День свого 80-річчя М. Дьюї зустрів у Філадельфії. Слухаючи в черговий раз яскраві, що запам’ятовуються, слова професійного лідера, бібліотекарі не підозрювали, що це був його останній виступ. Через два тижні М. Дьюї пішов з життя, як сказав один з його друзів, “так само несподівано, як і з’явився серед нас”. У пам’яті назавжди залишився образ великого бібліотекаря, засновника бібліотечної професії, винахідника, новатора і першопрохідця, дивної людини, думки і справи якої зробили значний вплив на розвиток бібліотечної справи у всьому світі – Мелвіла Дьюї.
Мелвіл Дьюї (його повне ім’я – Melvil Louis Kossuth Dewey) народився10 грудня 1851 р. в містечку Адамс-Сентер в штаті Нью-Йорк, помер 26 грудня1931 р. і похований в містечку Лейк-Плесид, штат Нью-Йорк.
У 15 років він закінчив школу і отримав право викладати математику в початкових класах. У 1870 р. М. Дьюї вступив в Амхерстский коледж і незабаром став співробітником його бібліотеки. Тут у нього народилася ідея десяткової класифікації книг, про яку він вперше розповів 8 травня 1873 р. членам бібліотечної ради Леджено. Рукопис цього повідомлення зберігся. З нього стає ясно, що робота над десятковою класифікацією тільки починалася.
У 1876 р. М. Дьюї заснував “Бібліотечний журнал” (Library Journal), перше у світі професійне періодичне видання з бібліотечної тематики, яке сам же і редагував протягом довгого часу. У тому ж році М. Дьюї вдалося домогтися втілення іншої своєї ідеї – зібрати в Філадельфії бібліотекарів та заснувати Американську бібліотечну асоціацію (АLА). М. Дьюї буде виконувати обов’язки секретаря АLА з 1876 по 1890 рр. і очолить її лише двічі – у 1890-1891 і 1892-1893 рр. У Філадельфії М. Дьюї познайомив делегатів Першої конференції АLА з невеликим виданням (44 с.) під назвою “Класифікація і предметний покажчик для каталогізації та розстановки книг і брошур в бібліотеках”. Перелік містив 889 ділень (з тисячі можливих). Навряд тоді можна було припустити, що саме вийде з цієї невеликої книжечки.
У 1876 р. М. Дьюї реалізував і інші свої ідеї в галузі бібліотечної техніки: розробив бібліотечний почерк (Disjoined library hand – перше слово в назві означає непоєднувані), який дуже сподобався бібліотекарям; стандартну каталожну картку; сконструював каталожне обладнання. Він розумів, що опанувати rapid writing (стенографування)важко: рука повинна бути слухняною, дисциплінованою. Часто розповідав, що йому дуже допомогло вивчення стенографії в коледжі, навички якої він зберіг на все життя.
Каталожна картка розміром 2×3 дюйма, або 75×125 мм з дірочкою в середині третього знизу рядка була створена на основі порівняльного аналізу застосовуваних в різних бібліотеках карток. “Під картку” був намальований ящик, потім каталожні шафи різної ємності (на 4, 6, 8, 12, 24, 48, 64 ящика) з двома полицями – для зручного перегляду ящиків сидячи і стоячи. Збереглися креслення фурнітури, ручок, способів закріплення стержня. Виявилося, що після М. Дьюї тут придумувати вже нічого. Недарма його часто називають “Едісоном бібліотечної справи”.
У наступні два роки М. Дьюї виступив ініціатором десятків проектів і в інших напрямках бібліотечної практики. В області бібліотечної технології він обґрунтував необхідність стандартизації та централізації в бібліотечній справі, єдності принципів каталогізації, класифікації, ведення обліку та статистики, бібліотечної документації. М. Дьюї реанімував ідею централізованої каталогізації – виготовлення друкованої картки, додав до неї ідею централізованої систематизації – простановку на картках класифікаційних індексів, а потім понад 20 років послідовно домагався їх визнання та реалізації до тих пір, поки, нарешті, в 1900 р. Бібліотека Конгресу США не вирішила проекспериментувати з виданням друкованої картки. Він виявився настільки успішним в методичному, економічному та інформаційному відношенні, що народилася централізована каталогізація – з 1 січня 1901р. Бібліотека Конгресу США вперше в історії стала видавати (і продовжує до цих пір) друковані каталожні картки.
