В історії української бібліографії серед імен І. Левицького, В. Дорошенка, М. Ясинського, І. Кревецького, М. Павлика та інших, чиї праці служили багатим джерельним матеріалом для українських істориків, етно­графів, літературо­знавців, фольклористів, особливе місце посідає ім’я бібліографа і видавця, перекладача і громадського діяча Івана Калиновича (1884–1927).

Народився І. Калинович 25 листопада 1884 р.[2] у Львові в сім’ї дрібного будівельного підприєм­ця. Спершу навчався у початковій школі та гімназії у Львові. Опинившись у скрутному матеріальному становищі після смерті батька в 1897 р., він змушений був залишити гімназію і вступив до Тернопільської учительської семінарії. Після арешту в 1902 р. за агітацію серед селян І. Калинович продовжив навчання в учи­тельській гімназії в Заліщиках.

Закінчивши навчання в гімназії, він отримав в 1904 р. посаду вчителя в с. Антонові Чортківського повіту на Тернопільщині. Свої погляди І. Калинович відобразив у статті «Чи може учитель бути клерикалом?» («Промінь», 1907, 1 лип.): «…учитель, що є його девіз «Хай не буде рабства по світу, ані в національній, ані в соціальній формі», такий учитель не може і не сміє бути клерикалом — навпаки, він мусить бути «вільним учителем», що служить передусім свому народові». За активну участь у виборчій агітації І. Калиновича звільнили з роботи. Деякий час він заробляв на життя співпрацею в буковинських часописах «Буковина» і «Промінь».

Шукаючи роботу, І. Калинович закінчив однорічну практику при окружній дирекції пошт і телеграфів у Львові і восени 1907 р. отримав посаду поштового урядовця в м. Бориславі. Одночасно він навчався на історико-філоло­гічному факультеті Львівського університету. Працюючи на пошті, І. Калинович самостійно ви­вчав українську, російську, зарубіжну літератури, латинську, грецьку та німецьку мови, збирав книги для власної бібліотеки. І. Калинович виступав у Бориславі з доповідями про творчість українських письменників, з бібліо­графічними оглядами новинок української літератури, а саме: «Маркіян Шашкевич та його значення у відродженні Галицької України», «Іван Франко і його творчість», «Українська лі­те­­ратура в 1911 році», «Українська література в 1912 році».

Після російського наступу на Галичину під час першої світової війни 1914 р. І. Калинович разом з поштою евакуювався до Відня, але вже в 1917 р. повернувся до Дрогобича. В 1918–1919 рр. він працював начальником пошти, секретарем  Державного нафтового секретаріату в Дрогобичі, редагував урядову газету «Дрогобицький листок». З утворенням ЗУНР був обраний депутатом до Української Національної Ради, членом делегації на Трудовий конгрес в Києві.

В 1919 р. після окупації Галичини польськими військами І. Калинович разом з урядом та військом УГА переїхав до Кам’янця-Поділь­ського, а звідти – до Відня. Там в 1920–1921 рр. він активно співпрацював із закордонною групою Української соціалістичної партії, яку очолював на той час В. Винниченко, у газеті «Нова доба» та «Бібліотеці «Нової доби».

Навесні 1922 р. І. Калинович повернувся з еміграції і поселився з сім’єю у м. Золочеві. У цей час він активно працював у філіях товариств «Рідна школа» та «Просвіта», був секретарем Бібліографічної комісії Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. З 1924 р. І. Кали­нович провадив активну політичну діяльність у партії «Сільроб» на Золочівщині, був редактором львівського тижневика «Наше слово», учасником Міжнародного з’їзду бібліотекарів і книголюбів у Празі (червень–липень 1926 р.). Пар­тійні справи вимагали його постій­ного перебування у Львові, але під час переїзду він сильно застудився і 12 листопада 1927 р. помер [1].

