Біографія

видатного педагога Астряба Олександра Матвійовича

3.09.1879 – 18.11.1962

Астряб Олександр Матвійович (1879–1962) –  визначний український педагог-реформатор, вчений, засновник школи з методики викладання математики, професор, автор підручників, навчальних і методичних посібників з геометрії, алгебри, арифметики, заслужений діяч науки України (1944), лауреат премії ім. К. Д. Ушинського (1952), нагороджений орденом Леніна (1953).

Олександр Матвійович Астряб народився 3 вересня 1879 р. у м. Лубни (тепер Полтавської області) в учительській сім’ї з Лемківщини. По закінченні гімназії (1899) вступив до Київського університету Св. Володимира на фізико-математичне відділення природничо-історичного факультету. Роки його навчання (1899-1904) припали на період студентських виступів за демократизацію вищої школи. У своїх спогадах О. М. Астряб згадував, що саме студентський колектив розбудив його політичну свідомість. У січні-лютому 1902 р. пройшли активні виступи університетської молоді проти введення у вищих навчальних закладах „тимчасових правил”, які обмежували права студентів. За участь у них юнака було заарештовано й на рік виключено з університету. В 1904 р. він завершив навчання з дипломом першого ступеня. Початок педагогічної діяльності Олександра Матвійовича пов’язаний з м. Глуховим, куди його призначили викладачем фізики й математики чоловічої та жіночої гімназій. Та вже через рік він повертається до Києва, де його повторно заарештували за участь у революційних виступах, що охопили студентство. Після цього О. М. Астрябу офіційно було заборонено викладати в державних навчальних закладах.

     Інтерес до питань реформування викладання шкільної математики привів Олександра Матвійовича до київського „Першого товариства викладачів”, членом якого він став у 1905 р. і разом з педагогом-новатором М. М. Володкевичем взяв участь в організації навчального процесу першого в Україні комерційного жіночого училища нового типу. Позаяк цей заклад був приватним (ним фактично володіла дружина М. М. Володкевича), О. М. Астряб обійняв посаду викладача математики. Учительський колектив училища, як свідчать архівні матеріали (статут, протоколи засідань тощо), стояв на передових позиціях у питаннях організації навчального й виховного процесу. Демократичні педагогічні ідеї легше було втілити в життя у приватних навчальних закладах, які менше регламентувалися та контролювалися владними структурами. Так, за пропозицією О. М. Астряба було розширено курс математики, введено до програми основні відомості з тригонометрії та аналітичної геометрії. Найважливішою інновацією у викладанні математики стало запровадження пропедевтичного (вступного підготовчого) курсу наочної геометрії, розробленого Олександром Матвійовичем. Цьому передувало творче відрядження молодого педагога до Франції (1907) для вивчення шкільної математичної реформи. Це стало можливим завдяки доброму знанню ним мови та глибокій зацікавленості в удосконаленні шкільної математичної освіти. Значний науковий вплив справила на молодого педагога також участь (з 1907 р.) у роботі відомого Київського фізико-математичного товариства, що існувало при університеті і ставило на меті „слідкувати за новими навчально-педагогічними течіями, сприяти розробці й поширенню фізико-математичних наук, а також допомагати встановленню правильних поглядів їх викладання…”1. Усі ці чинники й привели до створення О. М. Астрябом у 1909 р. одного з перших у Російській імперії підручника „Наглядная геометрия”, що витримав 13 перевидань, був перекладений польською, німецькою, татарською, болгарською, єврейською мовами, а „Задачник” до нього перевидавався тричі. Цю книгу можна розглядати як результат і одночасно як досягнення дореволюційної реформи викладання шкільної математики, запровадженої в контексті спроб загального реформування освіти в дожовтневий період.

