Вперше оригінальне прізвище Гегело промелькнуло в працях дослідниці фольклорно-етнографічної спадщини Дмитра Івановича Яворницького М.М.Шубравської. Спочатку вона опублікувала листа Яворницького від 26 січня 1904 р. до В.Гегело, в якому висловлено прохання надати грошову допомогу для публікації зібраних українських народних пісень [2]. Витяги з цього ж листа вміщені нею в монографії про Д.І.Яворницького [3]. В кінці минулого століття Дніпропетровський історичний музей видав перший випуск “Епістолярної спадщини Д.І.Яворницького”, де серед іншихвміщено листи до вченого Василя Біднова,який на той час перебував на еміграції у Празі. В двох листах за 1923 р. зустрічаємо ім’я В.П.Гегело. В першому він цікавиться: “Де Ваші стародавні приятелі – В.П.Гегело та ін.?” Очевидно, отримавши від Яворницького повідомлення про те, що Василь Гегело помер (дата не вказана), В.Біднов у наступному листі пише: “Сумна доля й наших знайомих… Сінодик довгий! Особливо шкода мені Гегело. Видно тяжко сердешному жилося! Хочу написати некролога, та не знаю коли саме він умер. Як точно знаєте, то напишіть, будь ласка, мені, як і про те, коли народився і де саме служив” [4]. Отже, з цих скупих відомостей вимальовується постать В.П.Гегело як приятеля Д.І.Яворницького, мецената, який надавав кошти для видання праць видатного археолога, етнографа і фольклориста.

Дещо ширші відомості про Гегелонаводить у книзі про діячів Січеславської “Просвіти” дніпропетровський журналіст, письменник і краєзнавець М.П.Чабан [5]. Власне, стаття в біобібліографічному словнику була вміщена тому, що Гегело був членом Катеринославської “Просвіти”. Автор зазначив, що Василь Гегело був сином титулярного радника Петра Івановича Гегела, що мав маєток у Новомосковському повіті Катеринославської губернії. В характеристиці зв’язків В.П.Гегело з українськими культурними діячами він посилається на публікацію Г.Д.Зленка. Крім того,М.Чабан говорить, що Гегело був почесним членом Катеринославської вченої архівної комісії, на діяльність якої щедро давав кошти, а також, що він був делегатом ХІІІ Археологічного з’їзду в Катеринославі (1905 р.) та членом Ювілейного Шевченківського комітету Катеринославської “Просвіти” (1914). Ці відомості про Василя Гегело підвищують значимість його постаті. А от роки життя Гегело в статті не наведені, бо на сьогодні їх, дійсно, точно не можна вказати, а лише приблизно.

Насамкінець, зазначимо, що в нашій статті “Михайло Комаров і Катеринославщина” також вміщено деякі відомості про В.П.Гегело, оскільки він листувався зі своїм знаменитим земляком і товаришем (6). Михайло Комаров (1844-1913 рр.) був видатним українським бібліографом, лексикографом, критиком, фольклористом, видавцем і громадським діячем. І листування з ним також додає ваги ролі В.П.Гегело в культурному і суспільно-політичному житті Придніпров’я.

Отже спробуємо на основі окремих розрізнених відомостей вималювати образ Василя Петровича Гегело, особливо акцентуючи увагу на його дружніх зв’язках з М.Ф.Комаровим. Основним інформаційним джерелом для цього для нас також є його листи до М.Комарова. Із обширного листування двох земляків і друзів збереглося лише 11 листів В.П.Гегело, які зберігаються в Одеській науковій бібліотеці імені М.Горького, складаючи окремий фонд під назвою “Архів М.Ф.Комарова” (ф.28). Вони не є оригінальними епістолярними пам’ятками, а лише їх машинописними копіями. Літературознавець і бібліограф М.Гуменюк, який листувався з сином Михайла Комарова вченим-ботаніком Богданом Комаровим(на той час проживав у м. Ленінабаді в Таджикистані), наводить витяг з листа, що допомагає приблизно визначити час, коли були зроблені копії. В листі до М.Гуменюка Богдан Комаров писав: “Архів після батька залишався дуже великий. В тому ж таки 1913 р., коли помер М.Ф.Комаров, я взявся за упорядкування його і склав докладний опис. Значно пізніше, наприкінці 20-х років, я надіслав цей опис разом з відповідною моєю статтею до академіка Д.І.Багалія, з яким велись переговори щодо передачі архівудо Української Академії Наук. Стаття моя мала бути надрукована в збірнику пам’яті М.Ф.Комарова, який збиралися друкувати в Харкові. Та справа з передачею архіву через якісь причини загальмувалася. В 1932 р. я змушений був спішно виїхати з Одеси. Розуміється, архіву я не мав змоги взяти з собою. Архів залишався в Одесі, у моїх сестер – лікарки Любові Михайлівни і поетеси Галини Михайлівни (друкувала вірші під псевдонімом Галина Комарівна). 29.VIII. 37 вмерла Люба, а 3.ІІ.38 й Галя. Дальша доля архіву мені не відома…” [7]. Говорячи про листи як найціннішу частину архіву Комарова, М.Гуменюк висловлює таке припущення стосовно машинописів листів: “Копії ці зроблені, очевидно, після 1932 р. (принаймні, коли син бібліографа Б.М.Комаров виїздив у 1932 р. з Одеси, їх ще не було). З якою ж метою виготовлено копії і куди поділися оригінали листів, нам встановити не пощастило” [8].