Свої перші літературні спроби І. Калинович розпочав у 1902 р., друкуючи під псевдонімом Клим Ханко вірші та загадки у львівському часописі «Дзвінок», під псевдонімом Демко Лютай публікував свої статті у газеті «Діло», а також був дописувачем галицького «Учителя».

З 1903 р. І. Калинович починає цікавитись бібліо­графією. Влітку 1908 р. він їде до Брюсселя, де до­кладно знайомиться з роботою Між­народного бібліо­графічного інституту, відві­дує тримісячні бібліо­гра­фічні курси, отримуючи необхідні знання для освоєння теорії і ме­то­дики бібліографії. Протягом 1910–1918 рр. його бібліографічні огляди, рецензії і замітки були опубліковані у галицьких та буковинських виданнях «Україн­ське слово», «Неділя», «Руслан», «Шляхи», «Громадський голос», «Нива». Бібліографічні праці І. Калиновича друкуються у «Записках НТШ», «Бібліографічному пораднику» (Львів), часописах «Книга» (Станіславів), «Україна» (Київ), виданнях Товариства «Просвіта». Крім того, він працював над перекладами українською мовою творів світової літератури, зокрема Т. Манна, В. Короленка, Б. Келлермана, Я. Врхліцького та ін. Працюючи над перекладами, бібліограф вирішив заснувати власне видавництво «Всесвітня бібліотека», яке б займалося друкуванням найкращих творів всесвіт­ньої літератури у гарних та художньо оформлених українських перекладах. За період з 1904 до 1921 рр. І. Калинович видав 12 книг світової літератури, майже кожна з яких наділена складеною ним бібліографією: примітками і допоміжними по­каж­чиками.

У 1912 р. накладом «Всесвітньої бібліотеки» у Львові вийшло дві збірки його перекладів з С. Жеромського з бібліографією письменника і примітками.

Наприкінці 1913 р. І. Калинович познайомив­­ся з І. Франком. День їхнього знайомства він вважав «найяснішим і найцікавішим днем свого життя». І. Калинович звернувся до І. Франка з проханням стати «протектором-покровителем» «Всесвітньої бібліотеки». За порадою І. Фран­ка він змінив проспект і програму нового видавництва, а також опублікував драматичні твори О. Пуш­кіна у перекладі Великого Каменяра.

Велика і цінна творча спадщина І. Калиновича. Основу її складали бібліографічні мате­ріали (біля 300 000 карток), які мали бути включені у заплановану ним «Загальноукраїн­ську бібліографію ХХ ст.». Крім того, залишились рукописи опублікованих і неопублікованих праць з питань бібліографії та книгознавства, літературно-критичні статті, нариси, рецензії, доповіді, рукописи і друкарські відбитки перекладів, публіцистичні статті, матеріали до словників та покажчиків видавництва «Всесвітня бібліотека», ділове та приватне листування. Чимало бібліографічних матеріалів І. Калинович підготував до друку, але так і не встиг надрукувати, а саме: покажчик до «Літературно-наукового вісника», збірки «знадібків» до словника псевдонімів українських письменників та їх автобіографій з 1919 р. [2].

До найважливіших праць І. Калиновича варто віднес­ти «Огляд «воєнної» української бібліо­графії (За час першого року світової війни)» [3], надрукований у випусках львівського часопису «Українське слово» за 1915 рік. У передмові автор зазначив, що запропонований список видань є продуктом воєнного часу, спробою бібліографічного огляду «української видавничої діяльності на еміграції». І. Калинович зібрав в огляді видання українських авторів або при співучасті українців, а також українік зі щоденної преси і часописів за 1914 р. У першій частині подана добірка публікацій про УСС, УГА та інших матеріалів українською мовою, в дру­гій – німецькою (всього 88 назв). У третю частину бібліо­графії включені видання французькою, італійською, румунською, англійською, швед­ською, турецькою, ро­сійською, болгарською та іншими мовами. Весь мате­ріал розміщений за алфавітом і частково анотований. Проте, як відмітив сам автор, добірка неповна і має недоліки. І. Калинович також звернувся з проханням до авторів, видавництв та різних організацій надсилати свої видання для укладання бібліографії до редакції часопису «Українське слово».

