Результативність уроку значною мірою залежить від психічного стану вчителя, його настрою, зібраності, уважності. Чуйний і уважний вчитель своєчасно помітить психічний стан своїх вихованців і знайде способи його врегулювання таким чином, щоб він максимально сприяв ефективному здійсненню всіх цілей уроку.

Вчитель не повинен допускати таких психічних станів, які можна охарактеризувати як втрату витримки, бо вони негативно впливають на дітей.

Дуже важливо, щоб учні відчували зацікавленість учителя в найкращих результатах уроку. На їх психічний стан позитивно впливає постійна бадьорість учителя і його уважність до всього, що діється на уроці.

Не менше значення, ніж досконалі дидактичні методи, мають для успіху уроку вольові риси вчителя – цілеспрямованість, наполегливість, витримка, рішучість і вимогливість. З рішучістю і вимогливістю тісно пов’язані справедливість, чуйність, тактовність. Ставлячи певні вимоги і домагаючись їх виконання, вчитель повинен завжди бути готовим прийти на допомогу учням у їх навчальній праці.

Щоб успішно керувати пізнавальною діяльністю школярів, необхідно в кожному класі і на кожному уроці враховувати різні фактори, які впливають на результати навчання. Штамп, шаблон, трафарет тут не припустимі.

Дидактичні передумови успішного навчання в 4–8 класах // Рад. шк. – 1971. – № 4. – С. 38–39.

***

Традиційними критеріями ефективності засвоєння учнями знань є вміння відтворити формулювання поняття, закону, правила, формули, пояснити його внутрішню суть (суттєві ознаки), навести свої приклади, застосувати знання при поясненні відповідних явищ природи або суспільного розвитку, а показником засвоєння навичок є здатність учнів відтворити правило (алгоритм) швидко і безпомилково, у відповідній послідовності, свідомо виконати дії без пригадування правила.

За високу ефективність навчання в школі // Рад. шк. – 1977. – № 5. – С. 29.

***

Інформаційно-пізнавальне навчання вимагає комплексного застосування різних методів, прийомів і засобів. Вибір оптимальної структури методів (технології) в першу чергу залежить від дидактичної мети і конкретних завдань уроку або його окремих етапів. Наприклад, первинне ознайомлення учнів з новим матеріалом передбачає проблемний виклад знань, самостійну роботу з підручником і довідковою літературою в поєднанні з наочністю і дидактичними матеріалами; формування навичок здійснюється на основі системи вправ, застосування їх – самостійного виконання комплексного завдання, яке включає систему теоретичних знань і практичних навичок і вмінь.

За високу ефективність навчання в школі // Рад. шк. – 1977. – № 5. – С. 32.

***

На підвищення ефективності навчального процесу впливає правильна організація роботи учнів на уроці. Особливо це стосується кабінетної системи, яка дає широкі можливості для ефективного використання кожної хвилини уроку, скорочення нераціональної витрати часу. Якщо в спеціалізованих кабінетах під рукою вчителя є необхідні прилади і демонстраційні засоби, наочність і апаратура, а на робочих місцях учнів підготовлені роздаткові дидактичні матеріали чи знаряддя для самостійної роботи, створюється ділова атмосфера, необхідна для здобування міцних і глибоких знань, оптимізації шкільного навчально-виховного процесу.

За високу ефективність навчання в школі // Рад. шк. – 1977. – № 5. – С. 32.

***

Важливим засобом мотивації навчання є забезпечення радості від успіхів у навчальній роботі, ситуації ,,відкриття”, успішного подолання труднощів тощо. Мотивом навчання може стати оцінка, коли вона не є для учнів самоціллю, а лиш об’єктивним і справедливим підсумком їхньої праці.

Один з найбільш дійових і ефективних мотивів навчання – це інтерес до знань і до процесу їх набування. Визначають чотири стадії розвитку інтересу:

1. зацікавленість змістом навчання;
2. допитливість;
3. пізнавальний інтерес;
4. теоретичний інтерес.

Завдання вчителя – використовуючи зацікавлення змістом навчального матеріалу і різні прийоми активізації мислительної діяльності учнів, розвивати в них допитливість, пізнавальний і теоретичний інтерес як стійкі риси.

Дидактичні передумови успішного навчання в 4–8 класах // Рад. шк. – 1971. – № 4. – С. 38.

***

Дидактичний метод навчання становить систему взаємозв’язаних між собою прийомів викладання і відповідних їм прийомів учіння, а кожний прийом – систему дій учителя і учнів, які відзначаються раціональною послідовністю.