     „Наочна геометрія” призначалась учням підготовчих класів, 1-3 класів середніх навчальних закладів і початкових училищ. Це було видання нового типу, що поєднувало у собі задачник і власне підручник. Вивчення починалося не з площинних фігур, а з просторових, у світі яких дитина перебуває і які саме тому доступні її сприйняттю. Виклад властивостей геометричних елементів здійснювався на основі спостереження, вимірювання, що виконувались учнями й результати яких давали їм змогу самостійно доходити простих висновків. При створенні підручника О. М. Астряб вважав за необхідне залучати до сприйняття не лише очі й мозок дитини, а й інші органи чуттів. Він конструював курс на основі доцільно підібраних задач, запитань і практичних робіт, які сприяли б розвитку у школярів уміння спостерігати, порівнювати, зіставляти й робити самостійні висновки. Для розширення і поглиблення знань із наочної геометрії педагог склав „Задачник по наочній геометрії” (1916), який містив 1300 вправ.
З 1910 по 1917 р. О. М. Астряб викладав математику й методику математики на Вищих жіночих курсах, у народному університеті, на Київських вищих педагогічних курсах, брав активну участь у роботі комісії Київського навчального округу зі складання проекту програми з математики і фізики для гімназій (1910-1916).
Підготовці учительських кадрів О. М. Астряб віддавав усі свої знання і сили. З кінця 1919 р. він викладав алгебру й геометрію на Київських вищих трирічних українських педагогічних курсах ім. Б. Грінченка. У спогадах колишнього студента педкурсів, а згодом професора М. М. Грищенка, Олександр Матвійович постає душевним і делікатним педагогом, який ніколи не підвищував на учнів голос і ніколи не ставив незадовільної оцінки, вмів прищепити любов до свого предмета. Окрім читання лекцій, він керував новою на той час формою підготовки студентів до професійної роботи – педагогічною практикою у досвідних школах. З початку 20 -х років О. М. Астряб викладав елементарну математику на робітфаках політехнічного та сільськогосподарського інститутів у Києві, а згодом – Київського інституту народної освіти (КІНО), де з 1925 р. став викладачем методики математики факультету соціального виховання.

       Отчеты, протоколы Физико-математического Общества при Императорском Университете Св. Владимира. – К., 1890. – С.111.

     Постановою кваліфікаційної комісії Державного Науково-методичного комітету України від 1 вересня 1927 р. за досягнення у розробці актуальних питань методики математики О. М. Астрябу було присвоєно звання професора. Викладацьку роботу Олександр Матвійович поєднував з активною участю у Методичному консультаційному бюро (при КІНО), яке забезпечувало вирішення різноманітних питань методичного й загальнопедагогічного характеру: надання індивідуальних консультацій учителям, складання методичних рекомендацій з перепідготовки та самопідготовки вчителів, анотованих оглядів нової фахової літератури тощо.