Наступну свою бібліографію під назвою «По­аз­­бучний спис творів Михайла Яцкова   (1900–1917)» [4] І. Калинович опублікував у Львові 1917 р. У покажчик увійшли повісті, нариси, оповідання, збірки новел та перекладів, а також літературно-критичні та публіцистичні статті письменника, члена модерністичного угру­повання «Молода муза», редактора львівської газети «Рідний край» Михайла Яцкова. Крім окремих видань, до бібліо­графії включені статті з часописів і збірників українською, польською та чеською мовами — всього 166 назв. У кінці покажчика автором подані найважливіші дописи, студії та рецензії про літературну творчість Михайла Яцкова. Зміст деяких збірників та праць письменника І. Калинович розкрив більш детально.

Цікаву добірку «Важніші жерела до історії Україн­ських Січових Стрільців» [5] І. Калинович надрукував у «Стрілецькому календарі-альманасі на рік 1917». У вступі до календаря він зазначив, що обмежився поданням найважливіших публікацій і статей співвітчизників та іноземних авторів з українських і зарубіжних часописів про січових стрільців. Автор систематизував зібраний матеріал за такими роз­ділами: окремі видання про УСС (з розкриттям їх змісту); важливіші статті про стрілецтво; листкові видання; ілюстрації; музичні твори – всього 59 назв. Усі види видань розміщені за алфа­вітом прізвищ авторів або назв.

В еміграції (Відень, 1920 р.) І. Калинович опублікував «Показчик авторів та їх творів у тижневику «Воля» за 1919 рік» [6]. Основні розділи присвячені красному письменству, виданням з літератури, науки і мистецтва, публіцистиці, огляду преси, критиці та бібліографії. Окремо виділений розділ «Хроніка», куди ввійшли мате­ріали про Україну, Росію, Польщу, з життя української еміграції, економічна хроніка, редакційне листування та ін. У межах кожного розділу матеріал систематизований за алфавітом прізвищ авторів або назв книг і статей зі збірників та журналів. Крім того, автор розкрив зміст деяких праць. Біля кожної рубрики вказані том, число та сторінки з тижневика «Воля» за 1919 р.

Віддаючи данину часу, І. Калинович уклав «Покажчик української соціалістичної і кому­ністичної літератури» [7] і опублікував його у Відні 1921 р. Цей покажчик, незважаючи на пропуски, неточності та помилки, був першою спробою подання добірки соціалістичної літератури в Україні. До книги включено алфавітний список публікацій українською мовою (346 назв). Опис праць су­проводжувався короткими анотаціями та рецензіями на деякі з них. Окремо І. Калинович виділив «поазбучний» спи­сок української соціалістичної преси (114 назв). У кінці подано додатковий покажчик, що вмістив перелік усіх публікацій списку за галузями знань. Крім того, у покажчик включений список праць І. Калиновича.

У часописі «Українське слово» за 1921–1922 рр., який виходив в Берліні за редакцією Д. Дорошенка, Б. Лепкого, З. Кузелі, і захищав ідею незалежності України, періодично публі­кувались редаговані І. Калиновичем бібліо­графічні списки під назвою «Всесвітня бібліотека» [8]. У короткій анотації до кожного списку бібліо­граф зазначив, що видання, які ввійшли в списки, друкувались окремими випусками з метою ознайомлення широкої громадськості з перекладами на українську мову кращих творів світової класичної літератури і науки. Переклади наділені складеними автором передмовами, примітками і поясненнями до тексту.

