Феномен педагогічної казки Василя Сухомлинського

Анотація

У статті переосмислюються твори малої художньої прози (казкові художні мініатюри), написані спеціально для дітей українським педагогом-новатором, талановитим вихователем і письменником Василем Олександровичем Сухомлинським. Відзначено, що за допомогою особливих виражальних засобів художнього слова авторові вдалося створити яскраві образи та сюжети, унікальний казковий світ, максимально пристосований для дитячого сприйняття та розуміння, наділений винятковими духотворчими можливостями й могутнім педагогічним потенціалом. Казки Василя Олександровича були і залишаються джерелом виховання, навчання і творчості для багатьох поколінь педагогів, дітей і їх батьків. Вони, безсумнівно, посідають чільне місце в українській дитячій літературі і є взірцем реалізації ідей світової гуманної педагогіки. Автором узагальнено суб’єктивні думки студентів педагогічних закладів вищої освіти (вибірка становила 85 респондентів) та з’ясовано бачення особливостей казок Сухомлинського сучасною молоддю, що здобуває педагогічну професію. Так, найсуттєвішими ознаками було названо такі: доброта, повчальність, лаконічність. Доведено, що казки Василя Сухомлинського актуальні і нині, як власне, і його педагогічні ідеї, що є співзвучними із завданнями, які стоять перед сучасною системою освіти. За допомогою невеликих за обсягом, але глибоких за змістом казкових творів, реалізація багатьох загальних напрямів сучасної освіти, передусім дошкільної і початкової ланок (фізичного, психічного, соціального) та напрямів виховання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку (моральноестетичного, емоційно-вольового, загальнокультурного, інтелектуальномовленнєвого тощо) буде ефективною й принесе радість учасникам освітнього процесу. У публікації зроблено акцент на неприхованій дидактиці казок видатного майстра-педагога та їх психотерапевтичній ефективності.