Копії листів до М.Комарова вказують на його спілкування з великою кількістю українських письменників, істориків, вчених, акторів, художників, музейних працівників, просвітян. Він мав близько 200 кореспондентів, серед яких був і В.П.Гегело. Підкреслюємо значну кількість кореспондентів, яким Комарову треба було давати відповіді на листи, а значить в напруженій роботі нотаріуса і бібліографа і т.д. треба було знаходити для того час. Затримка з відповіддю викликала у декого з кореспондентів, в тому числі у В.П.Гегело, докір Комарову. Копій листів в “Архіві М.Ф.Комарова” є без двох десятків 900 (мова йде тільки про ті листи, які збереглися на час зняття з них копій, за умови, що копіїст з усіх листів зняв копії). Кількість листів, надісланих кожним з кореспондентів, коливається від 1 до 13. Василь Гегело належить до п’ятірки кореспондентів Михайла Комарова, чиїх листів у епістолярній збірці найбільше (від 11 до 13).11 листів Василя Гегело охоплюють 1888-1902 рр. Два з них не датовані, але їх зміст дозволяє приблизно визначити час їх написання. Перший лист написано російською мовою, інші – українською.

Василь Петрович Гегело походив з родини природжених дворян Катеринославської губернії. Його предки належали до козацького стану Гетьманщини. В поіменному реєстрі козаків Полтавського полку 1732 р. в Переволочанській сотні знаходимо запис: “Козаки можние промислом купеческим знатним бавячиеся: Яков Менков, Кирило Щербаха, Василь Гегела, Данило Сусла, Иван Деркач, Иван Матвеенко” [9]. В середині 60-х років XVIII ст. дві сотні Миргородського і 13 сотень Полтавського полків Гетьманщини були приєднані до Катерининської провінції, вони ввійшли до складу Донецького та Дніпровського пікінерських полків.

Отже, землеволодіння родини Гегел (Переволочанська сотня) опинилося в складі Дніпровського пікінерського полку. Очевидно, ця родина була досить численна. Дослідник історії катеринославського дворянства Д.Г.Каюк в своїй дисертації, спираючись на архівні джерела, наводить такі відомості. У 1763 р. Кам’янський сотник Андрій Гегело уклав підряд на постачання вівса на суму в 2833 крб. 5 коп. і виконав його. В 60-х рр. XVIII ст. в районі шанця Мишурин Ріг під слободу в 24 двори отримав 720 десятин землі ротмістр Гегело. Там же і стільки ж землі належало його дружині. Д.Каюк говорить, що в подальшому зустрічаються чисельні капітани, кадети, порученці Гегело, яким належали села Гегеловка, Рядове, Миколаївка, Лозоватка. На 1805 р. в Катеринославському повіті поручникові Гегело належало село Миколаївка з 2689 дес. придатної та 100 дес. непридатної землі, на якій мешкали 57 селян; поручниці Гегело належало с.Гегеловка з більш ніж 1.140 дес. землі та 99 селянами; капітанові Гегело – с.Рядове з 720 десятинами придатної, 20 дес. непридатної землі та 9 селянами [10]. Тобто, представники роду Гегел отримували землі і села у власність, переважно, в Новомосковському та Катеринославському повітах. Батько Василя – титулярний радник Петро Іванович Гегело також мав землевласність у Новомосковському повіті, очевидно, вона була значною, оскільки після його смерті Василь успадкуваввід нього 600 дес. (див. лист №1). За обліком земель Новомосковського повіту 1907 р. В.П.Гегело мав у Очеретуватській волості поблизу Новомосковська 152 дес. землі.

Час народження В.П.Гегело невідомий, очевидно, рік його народженняприпадає на середину 40-х рр. XIX ст., оскільки він був ровесником М.Ф.Комарова, його однокашником по Катеринославській гімназії (мабуть, так – Г.Ш) та однокурсником по юридичному факультету Харківського університету, який вони закінчили у 1867 р. Після закінчення університету малозаможний Михайло Комаров вступив на службу в Окружний суд м.Острогозька на Воронежчині (тобто, не за місцем народження – в Павлоградському повіті), а син багатого поміщика Василь Гегело повернувся до Катеринослава і вступив на службу також в Окружний суд, де прослужив більше двох десятків років. У 1888 р., отримавши від батька солідну земельну спадщину поблизу Новомосковська, В.П.Гегело незабаром перебрався на постійне проживання в родовий маєток, обгрунтувавши свій переїзд станом здоров’я (“Еду в деревню поправлять здоровье”). Він був обраний дільничним мировим суддею Новомосковського повіту, але з тієї ж причини і там залишив службу і жив на доходи зі свого маєтку, перебуваючи іноді – в Катеринославі, іноді – в своєму маєтку. Неодноразово він обирався повітовим земським гласним. В Постановах повітовихземських зібрань та Звітах Новомосковської повітової земської управи земським зборам неодноразово згадується гласний Василь Петрович Гегело [11].

