КОЛЕКЦІЇ ПАМ’ЯТОК ПИСЕМНОСТІ
ТА ДРУКУ У БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДАХ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ, РОЗКРИТТЯ

Матеріали науково-практичної конференції,

присвяченої 100-річчю відділу рідкісних видань

і рукописів ХДНБ ім. В.Г.Короленка

Т. Л. Подкупко

КОЛЕКЦІЯ М. Ф. КОМАРОВА

ЯК ДЖЕРЕЛО ПРАЦЬ БІБЛІОГРАФА

Життю і творчості видатного українського вченого бібліографа Михайла Федоровича Комарова (1844-1913) присвячена низка історичних, культурологічних, краєзнавчих праць [1] . Він навчався в Харківському університеті, був присяжним повірником у Києві, пізніше – нотаріусом в Умані, Одесі. Змолоду захоплювався збиранням різно-манітного етнографічного матеріалу, особливу увагу надаючи пісням.

Бібліотека М. Комарова  другої половини XIX – на початку XX століття була унікальним явищем в українській культурі.  Вона не створювалась як рідкісне бібліофільське зібрання, однак повністю відображала царину наукових інтересів власника, його літературні смаки та мистецькі вподобання. Книги з бібліотеки М.Комарова можуть служити важливим джерелом у вивченні історії книговидання, бібліографії України  зазначеного періоду.

Одним з поштовхів до створення власної ґрунтовної бібліотеки була бібліографічна праця, присвячена доробку визначних постатей української історії, культури, мистецтва [2] . Така фундаментальна робота вимагала міцної, якісної і надійної бази, яка б надавала інформацію необхідним обсягом. Книги для М.Ф.Комарова стали  справою всього його життя.

Бібліотека М.Комарова сьогодні зберігається у фонді відділу рідкісних видань і рукописів Одеської державної наукової бібліотеки і складає  1037 одиниць зберігання. Це окремі видання та витини з періодики, книги, журнали.

За галузевим принципом бібліотеку умовно розбито на такі складові:  найбільший відділ – художня література -725 одиниць видань вітчизняної літератури, 57 – переклади західноєвропейської. Суспільні науки представлені 160 виданнями половина з яких – книжки з історії України. Є література з мовознавства (20 од.) та бібліографії (16 од.), книжки з етнографії та географії  – (24 од.) Серед періодичних видань – “Записки наукового товариства імені Т.Шевченка”, “Зоря”, “Правда”, “Рідний край”, “Слово”, “Село”.

У бібліотеці нема видань-унікумів, бо то була суто робоча бібліотека. Інтереси Комарова зосереджувались на поточній книжковій продукції. Більшу частину складають видання 1880-1910 років з друкарень Одеси, Харкова, Києва, Херсона, Чернігова, а також Львова та Чернівців.

На книгах є позначки: овальна печатка “Библиотека М.Ф.Комарова”, штамп “Бібліотека М.Ф.Комарова № чисельник/знаменник”. Багато видань з штампами книжкових магазинів Києва та Одеси.

Історія бібліотеки Михайла Федоровича тісно пов’язана з історією української бібліотечної справи в Одесі [3] . Книгозбірня М.Комарова була другою значною бібліотекою в місті після бібліотеки одеської “Просвіти”.

Усвідомлюючи значущість свого зібрання для культурного життя українців Одеси, Комаров подбав про її збереження. Ось що пише його син Богдан Комаров: “Після смерті Комарова в серпні 1913 року залишився його тестамент згідно з яким весь відділ “Ucrainica” його бібліотеки мав перейти до “Одеського Українського клубу”, а якщо “Український клуб” на момент затвердження тестаменту було б зачинено, то до музично-драматичного товариства “Українська хата” в Одесі. Коли ж і “Українська хата” буде зачинена, – до “Библиографического общества” при Одеському університеті. Сталося так, що коли затверджувався заповіт М.Комарова, “Одеський Український Клуб” було зачинено, і згідно з тестаментом бібліотека М.Комарова перейшла у власність “Української Хати”, яка на той час переживала лиху годину, матеріально дуже бідувала і навіть не мала свого власного пристановища. Прийняти бібліотеку Комарова, що налічувала тоді до 3000 назв, вона не мала змоги, хтось із членів її запропонував передати бібліотеку М.Комарова до “Одеської публічної бібліотеки”. Адміністрація ОПБ в особі тодішнього директора проф. М.Попруженка та бібліотекаря Л.Де-Рібаса з радістю зустріла цю пропозицію і погодилась на утворення спеціального відділу ім. М.Комарова, обіцяючи перенести до нього також всі українські книжки, які  вже мала  Публічна бібліотека, і направляти туди всі майбутні надбання українською мовою.

Таким чином, вже в 1914 році цілком конкретно було порушено  питання про заснування при публічній бібліотеці в Одесі окремого українського відділу. Проте справа до цього не дійшла, хоча “Українська Хата” й винесла остаточну постанову про передачу книжок М.Комарова до Публічної бібліотеки, тоді як до цієї бібліотеки був вже переданий каталог книгозбірні М.Комарова (на жаль, знайти його не вдалося). Одначе світова війна стала цьому на перешкоді: штат Публічної бібліотеки було значно скорочено і виявилось, що влаштувати українській відділ для громадського користування можна буде тільки після закінчення війни. Отже бібліотека М.Комарова зберігалася у його родині недоступною для широкого загалу.

