школи, школи братств тощо). Велика заслуга Коменського полягає в тому, що у своїх творах він дає такі фундаментальні вказівки, які далеко випередили практику свого часу. Величезна педагогічна мудрість і наукове передбачення – ось чим пояснюється той факт, що вчення Коменського зберігає свою актуальність і в наш час.

У багатющій педагогічній спадщині Я. А. Коменського розглянуті всі найважливіші питання педагогічної науки. Коменський прямо не дає дефініцій головних понять педагогіки, але аналіз праць Коменського з питань виховання і навчання, особливо – „Великої дидактики”, робить очевидною його точку зору. Так, наприклад, Коменський ніде не дає визначення педагогіки як науки, але зі змісту його праць ясно, що педагогіку він розуміє як науку про виховання дитини; Коменський ніде не дає визначення уроку, але з його творів ми вільно можемо вивести розуміння уроку як форми організації навчання. В основу педагогічної системи Коменський поклав принцип природовідповідності, який розумів дуже широко. Людину розглядав як частку природи, що у своєму розвитку в усьому підкоряється її законам. Тому й усі педагогічні засоби повинні бути природовідповідними. Водночас принцип природовідповідності зобов’язує враховувати й закони духовного життя людини, узгоджувати з ними педагогічні впливи. В усьому вчений прагнув простежити універсальний паралелізм, тобто визнання спільності головних принципів, що керують природою, людиною і людською діяльністю. Розглядаючи процеси навчання та виховання в нерозривній єдності, Коменський віддавав перевагу вихованню, до якого відносив наукову освіту, моральне, трудове, а також фізичне і релігійне виховання. До методів морального виховання відносив приклад, наставляння, вправляння, систематичне привчання дітей до корисної діяльності й виконання встановлених правил поведінки. Коменський теоретично обґрунтував єдину шкільну систему (материнська школа, школа рідної мови, латинської (або гімназія) й академія (університет), класно-урочну форму навчання, дидактичні принципи, особливо виділяючи принцип наочності („золоте правило дидактики”), методи навчання.

Класична праця Коменського „Велика дидактика” (1632) послідовно і систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання. Довга назва книги в урочистому стилі тієї епохи сповіщає про її головні цілі: „Велика дидактика, яка містить універсальну теорію вчити всіх усього або вірний і ретельно обдуманий спосіб створювати по всіх общинах, містах і селах кожної держави такі школи, в яких би все юнацтво обох статей, без будь-якого де б то не було винятку, могло навчатися наук, вдосконалюватись в норовах, набиратись благочестя і, таким чином, в роки юності навчитись всього, що потрібно для справжнього і майбутнього життя… Керівною основою нашої Дидактики нехай буде: Дослідження і відкриття методу, при якому ті, хто вчить, менше б учили, учні більше б училися; у школах було б менше одуріння, даремної праці, а більше дозвілля, радості та ґрунтовного успіху”. Високі вимоги вчений ставив до посади вчителя, „вище за яку нічого не може бути під сонцем”. Саме вчитель, відчуваючи всю відповідальність за долю не лише майбутніх громадян, а й усього суспільства, повинен пробуджувати в учнів самостійну думку, готувати з них діяльних, благочестивих людей.

Всього Ян Амос Коменський написав понад 250 творів, присвячених одній темі – освіті Homo sapiens. І був глибоко впевнений в тому, що загальна освіта, створення нової школи допоможуть виховувати людей в дусі гуманізму, солідарності, взаєморозуміння. Помер Коменський 15 листопада 1670 р. на чужині і похований поблизу Амстердама (Нідерланди). Педагогічні погляди Я. А. Коменського величезною мірою вплинули на розвиток світової педагогіки і шкільної практики. Більшість педагогічних положень є актуальними й сьогодні. У 1957 р. за рішенням ЮНЕСКО видано зібрання творів Я. А. Коменського французькою, англійською та іспанською мовами. У Києві в 1907-1918 роках працювало чеське культурно-просвітницьке Товариство імені Яна Амоса Коменського, а в м. Мукачево названо вулицю на честь Я. А. Коменського.

Література:

1. Коваленко, Є. І. Коменський Ян Амос / Є. І. Коваленко // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. – Київ. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 407-408.
2. Кравець, В. Педагогічна система Яна Амоса Коменського / В. Кравець // Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва : навч. посіб. для студ. пед. навч. закл. / В. Кравець. – Тернопіль, 1996. – С. 122-178.

Анонси та оголошення

Наша анкета

Вебінар

Заходи

Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання в контексті цифровізації і цифрової трансформації освіти

Виставки

Наші видання

Науково-педагогічні студії. 2024, вип. 8