Часто і тривалий час він відпочивав і лікувавсяв Криму, зокрема, в Алупці, де жила його рідна сестра. Він спілкувався з відомими культурними діячами – О.Я.Кониським, М.М.Коцюбинським, Німцевичем, Д.І.Яворницьким та ін., передплачував різні українські часописи і книги, виступав меценатом деяких видань, був членом рядутовариств.

Василя Гегело і Михайла Комарова єднала щира дружба і спільні ідеали. Тільки їх міцною дружбою в юності (про цей період у нас відсутні будь-які відомості) можна пояснитиінтенсивність їх листування і звертання до М.Ф.Комарова, на той час людини дуже відомої і шановної: “Любезный друг, Михаил Федорович”, “Мій любий друже, Михайло Федорович”, “Друже Михайло”, “Мій друже Михайло”, “Любий друже, Михайло”. Тільки друзям можна так писати: “Как же ты поживаешь? Напиши”, “Будь здоров, кланяйся своєму посемейству, та не забувай про мене. Твій В.Гегело”, “Не знаю що й думати про тебе: чи ти розсердився на мене, чи хто тебе знає, що з тобою зробилося”, “Що ж ти досі не обзиваєшся, як обіцяв”. Коли дочка М.Ф.Комарова Віра виходила заміж (за військового лікаря, члена Одеської Громади Є.І.Волянського), то В.П.Гегело був запрошений до Одеси на вінчання і весілля. І хоча він не зміг побувати на цьому весіллі, однак цей факт важливий для характеристики відносин між Комаровим і Гегело.

Вище зазначене дозволяє стверджувати, що збережені (хоч і в копіях) листи є лише частиною листування Гегело з Комаровим. По-перше, між першим листом, датованим 1.05.1888 р. і другим – від 19.02.1894 р. пройшло майже шість років. За умови давніх дружніх відносин це маловірогідно, тим більше, що в першому (із збережених) листі він звертається до друга з проханням порадити, як краще може влаштуватися на Квартирі в Умані його колега по роботі С.П.Голубєв, призначений старшим нотаріусом Уманського Окружного суду. По-друге, вже перші після звертання рядки наступного листа (№2) свідчать, що це не було відновлення листування після тривалої перерви, а було продовження інтенсивного листування. Більше того, лист вказує на те, що не лише спогади студентської юності зв’язували М.Ф.Комарова і В.П.Гегело, а спільна справа, в якій частину матеріальних витрат взяв на себе Василь Гегело. Меценатській акції В.П.Гегело повинне було передувати листування, в якому вияснялися і узгоджувалися фінансові питання. Василь Петрович пише: “Посилаю тобі ще 200 крб. на “Словарь”, бажаю тобі довести його до кінця. Може, ще потребується на яке добре діло грошей, то пиши, буду радий запомогти, скільки зможу”. “Ще 200 крб.” означає, що раніше якісь кошти булиним пожертвувані на виданнязгаданого “Словаря”.

Мова в листі йде про вже виданий на той часТовариством ім. Т.Шевченка у Львові перший том (А-К) “Словаря російсько-українського”, який зібрали й упорядкували М.Уманець і А.Спілка, тобто, Михайло Комаров (колись працював в Умані і тому взяв такий псевдонім) і Одеська (Адеська) Громада [12].

Відомий політичний діяч, поміщик Херсонської губернії, автор праці “Розмови про сільське господарство” у 5-ти книгах Євген Чикаленко в “Споминах” згадує про роботу Словарної комісії Одеської Громади: “Словарна комісія під головуванням Комара збиралася раз на тиждень і працювала протягом кількох років… Словник той потім вийшов при моїй матеріальній допомозі у Львові в 4-х томах під псевдонімом – М.Уманець і А.Спілка, що означає М.Комар і Одеська Громада. По скінченню праці над словником коло Комаря згуртувалася купка, що працювала над українською бібліографією, але я в тім участі не брав” [13]. Цінність “Словника” була значною. Діяльний член НТШ Володимир Гнатюк в “Історичному нарису ім. Шевченка у Львові”, виданому у 1925 р., говорячи про головніші акції різних секцій Товариства після прийняття нового статуту, зазначає: “1894 р. переняло товариство на себе два нові видавництва: 1. “Часопись Правничу”, яку видавав до того часу д-р К.Левицький. 2. “Руську Бібліотеку Історичну”. Окремо видало товариство об’ємистий “Словар правничий” д-ра Костя Левицького і почало видавати як додаток до “Зорі” “Росийсько-український словар” Уманця і Спілки (закінчений 1899 року)” [14].

Зауважимо, що в “Післямові” до 4-го тому М.Комаров написав: “…Таку ж подяку виявляю і Високоповажним землякам: Є.Чикаленкові, що значними коштами допоміг видати сю працю, і К. Паньківському, під доглядом котрого вона друкувалася” [15].В цій “Післямові” Василь Гегело не згадується, як і інші жертводавці, названий лише Чикаленко, оскільки він надав значні кошти на видання всіх 4-х томів “Словаря”. Згаданий поруч з Є.ЧикаленкомК.Паньківський був на той час редактором часопису “Зоря”, який видавався у Львові. Зазначимо, що Василь Гегело передплачував галицьку “Зорю”, у якій спершу у вигляді додатків друкувався “Словарь”. Він передплачував (з 1882 р.) також єдиний “українознавчий” часопис, який виходив у Київі, – “Київська старовина”.