І. Калинович уклав також бібліографію до монографії Ю. Ліпперта «Історія культури в трьох нарисах», яка була опублікована в Нью-Йорку, Відні, Києві та Львові 1922 р. До бібліографії було включено «Список творів Юлія Ліпперта» [9], «Джерела до історії культури» [10], «Показчик імен і річей» [11]. «Список творів Юлія Ліпперта» не був повний, адже до нього ввійшли лише окремі видання Ю. Ліпперта німецькою та російською мовами – загалом 50 назв. У «Джерелах до історії культури» І. Калинович подав добірку зі 109 найважливіших праць з історії культури українською та іноземними мовами. Автор включив до бібліо­графії лише ті окремі видання і статті з часописів, які мали наукову вартість і могли бути використані у студіюванні української культури. Публікації, упорядковані в алфавітному порядку авторів і їх творів, у більшості випадків взяті з першо­джерел. Відомості про деякі видання були почерпнуті з покажчиків та каталогів. У бібліо­графію І. Калиновича ввійшли праці І. Франка, М. Грушевського, М. Драгоманова, І. Нечуя-Левицького та інших авторів. У «Показчику імен і річей» бібліографом вміщені за алфавітом прізвища, географічні назви та інші предметні рубрики (627 українською мовою і 9 іноземними), про які згадується в «Історії культури…» Ю. Ліпперта. До деяких рубрик у дужках додані пояснення. Біля кожної назви – порядковий но­­мер нарису і сторінки, де про них згадується в монографії Ю. Ліпперта.

В Україні в ті часи гостро стояла необхідність у поточному обліку української друкованої продукції. Тому в часописі «Книжка», який видавався в Станіславові з 1921 р., був започаткований окремий розділ «Всеукраїн­ська біб­ліографія» за редакцією І. Калиновича. У 1923 р. він опублікував у «Книжці» «спробу систематичної реєстрації» під назвою «Всеукраїнська бібліографія за 1923 рік» [12]. У вступі бібліо­граф звернувся до українських видавництв і авторів з проханням надсилати на адресу редакції «Книжки» свої видання, щоб можна було їх зареєструвати у «Всеукраїнській бібліо­графії». Весь зібраний матеріал І. Калинович об’єднав у двох розділах: публікації українською мовою (81 назва); журнали, які обмінювались в 1923 р. з «Книжкою» (25 назв). У бібліографії автор дотримувався алфавітного порядку розміщення прізвищ авторів, назв публікацій та журналів, а також відповідності описів заголовкам праць і використаному правопису.

Одним з найбільш ґрунтовних досліджень І. Калиновича була «Бібліографія українознавства за 1914–1923 рр.» [13], перший випуск якої під назвою «Українська історична бібліографія за 1914–1923 рр.» був опублікований в «Записках НТШ» у Львові 1924 р., а згодом виданий окремим виданням. Праця складалася з 20 роз­ділів, у яких зібраний матеріал з історії України, починаючи з передісторичних часів (археологія) по ХIХ ст. Крім публікацій з історії України в покажчик ввійшли добірки літератури з філософії історії, політики, історіографії, геральдики, сфрагістики, нумізматики, хронології, а також відомості про наукові організації, академії наук, наукові товариства, архіви, бібліотеки, музеї. У межах кожного розділу матеріал систематизований за алфавітом прізвищ авторів і назв публікацій.  Крім окремих видань в бібліографії І. Калиновича зібрані статті з часописів, збірників, рецензії – всього 785 назв. Поданий також виклад змісту найбільш важливих видань.

В 1924 р. у Києві та Львові було надруковане бібліо­графічне дослідження І. Калиновича «Українська преса і видавництва за 1923 рік» [14]. Увесь зібраний мате­ріал бібліограф згрупував у трьох розділах: українська преса; видавництва; книгарні та склади паперу. В межах розділів виділені місцевості України, а також країни, де організовані українські видавництва і книгарні, друкувалася українська преса. Реєстр, на думку автора, неповний, тому він звернувся до редакцій українських газет і журналів з проханням надсилати свої видання бібліотеці Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові для обліку.