Питання про долю цієї бібліотеки не раз розглядалося на зборах різних українських товариств, і, нарешті, “Керівничий комітет”, який об’єднував усі українські організації Одеси, виніс постанову про утворення громадської української бібліотеки, ядром якої мала стати бібліотека “Просвіти” і бібліотека М.Комарова.

Книжкову колекцію М.Ф.Комарова та інші видання з відділу “Ucrainica” було передано до основного кни-госховища бібліотеки, де вони зберігалися до початку 80-х років, коли в бібліотеці розпочалася робота з виявлення приватних колекцій.

Окремо слід згадати про книги з автографами. М.Ф.Комаров  багато книжок одержував від авторів як дар [4] . Зараз нам відомо 105 інскриптів п’ятидесяти чотирьох діячів української культури. Це  В.Александров, В.Антоно-вич, Д.Багалій, Б.Грінченко, С.Єфремов, П.Житецький, І.Карпенко-Карий, Н.Кобринська, О.Конисський, М.Коцю-бинський, А.Кримський, І.Нечуй-Левицький, О.Огоновський, В.Самійленко, М.Слабченко, М.Старицький та ін.

Творчий доробок М.Комарова величезний: в 1870-ті роки він – автор низки популярних брошур українською мовою, в 1883 році склав і надрукував у збірнику “Рада” першу бібліографію нової української літератури. У 1904 році М.Комаров випустив бібліографію І.Котляревського  збіркою “На вічну пам’ять” і бібліографію М.Лисенка (в “Киевском Старце” та окремим відбитком). В 1906 і 1912 роках публікується його ґрунтовна праця “Українська драматургія”. Під псевдонімом “Уманець” М.Комаров уклав “Словарь российско-украинский”, який є одним з найкращих серед існуючих словників такого типу. В 1890 році вийшла друком його збірка українських приказок, примовлянь, та загадок.

У 1903 році в Одесі М.Комаров видав бібліографічний покажчик, присвячений Кобзареві, – “Т.Шевченко в литературе и искусстве”.

У 1912 році світ побачила збірка з примітками М.Комарова “Вінок Т.Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів”. Це видання – плід кропіткої праці М.Комарова по збиранню спадщини Кобзаря. Частину віршів та присвят дослідник вибирав з журналів та газет, окремих відбитків. Дещо йому надсилали безпосередньо автори з дарчими написами. Матеріали з недоступних для М.Комарова видань виписували й надсилали друзі (І.Білоусов, В.Гнатюк, С.Єфремов). П.Конопацький для збірника переклав з польської та білоруської мов п’єси, присвячені Т.Шевченкові. Хронологічні межі опрацьованих джерел, починаючи з 1843 року, охоплюють 70 років.

Галицькі видання “Зоря” і “Правда” рясніли його статтями з історії української літератури XIX ст. Незадовго до смерті М.Комаров видав брошуру про українського письменника Морачевського.

Сьогодні нагальним стало питання про вивчення, популяризацію різноманітних аспектів історичного краєзнавства. Вітчизняні колекції, що зберігаються у фондах бібліотек, потребують розкриття, популяризації та вивчення. Колекція М.Комарова може служити непересічним джерелом для вивчення становлення української бібліографії, з історії видавничої справи, відбиває культурне і просвітницьке життя Одеси кінця XIX – початку XX ст.

______________

1. Зленко Г. Михайло Комаров і його роль в історії Одеси / Г.Зленко // Четвертий міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р.: Доповіді та повідомлення. Південь України. Одеса / Міжнародна асоціація україністів, Одеський держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. –  Одеса, 1999. –  С.237-242; Зленко Г. Українська драматургія і театр у творчому житті М.Ф.Комарова / Г.Зленко // Літературно-мистецька Одеса II половини XIX ст.: Тези і повідомл. 2-ї регіон. наук.-практ. конф., присвяч. 200-річчю Одеси. – Одеса, 1992. – С.22-27; Болдирев О. Одеська Громада. – Одеса: [Б.в.], 1994. – С.93-124; Рябінін-Скляревський О.  М.Ф.Комаров як одеський культурний діяч 1888-1913 рр. / О.Рябінін-Скляревський // Україна. – 1929. – Кн. 38. – С.40-49.

        2. Покажчик нової української літератури (1798-1883 р.) / Зібр. М.Комаров. – К., 1883. – 74 с.; Комаров М. Бібліо-графічний покажчик видань Котляревського творів та писань про нього / М.Комаров. – Окр. відб. – С.467-494 та ін.

3. Зленко Г. Михайло Комаров та його бібліотека / Г.Зленко // Бібл. вісн. – 1994. – № 3. – С.29-33; Грицюта М. Михайло Комаров (1844-1913) / М.Грицюта // Історія української літературної критики: Дожовт. період. – К., 1988. – С.264.

        4. Книги з автографами у фондах ОДНБ ім. М.Горького. Зб. М.Ф.Комарова: Кат. / Упоряд.: Л.Арюпіна (опис книг і автографів), Г.Зленко (біогр. пояснення) – Одеса: [Б.в.], 1996. – 43 с.

Джерело:

http://korolenko.kharkov.com/20.htm