Науково-педагогічні студії

Едвард Жарський як літописець освітнього життя в українській північно-американській діаспорі третьої хвилі

2026-05-24T19:23:07+00:00

У статті викладено авторську рефлексію організаційно-виховних аспектів педагогічної спадщини одного з авторитетних керівників запровадження та розвитку україномовного шкільництва в поселеннях українців-переселенців на теренах Північно-Американського континенту у другій половині ХХ ст. – Едварда Жарського (1906–2003).

У руслі викликів доби воєнного стану, спричиненого російською агресією проти України, актуалізується звернення до теоретичних і практичних надбань західної діаспори у справі виховання справжніх патріотів України в умовах чужомовного середовища, які перейняли національні та культурні цінності, традиції українського народу і сьогодні активно допомагають Батьківщині боротися з ворогом.

Мета статті полягає у розкритті значущості внеску Едварда Жарського в презентацію організаційних заходів з розвитку та поширення української шкільної справи на північно-американських теренах проживання закордонних українців упродовж третьої хвилі еміграційних процесів (після 1945-го року по 1990-ті роки).

Доведено, що серед освітян-діячів діаспори ХХ ст. особистість Е. Жарського вирізняється, по-перше, видатним досвідом проведення й організації українознавчої освітньої роботи в умовах закордоння, по-друге, нагромадженням націєорієнтованого педагогічного знання та виховного досвіду, по-третє, для нас, сучасників, він є важливим свідком і літописцем освітнього життя української західної діаспори у другій половині ХХ ст., а головне – слугує зразком відповідального служіння національній ідеї. Тому його твердження, що вчителі-переселенці були свідомі того, що доля українського народу залежить від забезпечення виховання української молоді у дусі національної самоідентифікації, збереження пам’яті про історію, культуру та звичаї свого народу, вважаємо глибоко аргументованими і корисними у сьогоденні.

Поведінка гімназисток vs революційні події 1905–1907 рр. в Україні: дискурс нормативів і адміністрації

2026-05-24T19:23:11+00:00

Досліджено нормативні засади поведінки учениць жіночої гімназійної освіти України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Актуальність обґрунтовано важливістю контекстуалізації протестних настроїв гімназисток у ситуації революційної кризи суспільства задля (пере)осмислення освітніх інституцій і дискурсів у фокусі деколонізації. Джерелами слугують звіти попечителя Київського навчального округу 1905–1907 рр.

Доведено, що нормативи поведінки учениць імперських гімназій в Україні репрезентують цілісну систему дисциплінарних практик, спрямованих на формування контрольованого, передбачуваного та ієрархічно впорядкованого освітнього середовища. Регламентація щоденної поведінки – від підготовки до уроку та визначеного розміщення у класі до тілесних поз, мовленнєвих обмежень і порядку взаємодії з викладачем – свідчить про прагнення освітньої інституції не лише організувати навчальний процес, а й здійснювати всебічний контроль над тілом, мовленням і поведінковими реакціями учениць. Ритуалізовані форми вшанування і колективна молитва, мовленнєві коди субординації та акцент на чеснотах функціонували не лише як засоби зовнішнього контролю, а як механізми інтеріоризації норм, спрямовані на формування лояльної, самодисциплінованої і соціально конформної учениці. Гімназійний простір функціонував як середовище перетину дисциплінарної влади (М. Фуко) і моральної педагогіки, де через повсякденні освітні практики вихованок здійснювалося відтворення соціального порядку і гендерно маркованих моделей поведінки.

З’ясовано, що революційні потрясіння 1905–1907 рр. засвідчили кризу традиційного дисциплінарного режиму жіночих (про)гімназій: формальне дотримання правил дедалі частіше поєднувалося з їхнім фактичним ігноруванням або відкритим порушенням. Учениці, особливо старших класів, демонстрували інтерес до громадсько-політичного життя, зростання колективної агентивності, здатність до солідарних дій, готовність послаблювати авторитет гімназійної адміністрації, педагогів і батьків. Конфесійний склад учениць, виключених із Вінницької жіночої гімназії в 1905 р., засвідчив не лише протестні настрої представниць найбільш дискримінованих етносів у Російській імперії, зокрема поляків і євреїв, а й поширення в молодіжному середовищі громадянських цінностей і націєтворчих ідей.