Вартий уваги бібліографічний реєстр І. Калиновича «Українська мемуаристика за 1914–1924 рр.» [15], опублікований у львівському часописі «Стара Україна» 1924 р. У вступі до бібліо­графії автор відмітив, що мемуари – живі пам’ятки життя наших предків, їх світо­гляду і по­буту, звичаїв і обрядів. Бібліографом зібрані найцікавіші мемуари українік, що були опубліковані протягом воєнної та повоєнної доби за 1914–1924 рр., як окремими виданнями, так і на сторінках журналів і газет (197 назв). Праця складалася з двох основних розділів: всесвітня війна (1914–1918); Україна (1917–1924). І. Калинович включив у бібліографію матеріали про Українську армію на Великій Україні, Га­лицьку армію, Українських Січових Стрільців. Окремо виділена література іноземними мовами.

Першою спробою реєстрації українських «наукових, освітніх і культурних установ по обидва боки Збруча, щоб дати картину нашого культурного життя у всіх його проявах», були покажчики української культури за 1924 і 1925 рр., опубліковані у Львові та Києві накладом автора в 1925 і 1926 рр. Зокрема, в «Показчику української культури за 1925 рік» [16] І. Калинович подав реєстр української преси зі всього світу на підставі матеріалів бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові та інформацію про проведення бібліографічних досліджень. У першому розділі «Україн­ські наукові та освітньо-культурні установи» вміщена інформація про 30 великих українських бібліотек, 60 музеїв, 11 архівів та 50 інших науково-освітніх інституцій.

У другому розділі «Українська преса по всьому світу» І. Калинович зібрав відомості про видання 400 українських періодичних видань за 1925 р., які публікувалися в радянській Україні, Галичині, Буковині, Закарпатті, Європі, Америці, Азії. В останньому розділі автор зареєстрував 109 українських видавництв і 76 книгарень, які поширювали українське друковане слово. 750 українських культурних установ працювали над розвитком, поширенням  української культури, ре­презентуючи Україну по всьому світі, докладаючи частку своєї праці до розбудови всесвітнього храму культури людства. Закінчує дослідження бібліо­графічний список праць самого автора – 22 назви.

Діяльності Товариства «Просвіта» присвячена бібліографія І. Калиновича «Спис видань товариства «Просвіта» у Львові, 1868–1924 рр.» [17], надрукована в 1926 р. Автором зібраний матеріал (685 назв) з часу створення Товариства «Просвіта» і розміщений за роками, а в межах кожного року – за алфавітом прізвищ авторів і назв публікацій. Якщо було декілька видань однієї і тієї ж праці, І. Калинович подавав опис останнього з посиланнями на попередні. Серед друків були праці В. Дорошенка, І. Левицького, І. Франка, О. Барвінського, Г. Хоткевича, С. Русової.

Оригінальною публікацією був виданий І. Калиновичем в Києві та Львові 1926 р. «Всесвітній історичний і всеукраїнський історичний календар» [18]. Перша частина праці – матеріали всесвітньої історії з часів при­йняття християнства до початку ХХ ст. Друга частина праці присвячена історії України від княжих часів (800–1340 рр.).

Цікавою є праця І. Калиновича «Що робити по читальнях «Просвіти»? Програма, поділ і калєндар освітньої праці» [19], надрукована у Львові 1926 р. У вступі до неї бібліограф дав критичний аналіз діяльності читалень «Просвіти», зауваживши, що в часи переоцінки культурних цінностей і методів освітньої діяльності, потрібно працювати згідно наміченого плану, озброївшись знаннями і досвідом роботи попередників. До­слідження І. Калиновича складалося з трьох розділів: програма освітньої праці; робота секцій; календар освіт­ньої діяльності на 1927 рік. На думку бібліографа, основне завдання читалень «Просвіти» – об’єднати всіх членів в одну «просвітянську громаду», яка могла б надати їм необхідні знання і сприяти їхньому моральному та інтелектуальному розвитку. Далі І. Калинович охарактеризував основні підрозділи читалень «Просвіти»: секції боротьби з неграмотністю, просвітньо-організаційну, жіночу, молодіжну, охорони пам’яток минулого, аматорський театральний гурток, просвітянську бібліотеку та ін. І. Калинович вважав, що бібліотека – це основа всякої культурно-просвітницької роботи, «святиня українського дру­ко­ваного слова, трибуна громадської думки і чину». Тому обов’язковим завданням кожної читальні «Просвіти» є заснування, ведення і систематичне поповнення книжками власної бібліотеки. Читальня «Просвіти» не може існувати без бібліотеки, як людина без душі і серця. В останньому розділі поданий зразок плану роботи читальні за місяцями. У праці І. Калиновича вміщено посилання на джерела українською і польською мовами.