Взагалі, галицькі справи- політичні і видавничі – були питаннями, що майже постійно порушувалися в листах В.П.Гегело (треба думати, що і в листах-відповідях М.Ф.Комарова, які не збереглися). Адже М.Ф.Комаров тісно співробітничав як літературний критик з галицькими часописами “Зоря”, “Діло”, “Правда”, а також листувався з багатьма діячами культури, що проживали в Галичині, як-то: І.Франком, М.Грушевським, В.Гнатюком, Ц.Білиловським, І.Левицьким. О.Лотоцьким, В.Шухевичем та ін. Так що ситуацію в політичному і культурному житті він знав добре.

За порадою Михайла Комарова Василь Гегело став членом Наукового Товариства ім. Т.Шевченка у Львові та Благодійного товариства по виданню дешевих книжок для підтримки українців у Петербурзі. У листі до М.Комарова від 10 липня 1899 р. (лист №8) він дякує адресатові за те, що той “прислав “Устав Общества имени Шевченка” і зазивний лист “Благотворительн. Об-ва” та повідомляє, що відіслав їм вступні внески. Вже через рік (15 липня 1900 р.) в листі до друга він зазначає, що є членом обох товариств. Довідавшись із звіту НТШ про обмеженість коштів на видання наукових праць Василь Гегело замість щорічного внеску в розмірі 50 крб. надіслав до НТШ 500 крб. (тобто, в 10 разів більше норми членського внеску) та 20 крб. в фонд Академії наук (їй минулого року він відправив пожертву в обсязі 300 крб.) Згаданий тут фонд Академії наук означає фонд Академічної громади НТШ.

Змістлистів№4 і №10 свідчить, що Василь Гегело був стурбованийпублікацією в газеті “Новое время” (реакційна політична і літературна газета, яка виходила в Санкт-Петербурзі з 1868 по 1917 р.) про становище в Галичині та про контроль поштовою адміністрацією за особами, які отримували галицькі видання. Він просив Михайла Федоровича добре дізнатися про галицькі справи, вияснити можливість пересилки грошей в НТШ, аби вони потрапили за призначенням.

Однією з тем, що зустрічається не в одному листі В.П.Гегело до М.Ф.Комарова, була підготовка до відкриття пам’ятника І.П.Котляревському в Полтаві. Відомо, що ця важлива у суспільно-політичному і культурному житті України подія відбулася у 1903 р., але до неї готувалися досить довго, бо пам’ятник споруджувався на народні пожертви. В листі від 25.06.1896 р. (лист №6) В.Гегело запитує: “А скільки зібрано на пам’ятник Котляревському?”10 червня 1899 р. (лист №8) знову йдеться про пам’ятник: “Коли буде відкрито пам’ятник Котляревському, чи 29 августа? Бо я ще не получив звістки. Якщо з’їдемося у Полтаву, то пораємося: чи не поїдемо після відкриття пам’ятника з Полтави в Харків”. Але відкриття пам’ятника затягувалося. Наступного року (лист №9) Гегело знову запитує більш обізнаного у справі Комарова: “Чи буде в Августі м-ці відкриття пам’ятника Котляревському і чи поїдеш ти в Полтаву?”В наступному (не датованому) листічитаємо: “Знакомий Полтавець казав міні, що откритіє пам’ятника Котляревському буде в 1899 році. Скільки-то грошей зібрали. Торік послав я в Полтаву Городському голові 50 руб.; да теперечки думаю передать через Полтавця 50 руб., а на той рік ще спроможусь, то одішлю; а може поїду на одкритіє пам’ятника восени”. І останній із збережених листів (№11): “Напиши, чи ти приїдеш у Полтаву на відкриття пам’ятника Котляревському, думка і собі поїхати”. Отже, В.П.Гегело причетний до спорудження пам’ятника І.П.Котляревському. І, дуже ймовірно, що він був на відкритті пам’ятника, де зібрався був весь цвіт української культурної громадськості.

Листування Василя Гегело з Михайлом Комаровим свідчить, що він, де тільки міг, робив пожертви на добрі справи.

Не дивно, щона початку ХХ ст., коли в Катеринославі активізується наукове і суспільно-політичне життя, В.П.Гегело не залишався осторонь цього процесу. У 1903 р. виникла Катеринославська вчена архівна комісія, яка стала в краї першою історичною установою і осередком видатних постатей Катеринославщини початку ХХ ст. Комісії належить велика заслуга у відшукуванні і збереженні шляхом публікації в її періодичному виданнідокументів та наративних джерел з історії Катеринославщини. У першому випуску “Літопису” Архівної комісії були опубліковані протоколи перших засідань цієї наукової установи. В протоколі засідання № 2від 23 квітня 1903 р. читаємо: “23 марта 1903 г.был устроен музыкальный вечер с участием известного кобзаря Терешка Пархоменко. За вычетом расходов в кассу поступило 41 р.30 коп. Кроме того на вечере было сделано пожертвование в сто руб. В.П.Гегело”. Далі повідомляється, що член комісії журналіст М.В.Биков запропонував висловити від імені Комісії подяку В.П.Гегело за щедру пожертву коштів на користь Комісії, що й було зроблено. На цьому ж засіданні дійсними членами Вченої архівної комісії були обрані десять професорів Київського, Харківського та Новоросійського університетів, а також ряд краєзнавців, любителів старини і меценатів, серед яких був і В.П.Гегело (16). В наступних випусках “Літопису” у переліку членів Архівної комісії незмінно значиться ім’я В.П.Гегело з зазначенням адреси “вул. Жуковська, дім Омеляновича”.