У ці ж роки М. Дьюї створив Riders and Writers Economy Company – організацію (згодом перетворену в Бібліотечне бюро), покликану матеріально підтримувати бібліотеки та бібліотекарів за рахунок комерційної діяльності: виробництва і продажу предметів бібліотечної техніки, бланків, устаткування. Заклик М. Дьюї “Виробляти можуть різні фірми і компанії, але продавати все, що потрібно бібліотекарям, повинна лише одна” підтвердженням цьому сьогодні в США, де бібліотекар у разі необхідності звертається до каталогу єдиного в країні, але широко відомої сьогодні в усьому світі торгової фірми Gaylord.
В галузі освіти М. Дьюї обґрунтував необхідність неперервної освіти (long-life education)- постійного удосконалювання знань і розширення інтересів (цей процес М. Дьюї називав одним словом self-improvement). Свої рекомендації М. Дьюї, перш за все, перевіряв на собі. Навіть його близькі колеги, не знали про те, що М. Дьюї у віці 51 року отримав в Сіракузькому університеті ступінь доктора філософії в області права. Виявилося, що придбаних самостійно знань було досить для здачі всіх необхідних іспитів, а досвіду вистачило б на кілька докторських дисертацій.
Зрозуміло, чому М. Дьюї вважається засновником бібліотечної професії: йому вдалося не тільки розробити, а й втілити в життя необхідні й обов’язкові принципи, в сукупності забезпечивши визнання бібліотечної діяльності самостійної професією. До М. Дьюї співробітниками бібліотеки працювали або філософи, або історики, або математики, або богослови, навіть якщо їх посада називалася бібліотекар (директор, завідуючий бібліотекою).
У першому номері “Бібліотечного журналу” М. Дьюї опублікував свою першу статтю “Професія” (The Profession). Цікаво, що в ній він одразу заявив про педагогічну сутність бібліотечної професії, показав, у чому відмінності між бібліотекарем і хранителем архіву, музейним працівником. Познайомившись з комплектом “Бібліотека журналу” за 1876 р., можна зустріти більше десятка його публікацій. І кожна з них цікава: тут і кооперативна каталогізація, і обліковий каталог, і форма інвентарної книги (та сама, якою ми користуємося), і багато такого, що й сьогодні сприймається з цікавістю. Тоді, в 1876 р. це було ще й не завжди зрозуміло …
У 1883 р. М. Дьюї на запрошення президента Колумбійського коледжу в Нью-Йорку (нині Колумбійський університет) очолив бібліотеку коледжу. Тут разом зі своїм незмінним другом і помічником Уолтером Стенлі Біско (Walter Stanley Biscoe) він підготував друге, розширене видання своєї класифікації, яке вийшло в 1885 р. із широкою назвою, що починається словами “Decimal Classification and Relative index …”. Так в історію увійшла Десяткова класифікація Дьюї (ДКД) і ми до цих пір намагаємося зрозуміти цей дивовижний вираз – Relative index, в який, як виявилося, кожен вкладає своє значення.
У 1887 р. тут же, в Колумбійському коледжі М. Дьюї відкрив першу в історії бібліотечну школу (School of Library Economy). Йому довелося вперше визначити коло обов’язкових і факультативних предметів бібліотечної освіти і довести необхідність професійної освіти.
Історія першого бібліотечного навчального закладу виявилася досить драматичною. М. Дьюї міг відкрити його на рік-два раніше, але зустрівся з великим опором як з боку власників та опікунської ради коледжу, так і з боку своїх колег – бібліотекарів, які виступили на черговому з’їзді АLА в 1887 р. в Буффало проти “подібного експерименту”. З кожним днем зменшувалась і частка духовної підтримки, яку молодий реформатор одержував від президента коледжу.
У чому ж полягав “експеримент”?
М. Дьюї зробив щось, що заслуговує, на думку американського суспільства, різкого засудження, що змусило сильно сумніватися в “істинності суджень і моралі вчинків”. Спочатку він виступив з доповіддю, а потім опублікував статтю (яку, до речі, серйозно ніхто не сприйняв) під сміливою назвою “Бібліотечна справа як професія для жінок, які закінчили коледж Леджено”. У ній прямо говорилося, що робота в бібліотеці дає їм можливість придбати близькі або рівні шанси з чоловіками. Немає нічого особливого, що завадило б жінкам добитися успіху в освіті або досвіді роботи. У статті містилися сентенції, які нібито принижують гідність чоловіків-бібліотекарів і ображають бібліотечне співтовариство. Вперше в історії М. Дьюї прагнув відкрити двері жінкам в настільки традиційну чоловічу (протягом тисячоліть) установу, якою була бібліотека. Товариство відповіло гнівним протестом.
