Сочинения, письма и бумаги В. Н. Каразина, собранные и редактированные проф. Д. И. Багалеем – X.: Изд-во Харьк. ун-та, 1910. – 926 с.

Салімонович Л. Ентузіаст, романтик, “гаряча голова” : Виповнилося 240 років від дня народження Василя Каразіна – засновника першого університету на українських землях, що входили до складу Російської імперії / Лариса Салімонович // Україна молода. – 2013. – 7 лют. (№ 20). – С. 14

 В. Н. Каразін

Правила філотехнічного товариства

      1. Філотехнічне товариство буде займатися поширенням і вдосконаленням усіх гілок дозвілля та домоводства, які вже існують на півдні Російської імперії або тільки вводяться. Першопочаткове коло дій його складають такі губернії: Катеринославська, Херсонська, Таврійська, Полтавська, Чернігівська, Слобідсько-Українська, Курська і Воронезька, а центр і місце зборів – Харків, який вже є центром торгівлі цих губерній і їх навчального укладу.

       4. Обов’язком почесного члена буде сприяння своїм світоглядом, свідомим баченням, дослідженнями, які їм з часом можуть бути доручені, і отримання корисних новин, які до них доходять з різних сфер мистецтва і домоводства, які можуть мати відношення до південних губерній Росії.

 В. Н. Каразін

Лист одного поміщика…

      …Простолюдство, якщо воно не кероване, навіть за найсприятливіших умов ледве може задовольнити свої найнеобхідніші потреби. І це настілльки справедливо, що у нас рукоділля і торги постачаються виробами переважно від поміщицьких людей; державні ж поселення бувають промислові хіба що по берегах судноплвних рік і на великих дорогах. Але ця промисловість не є прцелюбністю, а більш розбещеною жадобою до користі, яка не приносить державі істинного добра. ЇЇ предметом є не добування хліба з матері-землі, а лише перекупка і перепродаж його, відкриття харчівень, тощо. В івнших місцях згадані поселення переважно ведуть мандрівний спосіб життя, схильні до безглуздих сварок і пияцтва…

        …Питання: “Чи корисно землеробу мати власну землю?” дуже подібне до наступного:”Чи корисно для держави, щоб кожний робітник на фабриці мав свій власний верстат?”. Воно може бути розв’язане двома, зовсім віддмінними одне від одного положеннями, які суперечать між собою, і кожне з них має свої докази…

        … Наприкінці 1805 року зроблена була в моєму маєтку Кручик оцінка робочого дня, для якої були запрошені, крім моїх поселян, і сторонні. З моїх записних книг і свідчення кожного, хто щось згадав і міг довести, вивелась середня ціна землеробської праці – 30 коп. з частками, які були залишені без уваги (немає потреби пояснювати, що плата за роботу звичайно повна, на власних харчах робітника). Робота ж з худобою передбачає використання капіталу, який незалежно від роботи, повинен приносити свій відсоток, і тому відповідно складніша ціна. Ціна ж однієї десятини доброї рільної землі, що продається без термінової потреби, і вроздріб, виявилась у нашій околиці 45 крб, або те саме, що й ціна 150 днів землеробської праці.

         З деяких міркувань я роблю висновок, що в будь-який час і в середній полосі Росії, посередньо заселеній, ціна десятини орної землі повинна рівнятись ціні 150 дням сільськогосподарських робіт. Осмілюсь повторити, що в середній полосі, оскільки в інших місцях ціна землі і праці будуть інші, виходячи з кількості населення. Треба сказати між іншим важливу істину:складне співввідношення між собою цих двох цін могло б послужити для державної економіки дуже важливою підвалиною. Ціна десятини сінокосу виявилась 40 крб., або 133,3 дні роботи.Ціна кубометра дров на місці із рубкою покупця встановилась 3 крб., або 10 днів праці. Ціна щорічних потреб у лісі, на землеробські знаряддя, на ремонт огорожі тощо прийнята такаж сама – 3 крб., або 10 днів роботи…