В переліку присутніх осіб на наступних засіданнях Комісії часто зустрічається прізвище В.П.Гегело, з чого можна зробити висновок, що коли він не знаходився на лікуванні, то відвідувавзасідання Комісії. Він брав участь і в тому засіданні Комісії (в присутності багатьох громадян міста) 3 травня 1904 р., на якому в присутності Голови Московського Археологічного інституту і Голови Оргкомітету Археологічних з’їздів П.С.Уварової обговорювалося питання підготовки до проведення XIII Археологічного з’їзду в Катеринославі (1905 р.) У звіті І.Ф.Вертоградова про діяльність Комісії за півтора роки її існування висловлена щира подяка В.П.Гегело за пожертвувані ним 100 руб. (зауважимо, що інших жертвувателів не названо).

В.П.Гегело був членом Катеринославської “Просвіти”, його ім’я знаходимо в списках просвітян за різні роки.

На даний час більше відомостей про Василя Петровича Гегело не маємо, хіба що його три коротких і мало інформативнихлистидо Д.І.Яворницького за 1903-1904 рр. В останньому з них мова йде про неможливість надання ним коштів на видання якоїсь праці Д.І.Яворницького, оскільки при продажі землі внаслідок дій недобросовісних покупців він втратив 2000 руб. [17].

Помер В.П.Гегело невідомо коли. М.П.Чабан припускає, що це могло трапитися в період між 1918 і 1923 роками, до чого й ми приєднуємося.

Життя Василя Петровича Гегело, як видно з наведених окремих фактів, було насиченим, діяльним і корисним для суспільства.

Бібліографічні посилання:

1.Кримська світлиця. – 2001.- 16 листопада.

2.Шубравська М. Яворницький-фольклорист // Научные записки Днепропетровского госуниверситета: Сб. работ филологич. ф-та. – Дн-ск, 1963. – Т. 79. – Вип. 19. – С. 80.

3.Шубравська М.М. Д.І.Яворницький. Життя, фольклористично-етнографічна діяльність. – К., 1972. – С. 177, 188.

4.Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Вип.1. Листи вчених до Д.І.Яворницького / Укладачі Абросимова С.В. та ін. – Дн-ськ, 1997. – С. 42, 45.

5.Чабан Микола.Діячі Січеславської “Просвіти” (1905-1921): Біобібліографічний словник. – Дн-ськ, 2002. – С. 162-163.

6.Бористен. – 2003. – № 3. – С. 8-11.

7.Гуменюк М. З архіву М.Ф.Комарова // Архіви України.- 1968.- № 1.- С. 29.

8.Там само. – С. 30.

9.ІР НБУ ім. В.І.Вернадського НАНУ.- Ф. І.- Спр. 54335. – Арк. 173.

10.Каюк Д.Г. Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст. / Рукописдисертації на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук. – Дн-ськ, 2002. – С. 107-108.

11.Постановление Новомосковского XXVIII очередного и XVI чрезвычайного уездного земского собрания 6-8 октября и 19 декабря 1893 г. – Екатеринослав, 1894.- С. 25, 79, 151; Отчет Новомосковской уездной земской управы Новомосковскому уездному земскому собранию за 1893 г. – Екатеринослав, 1894. – Ч. 1.- С. 3.

12.Словарь росийсько-український/Зібрали і впорядкували М.Уманець і А.Спілка. – Львів, 1893. – Том перший. А-К. – 320 с.

13.Чикаленко Євген. Спомини.- Нью-Йорк, 1955. – С. 206-207.

14.Гнатюк Володимир. Наукове Товариство імени Шевченка у Львові (Історичний нарис першого 50-річчя – 1873-1923). – Вид. 2. – Мюнхен-Париж, 1984. – С. 49.

15.Словарь росийсько-український…- Львів, 1898. – Том четвертий. С-Я.- С. 240.

16.Летопись Екатеринославской Ученой архивной комиссии / под ред. А.Синявского.- Екатеринослав, 1904. – С. 172, 176-177.

17.Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І.Яворницького. Відділ рукописів. – Арх.13066.

ДОДАТКИ

Лист №1.

Любезный Друг, Михаил Федорович!

Обращаюсь к тебе спокорнейшей просьбой -секретарь Окружного СудаСергей Петрович Голубев назначен Старшим Нотариусом Уманского Окружного Суда. По просьбе Голубева я затрудняю тебя написать мне – как дороги квартиры в Умани и какая более удобная гостиница на первое время остановиться до приискания квартиры холостому человеку, т.к. он одинокий.

Как же ты поживаешь? Напиши.

После смерти отца я получил наследство 600 десятин земли в Новомосковском уезде. Избрали меня в участковые Мировые Судьи с жалованьем в 200 руб. и чтобы камера была в моем имении. Но я не мог воспользоваться, т. к. здоровье плохое, и я отказался. Оставил службу и в Окружном Суде. Еду в деревню поправлять здоровье.