Українські освітяни-емігранти на сторінках електронного ресурсу «Педагоги України та світу»

2026-05-24T19:23:18+00:00

У статті розкрито інформаційний потенціал електронного ресурсу «Педагоги України та світу» для вивчення і популяризації життя та діяльності педагогів-емігрантів у річищі збереження історичної пам’яті та розвитку національної і світової освітньої думки. Представлено віртуальні сторінки українських педагогів-емігрантів (Ващенко Г. Г. (1878–1967), Волошин А. І., (1874–1945), Полонська-Василенко Н. Д. (1884–1973), Прокопович В. К. (1881–1942), Русова С. Ф. (1856–1940)), які опубліковано на платформі інформаційно-бібліографічного ресурсу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення інтелектуальної спадщини української діаспори та її інтеграції у сучасний глобальний науково-освітній простір.

Метою статті є вивчення інформаційного потенціалу електронного ресурсу «Педагоги України та світу» як інструменту збереження, узагальнення та популяризації біографічних і бібліографічних даних про українських освітян-емігрантів. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, узагальнення та систематизації матеріалів ресурсу, що дозволило виявити особливості представлення персоналій, структуру подачі інформації та тематичні акценти.

Коротко охарактеризовано вплив української еміграції (1919–1991) на формування освітянського середовища за кордоном. Висвітлено напрями діяльності педагогів-емігрантів (Ващенко Г. Г. (1878–1967), Волошин А. І., (1874–1945), Полонська-Василенко Н. Д. (1884–1973), Прокопович В. К. (1881–1942), Русова С. Ф. (1856–1940)), зокрема їхню участь у створенні освітніх установ, розвитку українознавства, впровадженні інноваційних педагогічних практик і збереженні національної ідентичності в іншомовному середовищі. Окреслено репрезентативний потенціал ресурсу «Педагоги України та світу» для висвітлення діяльності освітян в еміграції (біографічні відомості, наукові праці, педагогічні ідеї тощо), а також визначено його значення як цифрового інструменту історико-педагогічних досліджень.

У висновках наголошено на важливості подальшого наповнення ресурсу «Педагоги України та світу», зокрема розширення репрезентації кола освітян-емігрантів. Стаття має теоретичне й практичне значення для дослідників української педагогічної діаспори, а також усіх, хто цікавиться історією педагогіки.

Концепція виховання ціннісного ставлення до природи у спадщині Василя Сухомлинського в сучасному науково-педагогічному дискурсі

2026-05-24T19:23:24+00:00

У статті здійснено теоретичне обґрунтування та розроблено концепцію виховання ціннісного ставлення до природи у педагогічній спадщині В. Сухомлинського в контексті сучасного науково-педагогічного дискурсу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування екологічної свідомості особистості в умовах загострення екологічних викликів і водночас тенденцією до зниження ролі естетичного компонента в освітньому процесі. На основі аналізу наукових джерел і педагогічних праць В. Сухомлинського доведено, що його ідеї мають значний потенціал для осмислення цілісної еколого-естетичної системи виховання, яка інтегрує когнітивний, емоційно-ціннісний і діяльнісний виміри розвитку особистості. У статті визначено методологічні засади концепції, що ґрунтуються на поєднанні аксіологічного, особистісно орієнтованого, екологічного, діяльнісного та культурологічного підходів. Розкрито мету, завдання, принципи реалізації та структурні компоненти виховання ціннісного ставлення до природи, зокрема когнітивний, емоційно-ціннісний і діяльнісний. Обґрунтовано педагогічні умови ефективного впровадження концепції, а також визначено доцільні форми і методи організації освітнього процесу, спрямовані на активізацію екологічно доцільної діяльності здобувачів освіти. Наукова новизна дослідження полягає у систематизації педагогічних ідей В. Сухомлинського в контексті сучасних підходів до екологічної освіти та їх інтерпретації як цілісної еколого-естетичної педагогічної системи. Практичне значення дослідження полягає у можливості впровадження його положень в освітні програми, а також у їх використанні для вдосконалення змісту, форм і технологій екологічного виховання в закладах освіти. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язані з цифровізацією освітнього процесу, емпіричною перевіркою ефективності концепції та її інтеграцією в міжнародний освітній простір.