Але М. Дьюї був молодий і непохитний. Він спирався на підтримку друзів і близьких, перш за все – своєї дружини. Мало хто знав про те, що в жовтні 1876 р. у Філадельфії, на Першій конференції АLА, в залі засідань зовсім не випадково виявилася Анна Годфрі (Annie R. Godfrey) – бібліотекар Амхертского коледжу. Мелвіл та Анна познайомилися в квітні 1876 р., зіграли весілля в 1878 р. і прожили в щасливому шлюбі 44 роки. Це була, напевно, перша в історії людства професійна бібліотечна сім’я. Син Годфрі, який народився в 1887 р., став опорою батька.
Бібліотечна школа відкрилася 5 січня. 1887 р. У першому наборі було всього 20 студентів, у тому числі 17 жінок. Заняття відвідували і бібліотекарі коледжу. У якості викладачів було запрошено багато відомих фахівців – бібліотекарів та видавців, наприклад, P.P. Боукера, Ч. Кеттера, Е. Річардсона. М. Дьюї, за спогадами студентів, працював щодня (із 108 лекцій першого року він прочитав 72), був присутній на багатьох заняттях, і багато проводив сам, залишався обідати разом зі студентами, намагався підняти їхній настрій. Його бесіди про бібліотечну професію деколи затягувались на кілька годин.
Багато новацій народжувалося в ході практичних занять. Так, в 1888 р. М. Дьюї підготував і видав брошуру “Бібліотечні досягнення” (Library abbreviations), від якої, напевно, ведеться історія сучасних стандартів із скорочень.
Школа мала успіх. На другий рік було подано 100 заяв, але після ретельного відбору тільки 22 з них були задоволені. Тим не менш, 5 листопада 1888 р. піклувальна рада Колумбійського коледжу прийняла резолюцію про закриття Бібліотечної школи і звільнення М. Дьюї від усіх займаних посад. На початку 1889 р. М. Дьюї – разом з Бібліотечною школою,та її «різностатевими» студентами і викладачами – переїхав в Олбані, адміністративний центр штату Нью-Йорк, де очолив бібліотеку, в якій працював до 1906 р.
У віці 55 років М. Дьюї покинув всі свої посади (кажуть, що їх було 12!), залишивши за собою тільки керівництво створеною в 1910 р. компанії Lake Palsied Club. Це був його останній проект. На власні кошти М. Дьюї придбав невелику площу в мальовничому курортному містечку Лейк-Плесід в штаті Нью-Йорк. Він побудував там добротний триповерховий будинок з парком і стадіоном. Ні, це не була “дача” для власного проживання. Сюди продавалися (за дуже скромну плату) “путівки” для бібліотекарів США та інших країн. Дуже скоро Lake Plasid Club став школою передового бібліотечного досвіду. До школи приїжджали на 24 дні, проте кожні два тижні у половини відпочиваючих цей термін закінчувався, і в колектив вливалася нова хвиля досвіду та інновацій. Управління клубом здійснювала піклувальна рада. У 1930-х рр. вже після смерті М. Дьюї, тут знайшли притулок бібліотекарі, які втекли з країн Європи, поневолених фашизмом.
Сам М. Дьюї не вважав ДКД головною справою свого життя. Зміст ДКД не був оригінальним і запозичався з інших систем, за словами М. Дьюї, “більш розумних і наукових”.
У 1895 р. М. Дьюї безоплатно передав авторські права на ДКД створеному для її публікації видавництву “Forest Press”. Сьогодні авторські права належать OCLC. Одночасно він надав всі права на використання ДКД в Європі Міжнародному бібліографічному інституту, організованому П. Отле і А. Лафонтеном. Так ДКД виявилася ядром майбутньої Універсальної десяткової класифікації.
В сучасному світі ДКД – найвідоміша і найпоширеніша система, яка використовується в найбільших електронних каталогах, наприклад OCLC. Бібліотека Конгресу США індексує по ДКД більше 100 тис. книг на рік. ДКД застосовується в національних бібліографіях 57 країн (для порівняння, УДК – в 21).
У 2001 р. в число країн, що мають таблиці ДКД, увійшла і Росія. Розповідаючи про М. Дьюї, як про бібліотекаря, не можна забувати і про його ініціативи та активну реформаторську діяльність в інших сферах. Він був одним з організаторів Американського метричного бюро та Американської асоціації з реформи вимови.
