Берлинський Максим Федорович (17 (6).08.1764, с. Нова Слобода Путивльського пов. Курського намісн., тепер Путивльського р-ну Сумської обл.—18 (6).01.1848, м. Київ) — історик, археолог, викладач. Народився в сім’ї сільського священика Михайлівської церкви отця Федора Берлинського. Навчався у Києво-Могилянській академії (КМА) до богословського класу включно (1776—86). «С успехом преизрядным» слухав лекції таких визначних викладачів, як С. Миславський, І. Самойлович, І. Островський, І. Фальковський та ін. Одночасно з ним вчилися і його рідні брати — Стефан, Матвій та Василь Берлинські. У грудні 1786 Максима і Матвія Берлинських разом з іншими 29 випускниками КМА направлено у розпорядження Комісії народних училищ Санкт-Петербурга.

Протягом двох років Берлинський вчився в Санкт-Петербуржській учительській гімназіїЇ (згодом — С.-Петербуржський головний педагогічний інститут). Вивчав натуральну й загальну історію та географію. 1788 Берлинський повернувся до Києва, де у відкритому 1.05.1789 в парафії церкви Миколи Доброго на Подолі Київському Головному народному училищі (з 1809 – Київська перша гімназія) отримав посаду викладача географії, натуральної та цивільної історії у вищих класах. Перебуваючи на цій посаді, 4.04.1799 отримав чин 12 класу (губернського секретаря), 31.12.1799 — титулярного радника, 31.12.1806 — колезького асесора, 1826 — статського радника. 1826 нагороджений орденом святого Володимира IV ст. 1833 Берлинський отримав посаду інспектора Київської першої гімназії. Після заснування Київського університету (1834) призначений інспектором університетської гімназії й членом університетського правління. 30.10.1834 пішов у відставку після 46-річної служби з пенсією 2280 руб.

Під час служби в Київському Головному народному училищі жив на Подолі, в парафії церкви Миколи Доброго, з дружиною Ганною Петрівною Балабухою, батько якої 1790 заснував у Києві фабрику сухого варення (цукатів) і цукерок. 1796 у Берлинського народилася дочка Катерина, 1807 – Марія, 1809 – син Іван. Після пожежі на Подолі 9.07.1811 сім’я переселилася на Печерськ, де жила в найманому, згодом власному, будинку на Гімназичній вулиці (тепер – вулиці Пилипа Орлика) поблизу Кловського палацу, де знаходилася перевезена з Подолу Київська перша гімназія.

17.07.1818 Берлинського, як відомого громадського діяча Києва, обрано на посаду директора місцевого відділення Всеросійського біблійного товариства (Всероссийское библейское общество), яке очолював митрополит Київський і Галицький С. Александровський та віце-президент товариства генерал-майор М. Ф. Орлов. Товариство займалося просвітницькою та видавничою діяльністю. 1828 Берлинський став членом Московського імператорського товариства історії і старожитностей російських (Московское императорское общество истории и древностей российских). 1843 обраний почесним членом Тимчасової комісії для розбору давніх актів (Временная комиссия для разбора древних актов) у Києві. Берлинський був людиною широких поглядів. Займався природничими, науками: ботанікою, мінералогією, метеорологією тощо. Однак найбільший внесок зробив у розвиток історичних знань.

До Берлинського фактично ніхто не цікавився старожитностями Києва. Він брав участь в археологічних розкопках, реєстрував й описував археологічні знахідки. Берлинський.— автор багатьох праць з історії України та Києва. 1800 надрукував у Москві «Краткую российскую историю для употребления юношеству…» Цей твір було затверджено як найкращий підручник з історії. 1804 підготував «Историческое описание Малороссии и города Киева», за що отримав нагороду від Кабінету Міністрів (за поданням Міністерства нарної освіти) 500 руб. 1820 видав «Краткое описание Киева» — скорочений варіант «Истории города Киева…», але з внесеними змінами, пов’язаними з пожежею 1811 та переплануванням Подолу. Його основний твір — «История города Киева от основания его до настоящего времени» (написаний у 1798—1800 рр.) – до сьогодні залишається одним з найкращих досліджень минулого української столиці. Берлинський здійснив періодизацію історії України, поділивши її на 8 періодів. Він висвітлює історію Києва як адміністративного, політичного, релігійного та військового центру. На основі численних джерел – літописів, хронік, мемуарів, архівних документів, синодик, пом’яників тощо – Берлинський подає значний фактичний матеріал, зокрема повний перелік воєвод, губернаторів, комендантів, митрополитів та ін. Праця Берлинського має також джерелознавчу цінність. Детально описано гідрографію, географічну топографію міста, його рослинний світ, клімат тощо. Велику цінність становлять нариси про Києво-Печерську лавру, Київський Софійський, Видубицький, Михайловський Золотоверхий, Братські монастирі та київські церкви. Берлинський описує й релігійне життя столиці – важливого центру східного слов’янства. Політичним ідеалом Берлинського було міське самоврядування та економічна незалежність міст у поєднанні з політичною автономією України. При житті Берлинського праця не була видана. Лише кілька уривків з «Истории города Киева» було вміщено в альманасі «Молодик» (1844). Після смерті Берлинського рукопис загубився і тільки 1970 віднайдений у фондах Державної публічної бібліотеки ім. Салтикова-Щедріна (СПб.). 1972 надруковано першу частину твору, а вся праця побачила світ 1991.

Історії Києва присвячені й інші твори Берлинського. Частина його праць стосується загальної історії, археології, історичної географії, статистики. Публікувались у періодиці («Улей», «Украинский журнал», «Молодик»), а також виходили окремими виданнями. Основні історичні праці Берлинського були написані до появи творів таких істориків, як Микола Карамзін, Дмитро Бантиш-Каменський, Микола Маркевич. Діяльність Берлинського становить важливу ланку у формуванні історичної науки в Україні й Російській державі.

Помер Берлинський у Києві, похований на Старому Байковому цвинтарі. Єдина спадкоємиця Берлинського, його дочка Марія Аврамова, пережила батька на 40 років і мешкала зі своїми дітьми — Євдокією, Іваном, Ганною, Василем, Ольгою, Марією й Олександрою — у двох садибах: одна була розташована в парафії Спасо-Преображенської церкви на Печерську, інша – на вул. Лютеранській, 7 в Києві.

Хижняк З. І. Берлинський Максим Федорович / З. І. Хижняк // Києво-Могилянська академія в іменах ХVII–XVIII ст. : енциклопедичне вид. –К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2001. – С. 66–68.