У 1998 р. співробітниками Львівської наукової біб­ліотеки НАН України  ім. В. Стефаника був укладений і надрукований «Інвентарний опис особистого архіву Івана Калиновича» [20], який вмістив повну інформацію про наукову спадщину: картотеку «Всеукраїнської біб­ліо­графії», матеріали до «україніки чужими мовами», української «воєнної» бібліографії періоду першої світової війни, біобібліографічного словника українських діячів, українського словника псев­донімів і криптонімів, покажчиків періодичних видань, видавництв, рукописів праць з питань бібліографії, книгознавства та ін. Праця складається з передмови, біографічної довідки про І. Калиновича, рукописів бібліографа, його листування за 1904–1927 рр., бібліографічних матеріалів – загалом 817 назв.

Картотека «Всеукраїнська бібліографія», що стала справою всього його життя, містила цінні матеріали з різних ділянок українознавства. Вони були згруповані за тематичними рубриками: історія земель України, княжої доби, Хмельниччини, друкарства, релігії, церкви та ін. Крім того, І. Калинович включив сюди матеріали до персональної бібліографії класиків літератури Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Україн­ки, І. Котляревського, вчених І. Пулюя, В. Щура­та, громадсько-політичних діячів М. Грушевського, В. Винниченка, С. Петлюри, А. Шептицького, О. Барвінського. Матеріали до цієї частини архіву анотовані, доповнені рецензіями, відгуками з газет і журналів, біо­графічними відомостями про авторів. Видання наділене допоміжними покажчиками: іменним (бл. 4 тис. прізвищ), географічним, назв державних, громадсько-політичних, творчих та інших орга­нізацій, установ, товариств, спілок, партій. Усі рубрики покажчиків розміщені за алфавітом з позначенням номерів позицій в інвентарному описі архіву І. Калиновича. Крім того, подані умовні скорочення та ілюстрації.

В архіві І. Калиновича збереглися також документи видавництва «Всесвітня бібліотека»: рукописи українською мовою, переклади творів іноземної літератури, карт­ки передплатників, рахунки тощо. Окремий розділ складають рукописи опублікованих та неопублікованих біо­графічних статей, тексти перекладів прозових творів з польської, німецької, російської мов, публічні лекції та нариси з освітньої та бібліотечної справи, праці з проб­лем бібліо­графії, книго- та бібліографознавства, книжкової статистики в Україні. У розділі «Листування» вміщена кореспонденція до І. Калиновича від приватних осіб, організацій та установ, чернетки листів за 1904–1927 рр. Праця «Інвентарний опис особистого архіву І. Калиновича» узагальнила творчу діяльність бібліо­графа.

Доля бібліографа була нелегкою, проте завжди в різних життєвих ситуаціях він зберігав наукову порядність, виваженість і сумлінність. Його величезна творча спадщина – результат наполегливої праці на ниві історичної бібліографії, яку він шанував і вважав джерелом наукових досліджень. На думку І. Калиновича українська бібліографія є важливим чинником у справі піднесення національної свідомості. Вона відіграє значну роль у вивченні історії народу, його культурної спадщини, в ознайомленні з досвідом і традиціями боротьби за свободу і незалежність нашої держави.