Не всі, напевно, пам’ятають, що метрична система вперше була прийнята в квітні 1795 р. у Франції, в епоху Великої французької революції. Однак, її поширення в світі стримувалося “революційним походженням”, національними системами, традиціями країн і народів. У 1875 р. на Міжнародній конференції в Парижі, скликаній з ініціативи Петербурзької Академії наук, 17 держав підписали Метричну конвенцію для забезпечення міжнародної єдності виміру та удосконалення метричної системи заходів. Однак, навіть у країнах, що підписали цю конвенцію, впровадження метричної системи затрималося. Наприклад, в Росії в червні 1899 р., вона була лише “допущена до застосування” і лише за радянської влади (у вересні 1918 р.) введена декретом Раднаркому в якості обов’язкової.
Метрична система насилу пробивала собі дорогу і в США. І тут багато чого залежало від активної та вмілої пропаганди. М. Дьюї протягом кількох десятиліть писав статті, виступав в самих різних аудиторіях на підтримку введення метричної системи. Вона приваблювала його як математика за освітою і бібліотекаря-творця ДКД своїм математичним апаратом.
М. Дьюї, людині з прогресивним складом розуму, важко було зрозуміти, навіщо потрібно користуватися старими, не узгодженими один з одним і з логікою одиницями виміру.
Американська асоціація з реформи вимови ставила за мету полегшити вивчення і засвоєння англійської мови емігрантами, що прибували в США на постійне проживання. М. Дьюї писав: “Можна погодитися з тим, що мова вимагає глибокого вивчення, в першу чергу – граматики, лексики. Але навіщо запам’ятовувати літери? Чому одна і та ж буква в різних поєднаннях повинна звучати в усному мовленні по-різному? Правильніше за все, на думку реформаторів, було б впровадити в американський варіант англійської мови принцип одна буква – один звук. Нехай буде англійська, але інша – набагато легша у навчанні та в повсякденній практиці. Навіщо, наприклад, писати “Dewey” , якщо майже половина цих букв не вимовляється? Простіше писати так, як це вимовляється – “Dui”.
Деякі передмови та статті М. Дьюї написав з порушенням всіх традицій англійської мови. Правда, практичних результатів асоціація так і не домоглася, та й сам М. Дьюї через декілька десятиліть втратив інтерес до цієї проблеми. Цікаво, однак, що через багато десятиліть, деякі американці, (редактор ДКД Дж. Мітчел), вимовляють прізвище Дьюї як Дуй, саме так, як він сам себе називав.
Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що Мелвіл Дьюї прославився такими досягненнями:
1876р. -Опублікував Десяткову систему класифікації Дьюї;
1876р. – Організував першу конференцію для бібліотекарів у Філадельфії;
1876р. – Став одним із засновників американського американського бібліотечного журналу “Library Journal”»;
1885р. – В Нью-Йорку заснував Бібліотеку клубу;
1886р. – Заснував Асоціацію реформи правопису;
1890р. – Був обраний президентом ALA;
1897 Служив в якості офіційного делегата від уряду США на Міжнародній бібліотечній конференції в Лондоні.
Здавалося б, життя М. Дьюї вивчене досконально: він залишив детальну автобіографію, обробив архів, за життя розпорядився про авторські права і спадкоємців свого майна. Написано кілька біографій М. Дьюї (деякі з них читаються як художні твори). Читач може ознайомитися з монографічною статтею З.Н. Амбарцумяна “Мелвилл Дьюи (1851-1931)”, опублікованою в 1966 р. в 18-му випуску “Библиотековедения и библиографии за рубежом”.
Архів М. Дьюї (матеріали з 1874 по 1931 р.) знаходиться в Колумбійскому університеті. Частина документів зберігається в архівах редактора ДКД Мей Сеймор (Mey Seymour) і Доркас Феллоуса (Dorkas Fellows). У Бібліотеці Конгресу США зберігаються всі редакторскі матеріали ДКД з 1930 р. Статті М. Дьюї «розсипані» по десятках видань, багато з них, наприклад, повний комплект “Бібліотечного журналу” з 1876 р., і до наших днів, зберігаються в Кабінеті бібліотекознавства РГБ.
У бібліотечному співтоваристві ім’я М. Дьюї завжди буде вимовлятися з повагою і вдячністю.

Джерела:
Сукиасян, Э.Р. Слово о Мелвиле Дьюи / Э. Р. Сукиасян // Науч. и техн. б-ки .- 2002 .- № 5 .- С.115- 123.;
http://www.librarybureau.com/aboutlegacy.html