Електронний ресурс «Педагоги України та світу» як засіб формування біографічного портрета українського педагога-емігранта Олександра Тисовського (1886–1968)

2026-05-24T19:23:28+00:00

У статті теоретично й аналітично обґрунтовано можливості електронного інформаційно-бібліографічного ресурсу «Педагоги України та світу» як засобу формування науково верифікованого біографічного портрета українського педагога-емігранта Олександра Васильовича Тисовського (1886–1968). Акцент зміщено з традиційного опису персоналії на аналіз ролі Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського як інституції, що здійснює джерелознавче виявлення, бібліографічне впорядкування, цифрову репрезентацію та наукову інтерпретацію матеріалів про діячів освіти. З’ясовано, що саме для постатей еміграційного кола електронний ресурс набуває особливої цінності, оскільки дає змогу поєднати розпорошені за різними країнами, мовами, видавничими осередками й типами документів біографічні свідчення в єдину цілісну систему. Визначено, що персональна сторінка, побудована за моделлю ресурсу, виконує не лише довідкову, а й дослідницьку, комунікаційну, освітню та меморіалізаційну функції. На основі праць із педагогічної біографіки, цифрової гуманітаристики, біобібліографії та аналізу аналогічних персональних сторінок ресурсу окреслено структурні компоненти сторінки, присвяченої О. В. Тисовському, а саме біографічний нарис, бібліографію праць, бібліографію матеріалів про життя й діяльність, повнотекстові документи, фотогалерею, матеріали з ушанування пам’яті та блок використаних джерел. Доведено, що електронний формат дає змогу репрезентувати О. Тисовського не фрагментарно як засновника «Пласту» або автора окремих праць, а комплексно як біолога, педагога, організатора виховної системи, викладача, діяча української еміграції та репрезентанта транснаціонального педагогічного досвіду. Зроблено висновок, що електронний ресурс уможливлює доказове, структурно впорядковане й методологічно виважене представлення персоналії та є дієвим інструментом повернення розпорошеної педагогічної спадщини до сучасного українського науково-освітнього простору.

Внесок педагогів української діаспори в становлення білінгвальної освіти в Канаді

2026-05-24T19:23:32+00:00

У статті здійснено комплексний аналіз внеску педагогів української діаспори в Канаді у становлення та розвиток білінгвальної освіти, а саме українсько-англійських навчальних програм. Проаналізовано історичні передумови виникнення двомовних програм, зокрема запровадження політики мультикультуралізму в 1970-х роках. Визначено внесок ключових діячів української діаспори (М. Костюк, М. Лупула, Н. Прокопчук та ін.) в інституціалізацію білінгвального навчання в системі державних шкіл провінції Альберта. Охарактеризовано специфіку діяльності перших вчителів двомовних класів, які виконували функції не лише викладачів, а й розробників навчально-методичного забезпечення, лідерів громадської думки та координаторів міжкультурної взаємодії. Встановлено, що діяльність педагогів української діаспори стосувалась різних рівнів організації білінгвального навчання: практичного, інституційного та адміністративно-методичного. Визначено специфіку канадської моделі, яка ґрунтується на принципах адитивного білінгвізму, часткового мовного занурення, інтеграції мовного та культурного компонентів і активної участі громади. Особливу увагу приділено методичним підходам, зокрема практико-орієнтованому розробленню навчальних програм, диференційованому навчанню, специфіці оцінювання та застосуванню європейських стандартів мовної освіти у викладанні української мови як етнокультурної спадщини. Доведено, що ефективність білінгвальної освіти забезпечується взаємодією педагогічної ініціативи, освітньої політики та громадської підтримки, а також здатністю педагогів виступати агентами освітніх змін. Встановлено, що діяльність Н. Прокопчук, М. Лупула та М. Костюк у галузі двомовного навчання є одним з найуспішніших прикладів інституціоналізації мовної освіти української діаспори. Досвід канадських педагогів-організаторів є цінним джерелом для вдосконалення систем білінгвальної освіти як за кордоном, так і в самій Україні.