Желаю тебе всего лучшего, уважающий тебя В.Гегело.

Адрес: в Екатеринослав. Василию Петровичу Гегело, в книжный магазин Шафермана.

1 мая 1888 г.

Лист №2.

Мій друже, Михайло Федорович!

Посилаю тобі ще 200 крб. на “Словарь”, бажаю тобі довести його до кінця. Може, ще потребується на яке добре діло грошей, то пиши, буду радий запомогти, скільки можу. От добре було б, коли б розрішили Устав Квиткинского общества любит. малорос. словесности, все таки наше діло хоч потроху двигалось вперед.- Жалко бідолаху Вол. Александрова, що помер; чоловік все-таки працював, скілько мога і не забував своєї Країни. Який то его син Валентин вийде чоловік, чи піде по сліду батька.

До тебе моя просьба он яка: торік часопись “Зоря” не діслала міні Словаря лист- стр.5-21; скільки я не писав Администрации, щоб прислали той лист, так не тільки не прислала і нічого не пише. Потім не прислала №21 -“Зорі”, а також Словаря лист- стр.301-316, і премії – патрет Шевченка.- Чи не можна тобі написати редакції “Зорі”, щоб вона міні вислала оте все; коли не можна без грошей, то я согласен заплатить за те все, що буде коштувать.- Пиши, що є новенького. У Львові вийшли твориШевченка у 2 томи; не знаєш, чи можна їх виписати.- Будь здоров, кланяйся своєму посемейству, та не забувай мене.

Твій В.Гегело.

Адрес той же: в книжний магазин Шафермана

19 февраля 1894 р.

Лист №3.

Друже Михайло.

Не знаю, що й думати про тебе: чи ти розсердився на мене, чи хто тебе знає, що з тобою зробилось.Торік я писав тобі два рази і послав листа “заказным”, значить, дійшли до тебе, а ти нічогісінько мені не написав й досі. А може справді до тебе не дійшли ті листи.

Так оце я посилаю лист через знакомого купця Эля, котрий щороку їздить в Одесу за товарами. Якщо ласка твоя, то через его, Эля, і напиши міні про все: як ти живеш, що поробляєш; де основався Понятовський? Мені казав один земляк, земський начальник, що умер Феоктистов, цензор малорус. літ-ри, котрий більш усего забороняв печатать малоруські твори. Може, тепер чи не получшає.

А як не обізвеся до мене, то я буду знать, що ти не хочеш зо мною знатись.

Прихильний до тебе В.Гегело.

В Маю 5 дня 95 р.

Лист №4.

17 ноября 1895 р. Алупка.

Мій друже Михайло!

Що ж ти досі не обзиваєшся, як обіцяв. Я тобі написав лист і одіслав книжку, котру ти просив прислать, ще в Августі м-ці.Тепер я проживаю в Алупці з Ноября м-ця і думаю пробути в Криму зіму і весну до іюня місяця. Нерви так розболілись, що прийшлося тікати сюди, чи не полегшає трохи; торішню зіму я мучився, бо зіма була мокра; морозів мало було. – Їхавши з Севастополя, хотів було завернути до Понятовського в Балаклаву, так не пришлось, бо я не один їхав. Як то він там поживає. Ти писав міні, що він живе в Балаклаві – чи в самій Балаклаві, чи в пансіонаті Скирмута, чи може біля Балаклави в селі Камара.

Напиши швидше про все: як то робиться в Галичині і у нас, чи не чути чого за розрішеніє впускати в Росію часописи Галицькі. Міні казали в Ек-ві, що з Петербурга потребували од почтової контори написати – хто получає “Зорю” в закритих конвертах; що воно за знак? Стало бить, немає надії, що дозволять в Росії получать Галицькі часописи і інше. Та напиши, що твориться в Галіції, як пишуть в наших часописах – “Новому Времени”, – “Варшавському Дневнику”,- будто-би партії Русинські гризуться між собою, а ляхи і раді цему; і зробили так, що ні один Русин не попав в депутати. А що воно таке “Романчук” – єднається з Ляхами і неначе з Русинами хоче жити в ладу – бо і сам Русин, – а одначе Ляхи підводять его добре. Ну, та й ляхи хороші Люде: в Росії бьютця з руськими, щоб їм дали свободу, а в Галиції душать Русин, а ще хвастаютця, що вони цивилизований народ, а Руські -“варвари”. Прощай, будь здоров, та пиши швидче, я якщо можна чаще, бо тут між татарвою, німцями і греками скучно.- Твій В.Гегело.

Адрес мій: Алупка, в Криму. Василю Петровичу Гегело.

Лист №5.

Алупка. 7 мая 96 р.

16 мая вертаюся додому. Посилаю тобі три марки, просю висилати журнал “По морю и суше” – в г. Екатеринослав, книжний магазин Шафермана, для В.П.Гегело.