1. Гуменюк М. Бібліографічна діяльність Івана Калиновича // Жовтень. – 1960. – № 6. – С. 152–157.
2. Дорошенко В. Пам’яти згаслих: Іван Калинович // Бібліологічні вісті. – 1927. – № 4. – С. 99–104.
3. Калинович I. Огляд «воєнної» української бібліо­графії (За час першого року світової війни) // Україн­ське слово. – Львів, 1915. – № 51, 53–59, 61, 65, 72, 76, 80, 81, 83, 111–115.
4. Калинович I. Поазбучний спис творів Михайла Яцкова (1900–1917) // Далекі шляхи. – Львів, 1917. – С. 89–98.
5. Калинович I. Важніші жерела до історії Україн­ських Січових Стрільців (бібліогр. причинок) // Стрілецький календар-альманах на рік 1917. – Львів, 1917. – С. 152–157.
6. Калинович I. Показчик авторів та їх творів у тижневику «Воля» за 1919 рік. – Відень, 1920. – Т. I–VI (26 чисел). – 11 с.
7. Калинович I. Покажчик української соціалістичної і комуністичної літератури. – Відень; Київ, 1921. – 110 с.
8. Всесвітня література / За ред. І. Калиновича // Україн­ське слово. – Берлін, 1921. – № 92, 93, 95, 101; 1922. – № 107, 127, 136.
9. Калинович I. Список творів Юлія Ліпперта // Ліпперт Ю. Історія культури в трьох нарисах. – Нью-Йорк; Відень; Львів; Київ, 1922. – С. IV–V.
10. Калинович I. Джерела до історії культури // Ліпперт Ю. Історія культури в трьох нарисах. – Нью-Йорк; Відень; Львів; Київ, 1922. – С. VI–XI.
11. Калинович I. Покажчик імен і річей // Ліпперт Ю. Історія культури в трьох нарисах. – Нью-Йорк; Відень; Львів; Київ, 1922. – С. XII–XVI.
12. Калинович I. Всеукраїнська бібліографія за 1923 рік (спроба систематичної реєстрації) // Книжка. – Станіславів, 1923. – № 1–5. – С. 58–63; № 6–10. – С. 161–188.
13. Калинович I. Бібліографія українознавства за 1914–1923 рр. – Львів, 1924. – Вип. 1: Історія України: Публікації в українській мові. – 59 с.
14. Калинович I. Українська преса і видавництва за 1923 рік. – Львів; Київ, 1924. – 16 с.
15. Калинович I. Українська мемуаристика за 1914–1924 рр.: Бібліогр. реєстр // Стара Україна. – Львів, 1924. – № IХ–Х. – С. 145–150.
16. Калинович I. Показчик української культури за 1925 рік. – Львів; Київ: Накл. авт., 1926. – 22 с.
17. Калинович I. Спис видань товариства «Просвіта» у Львові, 1868–1924 рр.– Львів: Накл. т-ва «Просвіта», 1926. – 48 с.
18. Калинович I. Всесвітній історичний і всеукраїн­ський історичний календар. – Львів; Київ, 1926. – 16 с.
19. Калинович I. Що робити по читальнях «Просвіти»? Програма, поділ і калєндар освітньої праці. – Львів: Накл. авт., 1926. – 29 с.

20.       Інвентарний опис особистого архіву Івана Калиновича : библиография / Нац. акад. наук України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника. Вiд. рукоп. ; наук. ред.: О. О. Дзьобан, Я. Сеник. – Л. : ЛНБ ім. В. Стефаника, 1998. – 210 c : портр., ілюстр.

[1] Смогоржевська І. Бібліограф української історії / І. Смогоржевська // Бібл. вісн. – 2003. – № 1. – С. 36-40.

[2] У визначенні року народження бібліографа в різних джерелах спостерігаються розбіжності – подається 1884 або 1885. Перевага надається 1884 р.