Міждисциплінарність та інтеграція як основа сучасної освіти

2026-05-24T19:23:36+00:00

У статті висвітлено теоретичні та практичні засади інтеграції та міждисциплінарності як ключових принципів сучасного освітнього процесу. Зроблено теоретичний аналіз наукових підходів, що дозволив виокремити кілька рівнів інтеграції: онтологічний, методологічний та прикладний. Підкреслено, що інтеграція та міждисциплінарність не обмежуються механічним об’єднанням знань, а сприяють розвитку системного мислення, когнітивної гнучкості та здатності здобувачів освіти аналізувати й розв’язувати складні комплексні завдання. Міждисциплінарний підхід розглядається як синтез знань із різних галузей, формування універсальних когнітивних і метакогнітивних умінь, інтегративного мислення та здатності переносити концепти й методи між дисциплінами. Наведено приклади реалізації інтегрованого змісту освіти, зокрема STEM-програми, міждисциплінарні курси, кейс-стаді та проєктну діяльність, що сприяє формуванню цілісного уявлення про досліджувані явища. Виявлено ключові труднощі її впровадження, такі як вузька предметна спеціалізація педагогів та відсутність єдиного понятійного апарату, що вимагає системних змін у підготовці фахівців та організації навчального процесу. Узагальнено, що інтеграція та міждисциплінарність є не лише сучасними освітніми тенденціями, а й необхідними умовами формування змісту освіти, адекватного викликам XXI століття. Визначено перспективні напрями подальших досліджень, серед яких розробка інноваційних інтегрованих освітніх моделей, оцінка ефективності міждисциплінарних програм та вивчення впливу цифрових технологій на реалізацію інтегративного навчання. Отримані результати підкреслюють важливість міждисциплінарного підходу для розвитку комплексного мислення, когнітивної адаптивності здобувачів освіти та їхньої готовності до діяльності у динамічних та взаємопов’язаних глобальних контекстах.

Концептуальні засади національної системи освіти у праці Августина Волошина «Про шкільне право будучої Української держави» (Прага, 1942)