     На початку 1926 р. при Всеукраїнській академії наук (ВУАН) почало функціонувати Бюро педагогічної інформації та консультацій. Воно об’єднало значні методичні сили Києва, налагоджувало й підтримувало зв’язки з сільським учительством. О. М. Астряба було запрошено керувати сектором методики викладання математики. Хоча діяльність таких консультаційних інституцій була нетривалою, проте завдяки участі в ній відомих учених й їхньому ентузіазмові вона пожвавила освітню науково-дослідну роботу, сприяла поширенню педагогічних знань і літератури, тобто позитивно вплинула на розвиток педагогічної думки в Україні у 20-ті роки.
У той час постало завдання створення принципово нових програм і підручників для єдиної трудової школи. Проявом перебудови шкільного життя стало запровадження комплексної системи навчання, нових типів підручників (робочих книжок, розсипних книжок). Продовжуючи вдосконалювати методику пропедевтичного курсу геометрії відповідно до нових вимог, О. М. Астряб створює підручники „Досвідна геометрія” (1923) та „Геометрія для трудшкіл” (1927). В основу підручника автор поклав індуктивно-лабораторний метод вивчення геометрії, який передбачав спочатку спостереження учнями певної геометричної властивості на прикладах з довкілля, далі, за певної можливості, „відкриття” її досвідним шляхом, а на завершення – математичний доказ.
У 20-ті роки підручники О. М. Астряба для початкової школи були одними з найпоширеніших. Їхні тиражі сягали 300-500 тис. примірників. Вони вирізнялися методичною послідовністю у викладенні матеріалу, доступністю і наближеним до життя змістом задач, використанням численних вправ на спонукання дослідницької самодіяльності учнів, доцільністю застосовуваних автором методів і прийомів навчання математики.
У 1927-1932 рр. учений активно співпрацював з авторськими колективами, які створювали новаторські, узгоджені з комплексною системою навчання, підручники для молодшого концентру трудшколи – „Робочі книжки з математики”, „До світла”. Він долучався також до роботи з підвищення кваліфікації освітян: брав участь у наданні методичної допомоги досвідно-педагогічним станціям, вивчав стан викладання елементів математики у дошкільних закладах. Згодом працював (1932) у Науково-методичній комісії Наркомосу України, яка під керівництвом академіка ВУАН М. П. Кравчука укладала словник української математичної термінології для середньої школи (був виданий у 1933 р.). Комісія розробляла й програми з математичних дисциплін для техніко-математичних відділів інститутів соцвиху. В рамках цієї роботи педагог склав програму з методики математики.
З 1932 р. О. М. Астряб почав працювати у Київській філії Українського науково-дослідного інституту педагогіки, де згодом (1936-1956) завідував відділом методики математики. Наукова діяльність Олександра Матвійовича у довоєнний період була сконцентрована не лише на поглибленому викладанні геометрії і створенні методичних посібників з геометрії для вчителів „Як викладати геометрію в середній школі” (1934); „Розв’язування стереометричних задач” (1936); „Методика стереометрії” (1939); „Методика розв’язання задач на побудову в середній школі” за редакцією О. М. Астряба і О. С. Смогоржевського (1940), а й на розробці актуальних питань дидактики математики, що стосувалися наочності у викладанні цього предмета, фактичної підготовки учнів з математики, особливостей іспитів з нього. В його доробку також знайшли відображення часткові проблеми викладання алгебри, навчальний посібник „Перші уроки з алгебри” (1940) й арифметики, навчальний посібник „Арифметична задача” за редакцією О. М. Астряба (1941) та історико-математичні статті.
Під час Другої світової війни О. М. Астряб перебував в евакуації, не полишаючи педагогічної роботи. У 1941-1942 рр. він працював в Астраханському педінституті, а згодом – в Українському об’єднаному університеті в м. Кзил-Орда. Із спогадів сучасників відомо, що, незважаючи на похилий вік, Олександр Матвійович на громадських засадах виконував обов’язки інспектора міського відділу освіти, часто відвідував школи, надавав методичні консультації вчителям, виступав із доповідями.
Після звістки про звільнення Харкова О. М. Астряб першим товарним потягом виїхав в Україну. Зі звільненням Києва почав викладати в Київському державному педагогічному інституті (КДПІ), а після поновлення діяльності УНДІПу знову очолив у ньому відділ методики математики і фізики. У 1946-1959 рр. був членом редколегії журналу „Радянська школа”, де завідував відділом математики.