Чути безперервні заклики: ,,Навчити учнів учитись”. А що це означає, ні вчитель, ні самі учні досить чіткої відповіді не одержали. Очевидно, в однаковій мірі треба вчити вчителів викладати, а учнів – учитися. А для цього щонайперше слід розробити систему методів і прийомів навчання, в якій були б передбачені конкретні вказівки, як її реалізувати, які дії входять до кожного методу і прийому. В цій системі має бути визначене конкретне місце кожному методу навчання – як інформаційному, так і проблемному, дослідницькому та евристичному, і кожному прийому в складі того чи іншого методу.

Дидактичні функції і структура методів навчання // Рад. шк. – 1974. – № 3. – С. 15.

***

В навчальному процесі тісно переплітаються різні функції інтелектуальної і вольової сфери вчителя й учнів, а також змісту, форм і методів навчання. На основі лише спостереження важко, а то й неможливо серед великої маси причинно-наслідкових зв’язків вичленувати закономірне, істотне, типове. Тут на допомогу приходить експеримент, який дає можливість не тільки спостерігати і констатувати факти, а й втручатися у навчальний процес, змінювати його й перевіряти вплив цих змін на результати навчання.

Досвід і експеримент у дидактиці // Рад. шк. – 1963. – № 8. – С. 42.

***

Вимоги до сучасного уроку:

Організаційні вимоги:

а) організаційна чіткість, раціональне використання кожної хвилини уроку;

б) чіткість постановки перед учнями теми, навчальної мети і конкретних завдань, що досягається передусім добре продуманим тематичним і поурочним плануванням.

Дидактичні вимоги:

а) майстерність вчителя – вміле володіння методикою і технологією уроку, творче застосування різних методів і прийомів навчальної діяльності учнів;

б) забезпечення пізнавальної активності дітей на уроці, поєднання інформаційних методів (пояснення, розповіді, бесіди, самостійної роботи з підручником, програмованого навчання) з самостійними пошуками відповідей на запитання, розв’язанням проблемних завдань і пізнавальних задач;

в) забезпечення зв’язку даного уроку з попередніми на основі актуалізації опорних уявлень і понять, систематизації понять споріднених, формування нових опорних умінь і навичок (способів дії);

г) додержання всіх дидактичних принципів: виховуючого навчання, науковості викладу, зв’язку теорії з практикою, наочності, свідомості і активності, систематичності, міцності, доступності та індивідуального підходу до учнів;

д) вміле поєднання інформаційних і пошукових методів з аудіовізуальними засобами навчання – кінофільмами, телевізійними передачами, радіопередачами, звукозаписом тощо;

є) оптимальне поєднання змістової, операційної, виховної і прикладної сторін навчання.

Психологічні вимоги:

а) психічний стан вчителя і учнів досить відчутно впливає на результати уроку. Настрій вчителя, його зібраність, уважність або роздратованість безпосередньо передаються учням і певною мірою визначають результативність їх навчальної праці. Тому вчителю необхідні велике самовладання і постійний самоконтроль, щоб подолати прояви негативного психічного стану на уроці – невпевненості, скованості або, навпаки, зайвої самовпевненості, підвищеної збудливості;

б) виявлення вчителем рішучості, сили волі у вимогах до учнів – ці вимоги мають бути розумні, перевірені, доступні для учнів. Звичайно, точність, старанність і своєчасність виконання контролює вчитель. Воля і характер учителя має виявлятись в усій його діяльності на уроці. Особливо цінується учнями вимогливість педагога, коли вона поєднана з доброзичливістю і справедливістю.

Етичні вимоги. Пов’язані вони, головним чином, з додержанням вчителем педагогічного такту, створенням атмосфери доброзичливості. Не менш важливе значення має оптимізм учителя, бадьорий тон коли серйозна і напружена праця поєднується з жартом, дотепним словом.

Гігієнічні вимоги:

а) забезпечення чистого повітря в класі, відповідного температурного режиму, належних норм освітлення;

б) піклування про те, щоб не перевтомлювати учнів ні фізично, ні розумово. З метою запобігання розумовому перевантаженню слід уникати одноманітності у навчальній роботі, монотонної розповіді, чергувати слухання учнями пояснення з виконанням практичних, графічних, обчислювальних та інших видів завдань, які дають змогу включати в дію різні органи почуттів. Завдання, що вимагають напруженої мислительної діяльності, мають змінюватись практичними завданнями або вправами.

Урок в сучасній школі // Рад. шк. – 1972. – № 3. – С. 16–24.

СХЕМИ