Познайомивсь з Німцевичами і Коцюбинськими, і як приїхав з Ялти Кониський в Алупку, то провів з ними врем’я добре. Перед виїздом Кониськогоі Коцюбинського варили куліш у мене в Хоба-Тубі – були Кониські, Коцюбинські і Німцевичі.Раньше не можна було, бо така погода холодна і дождлива була, що татари старі кажуть, що на їх пам’яті не було такої зіми і весни.- Кониський поїхав 26 апреля, а Коцюбинський 2 мая в Алушту, де проживуть до осени. Кониський хотів заїхати в Катеринослав, бо дума їхати в Київ пароходом.- Думаю я поїхати в Київ 20 іюня, подивитись ще раз его, та й побувати на посвяті Дому Божого Володимира і одкритії пам’ятника Николаю І. Приіде Царь і Цариця, буде це діло 25 іюня, як казав міні Кониський. Получив від Коцюбинського “Байки Л.Глібова”, видання О.Л.Глібова.- Напиши міні – чи не можна у вас в Одесі дістати П.І.Ніщинського – 2 Южноруські пісні: 1 – про Байду Вишневецького, 1- про козака Сопрона, і що вони коштують.

Прихильний до тебе В.Гегело.

Лист №6.

25 іюня 96 р.

Друже Михайло!

О.Я.Кониський прохав мене прислати ему книжечку і короткий виклад із Судеб. Уст. Блонського. Я забув спитати його за вулицю, де його дом в Києві. Він обіщав міні написать, коли буде освященіє храма Володимира, откритіє пам’ятника Николаю І і посвята міста для историко-художественного промишл. музея, і що приїдуть Царь і Цариця; то і я хотів було поїхати в Київ.- Досі він нічого не пише. Напиши, спасибі тобі, на якій вулиці его дом і чи ти не знаєш – в Києві Кониський, чи поїхав за границю, як він мені казав. А скільки зібрано на пам’ятник Котляревському? Я не получив №21 “По морю и суше”, а зате прислали міні два №20; пришли №21. Їхавши додому, не прийшлось побувати у Понятовського. В Севастополі казали міні, що була його бібліотека, так він її забрав, мабуть, открив б-ку в Балаклаві. Адрес мій той же.

Прихильний до тебе В Гегело.

Лист №7.

Любий Друже Михайло!

Давно вже од тебе мав звістку. Получив послідній №40 “По морю и суше”, а потім ти оголосив, що “по непредвиденным обстоятельствам приостанавливается”, -мабуть, цензура за що небудь не пустила дальш видавати журнала? Може з нового року будеш знов видавати журнал, то присилай і міні, тільки прізвище моє нехай друкують правильно; а то зробили Гегала. Посилаю тобі образець.Чи їздив ти в Київ? Бачився з Кониським? Я ему послав короткий виклад із Судебн. Устава Блонського. Він міні нічого не написав.- Не знаєш, чи поїхав він в Крим? Чи де він тепер перебуває? Получив лист від жінки Коцюбинського з Вінниці. Пише, що чоловік її – Михайло Михайлович, лежить слабий; так вона пише до мене і просить, щоб вислав “Святе письмо” на українській мові, в переводі Куліша, галицьке видання 71 року. – Я послав ему ще в Крим спершу 6 прим., а тепер посилаю, скільки знайшов в городі Катеринославі, 15 прим.,а більше немає.

Що ж нового є: чи розрішили в Харкові “Квіткинське Тов-во”? За “Тов-во Шевченка” в Петербурзі, мабуть, нічого не добились. А як буде з премією Костомарова за Словницю Українську. Срок скінчився 1 Декабря, а сума велика – 10000 крб.; коли б ці гроші не пропали.

Прихильний до тебе Вас.Гегело.

15 студня 96 р.

Лист №8.

Любий друже, Михайло.

Велике спасибі тобі, що прислав “Устав Общества имени Шевченка” і зазивний лист “Благотворительн. Об-ва”. Послав в обої “Об-ва” по 5 крб., як ти писав, а в зазивнім листі в “Извлечении из Устава – п.6.” сказано, що три руб.- У мене є на прикметі п’ять чоловік в члени Об-ва, а може, ще знайду людців.

Коли буде відкрито пам’ятник Котляревському, чи 29 августа? Бо я ще не получив звістки.

Якщо з’їдемось у Полтаву, то пораємось: чи не поїдемо після відкриття пам’ятника з Полтави в Харків. Там побачимося з деякими українцями і побалакаємо за пам’ятник Квітці.- “К.С.”виписую з 1882 року, бо тільки й є журнал, де можна хоч про що небудь прочитать свого. Я чув, що Київляне хотіли було видавати журнал, як “Зоря” бувша галицька, то щось і замовчали. Словарь Малоруський – Тимченка получив. Кланяйся Сікорському. Прихильний до тебе В.Гегело.

10 іюня 1899 р.

Лист №9.

15 липня 1900 р.

Любий друже Михайло!