Як досвідчений педагог-методист О. М. Астряб неодноразово брав участь у засіданнях колегії Міністерства освіти УРСР, коли обговорювались питання викладання математики в педагогічних вузах, школах, проблеми підготовки науково-педагогічних кадрів, аспірантів. Його було призначено керівником секції математики і фізики Науково-методичної ради міністерства. Олександр Матвійович вів також лекційну роботу в Центральному інституті підвищення кваліфікації керівних працівників народної освіти УРСР.
Відділ методики математики і фізики на чолі з О. М. Астрябом провів велику роботу з поширення передового педагогічного досвіду та організації науково-методичних осередків у різних регіонах України. Вчений продовжував дослідження з методики; він не тільки поглиблював розробку початкового курсу геометрії у своїх працях: „Наочна геометрія у 4-5 класах : Метод. посібник для вчителів” (1950, 1953); розділ „Методика викладання наочної геометрії” у книзі Н. М. Бескіна „Методика геометрії” (1947), а й зініціював введення цього курсу до шкільних програм 1946-1953 рр. У 50-ті роки він розробляв основні вимоги до викладання геометрії, тригонометрії, питання зв’язку викладання геометрії та креслення, досліджував особливості та основні завдання курсу арифметики. У його методико-арифметичних працях особливий інтерес становить типізація арифметичних задач („Викладання арифметики у семирічній школі”, 1950; „Нариси з методики викладання систематичного курсу арифметики”, 1950; 1953. Друге видання за редакцією О. М. Астряба було удостоєне премії ім. К. Д. Ушинського). У цей час свій науковий інтерес учений спрямовує на історію математики та її викладання. Він пише статті, присвячені М. В. Остроградському, О. В. Ланкову, К. Д. Ушинському й загалом історії математичної освіти в Росії та Україні у XVII-XVIII ст. У сфері його наукових інтересів були загальнопедагогічні проблеми навчання математики, зокрема, підвищення математичної культури учнів, особливості підготовки вчителів математики у вузі, зв’язок теорії з практикою в навчальному процесі.
Упродовж наукової діяльності О. М. Астряб ніколи не поривав живих зв’язків з учителями-практиками. Незважаючи на вік, він приїздив до обласних і районних центрів республіки з доповідями, вів (про що свідчить його архів) активне листування з учителями, методистами і вченими з різних куточків СРСР. Він користувався великим авторитетом і повагою серед науково-педагогічної громадськості не лише як мудрий наставник, а й завдяки особистим людським якостям.
Створені педагогом підручники, навчальні й методичні посібники свідчать передусім про прагнення максимально полегшити дітям процес навчання, зробити його цікавим і захоплюючим, навчити дітей живому спогляданню і вмінню практично застосовувати набуті знання. Олександр Матвійович любив дітей, що проявлялось і в дослідницькій роботі, й під час спілкування з ними. Учений охоче брав участь в організації і проведенні математичних олімпіад серед школярів, бував на учнівських вечорах, уроках та іспитах. Він листувався з членами шкільних математичних гуртків, був почесним членом учнівських математичних товариств.
Важливою рисою О. М. Астряба як методиста-математика було глибоке розуміння й знання психології засвоєння навчального матеріалу дітьми, їхніх вікових особливостей і можливостей.
О. М. Астряб організував і очолив першу в Україні кафедру елементарної математики і методики математики (1947) у Київському державному педагогічному інституті ім. О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова). Багато сил віддав учений підготовці аспірантів. Більш як 20 учителів, викладачів вузів захистили під його керівництвом кандидатські дисертації.
Працю вченого було відзначено присвоєнням звання заслуженого діяча науки УРСР (1944) та нагородженням орденом Леніна (1953).
Помер О. М. Астряб у 1962 р. в Києві. Він залишив значну педагогічну спадщину (більш як 80 праць), вдячних учнів і послідовників.
Вивченню творчого доробку вченого присвячена дисертація Н. П. Дічек „Проблеми шкільної математичної освіти у педагогічній спадщині О. М. Астряба” (1985) та низка статей, зокрема, його учнів – В. М. Кухар, Є. М. Ченакал, Б. М. Білого, Г. Ф. Олійника та інших дослідників – Н. П. Бетіної, О. С. Бугая, Д. М. Маєргойза. В основному це були ювілейні оглядові нариси педагогічної діяльності вченого.

Література

1. Дічек, Н. П. Астряб Олександр Матвійович / Н. П. Дічек // Українська педагогіка в персоналіях : у 2-х кн. : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 2: ХХ ст. – С. 437-448.
2. Дічек, Н. П. Виховні аспекти навчання математики в педагогічній спадщині О. М. Астряба / Н. П. Дічек // Методика викладання математики і фізики : республ. наук.-метод. зб. / М-во освіти УРСР, Наук.-дослід. ін-т педагогіки. – К., 1987. – Вип. 4. – С. 8-10.