В кінці мая м-ця поїхав в Верхньодніпровський повіт на дачу біля Дніпра для купання і пробув там до 10 липня. Вернувшись в Катеринослав, знайшов лист від Кониського і од тебе з жінкою і дочкою запросини на вінчання і весілля “Віри” на 2 іюня. Спасибі тобі і жінці твоїй за таку ласку. Дуже радий, що ти і другу дочку віддаєш заміж. Чи не та це “Віра”, що була в Монпельє і вчилась медицині, як казав мені Німцевич? Він казав, що першу дочку віддав ти заПриват-доцента Сидоренка. Кланяйся від мене “Вірі” і передай мою дяку за запрошення на хліб, на сіль і на весілля. Дай Боже, щоб все було гоже та пригоже у новому житті її з чоловіком. Казав міні Кониський, як приїздив з Криму в Катеринослав в Маю м-ці, що ти був дуже хворий. Привіз сюди і дав Шаферману на продаж ІІІ т. своїх творів. 9 липня я получив від его з Київа лист. Пише, що, приїхавши з Криму в Київ, заболів опять воспал. сліпої кишки, і в Ялті хворів. А оце трохи одужав і думає поїхати на 4 серпня в Одесу. Приглашав і мене приїхати в Одесу, і написав Німцевичу. Дуже і міні хотілось би поїхати в Одесу. Як підкріплю свої нерви, то безпремінно приїду з Майдачевським, котрому написав в Новомосковськ, де він Город. Судією. Получив “Вік” і твори Левицького. Спасибі тобі за присилку оттиска “К биографии А.П.Стороженка”.- В члени Товариства “Т.Г.Ш.” і “Благотвор. Общество по изданию книжек дешевых для малорус.” в Петербурзі поступив.- Чи буде в Августі м-ці відкриття пам’ятника Котляревському і чи поїдеш ти в Полтаву? До тебе велика просьба.- Моя небога, а дочка Конст. Григор. Гегело- “Нонка”, скінчила тутешню городську гімназію – (8 клас) і хоче їхати в Петербург, щоб слухати лекції на Вищих Ж. Курсах. Подала Директору гімназії прошеніє, щоб він послав Попеч. Окр. Метр. свид. і атестат для обміна на диплом. Послано ще 20 апреля, а й досі нема у Попечителя ніякої звістки. А Дирекція Вищих Жіночих Курсів публікує, що прошеніє з документами приймає тільки до 1августа. Будь ласка, як то можна тобі, або у тебе є там знайомі люди, щоб похлопотать у Канцелярії Попечителя,- швидче вислати сюди Метрику і Диплом, щоб небога поспіла одіслати їх до 1 августа в Петербург. А то у неї пропаде год. Сподіваючись на твою ласку, що ти не відкажеш міні зробити те, що я тебе просю, желаю тобі доброго здоров’я, а також і жінці твоїй.

Прихильний до тебе В.Гегело.

Лист №10.

Д.Васильчикова.

Любий друже, Михайло!

Я записався членом трьох товариств: Шевченка, Педагогічного і Просвіти дожизненним. Прислали міні Статут і правоздання тих товариств. Прочитавши правоздання Т-ва Шевченка, я побачив, що воно має мало грошей для видання своїх праць, так я вмісто обіщаних щорочних 50 рублів став висилати 500 руб. В цім році теж думав послати 500 руб. і 20 руб.на фонд Академії наук (торік одіслав 300 р.), коли оце прочитав в часописі “Новое Время”, що Ляхи “ввели осадное положение в Галиции”, це б то одмінено на врем’я конституцію, і що адміністрація має право читати частні письма, так я і не посилаю поспіль грошей. Дізнайся хорошенько, чи можна послать гроші в Львів, чи підождати, а то б часом не забрала адміністрація грошей, то так і пропадуть. От тобі і Ляхи! А як лають Росію.- Знакомий Полтавець казав міні, що откритіє пам’ятника Котляревському буде в 1899 році. Скільки-то грошей зібрали. Торік послав я в Полтаву Городському голові 50 руб.; да теперечки думаю передать через Полтавця 50 руб., а на той рік ще спроможусь, то одішлю; а може поїду на откритіє пам’ятника восени. Пиши до мене; може є які новини.

Прихильний до тебе В.Гегело.

Адреса та ж: книжний магазин Шафермана.

Лист №11.

Любий друже, Михайло!

Торік міні писав Сікорський в Катеринослав. Я ж зіму проживав в Ялті, то і прислано міні лист в Ялту. Я одписував ему, та й не знаю, чи получив він мій лист, бо він писав, що ти знайшов для его місто в Уманськім суді.Як же ти себе почуваєш? До тебе писав я торік улітку.- Напиши, чи ти приїдеш у Полтаву на відкриття пам’ятника Котляревському, думка і собі поїхати. Чи не звісна тобі адреса в Петербурзі”Об-ва имени Шевченка” и “Благотвор.Об-ва распространения народных книг малорусским”.- Чи не можна получить з Галіції книжок; бо в одного чоловіка я бачив і він міні казав, що получа книжки і журнали через Одесу. А в Катеринослав поїдеш на Археологічний з’їзд? – Торік, їхавши в Крим, побував у Понятовського на хуторі. Хоче продать хутір, виїхать з Криму, а куди, ще й сам не знає.

Прихильний до тебе В. Гегело.

Адреса та ж: Екатерин. книжний магазин Шафермана, для В.П. Гегело.

Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького. – Архів М.Ф.Комарова. – Ф. 28. – Спр. 2.- Арк. 39-46.

Джерела:

Швидько Г. К. Василь Гегело та його листування з Михайлом Комаровим / Г.К Швидько // Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки. – Випуск 1. – Дніпропетровськ: НГУ, 2004 ;

http://www.ukrterra.com.ua/regions/reg2/shvydko_gegelo.htm