2026-05-24T19:23:39+00:00

У статті здійснено історико-педагогічний аналіз праці А. Волошина «Про шкільне право будучої Української держави» (Прага, 1942) та реконструйовано історико-інтелектуальний контекст її створення. Доведено, що ця праця має не прикладний, а програмно-нормативний характер і репрезентує цілісний проєкт національної системи освіти, зорієнтований на потреби майбутнього державного устрою. Герменевтичне прочитання джерела дало змогу виявити внутрішню логіку концепту «шкільного права» та систематизувати його основні засади. Показано, що ядром освітньої моделі А. Волошина є поєднання релігійно-морального виховання, національної ідеї та принципів свободи й субсидіарності в управлінні освітою. У процесі компаративного аналізу встановлено, що звернення А. Волошина до освітніх моделей різних країн виконує передусім аргументаційну функцію. Критика радянської, лаїцистської та надмірно централізованих систем освіти використовується для обґрунтування власної концепції, спрямованої проти державного монополізму й ідеологічного примусу. Водночас така критика має наукову цінність як історичне свідчення пошуку альтернатив тоталітарним моделям організації шкільництва в середині ХХ ст. Реконструкція структурно-функціональної моделі національної шкільної системи показала, що А. Волошин пропонує послідовну освітню вертикаль – від дошкільного виховання до вищої школи, поєднану з диференціацією за здібностями, змішаною системою фінансування та децентралізованим управлінням. Окремі організаційні елементи цієї моделі, зокрема принципи децентралізації, участі громадськості в управлінні освітою та орієнтації на практичну підготовку, можуть розглядатися як предмет аналітичних роздумів у сучасних освітніх дискусіях. Водночас результати дослідження засвідчують, що загальна концептуальна рамка «шкільного права» А. Волошина не може бути безпосередньо перенесена в сучасний освітній контекст без критичного переосмислення. Домінування релігійно-морального компонента та селекційна логіка організації освіти відображають цінності й уявлення свого часу та мають оцінюватися крізь призму сучасних принципів світськості, інклюзивності й прав людини. Зроблено висновок, що праця А. Волошина є важливою пам’яткою української педагогічної та державницької думки середини ХХ ст. Її наукове значення полягає не в пропонуванні готових рішень для освітньої політики ХХІ ст., а у поглибленні розуміння історичних моделей національного освітнього мислення, їхньої внутрішньої логіки, потенціалу та обмежень у контексті сучасних викликів.

Педагогічне лідерство та менеджмент змін у системі вищої школи Закарпаття

2026-05-24T19:23:44+00:00

У сучасних умовах розвитку вищої освіти, коли заклади стикаються з глобалізаційними процесами, цифровою трансформацією, соціальною нерівністю та зростаючою потребою в педагогічних інноваціях, питання лідерства й управління змінами набувають особливої актуальності. Вища школа Закарпаття, що функціонує в унікальному соціокультурному та прикордонному просторі, є прикладом того, як поєднання педагогічного лідерства та ефективного менеджменту змін може стати рушійною силою модернізації освітньої системи. Педагогічне лідерство спрямоване на формування академічної культури, орієнтованої на якісне навчання, професійний розвиток викладачів та створення інноваційного освітнього середовища. У свою чергу, менеджмент змін забезпечує стратегічне планування, організацію ресурсів та адаптацію освітніх інституцій до викликів XXI століття, що включають як внутрішні трансформації університетів, так і інтеграцію у європейський освітній простір.

Дослідження засвідчують, що поєднання педагогічного лідерства й інструментів менеджменту змін сприяє підвищенню якості освіти, формуванню інноваційних практик викладання, розвитку цифрових компетентностей та створенню інклюзивного освітнього середовища. У контексті Закарпаття особливого значення набуває подолання освітніх дисбалансів, оптимізація управлінських процесів у вищих навчальних закладах та забезпечення їхньої конкурентоспроможності на національному й міжнародному рівнях. Поєднання стратегій лідерства й управління змінами дозволяє університетам регіону формувати ефективну модель розвитку, що базується на принципах академічної автономії, відповідальності, партнерства та безперервного вдосконалення.

Отже, педагогічне лідерство та менеджмент змін у системі вищої школи Закарпаття постають не лише як інструменти управління, а як концептуальні засади модернізації, здатні забезпечити сталий розвиток освіти, підвищення її якості та інтеграцію у європейський освітній простір.

Концепт «комунікативність»: теоретико-методологічні засади формування комунікативного підходу в освіті

2026-05-24T19:23:50+00:00

В статті досліджено дискурс явища та поняття «комунікація» та визначено системотворчий (методологічний) концепт комунікативно-освітньої сфери розвитку особистості та комунікативного буття особистості загалом. Ним є явище та поняття «комунікативність».

Доведено, що поняття «комунікативність» є методологічною основою означення педагогічної комунікативності. Педагогічна комунікативність – актуалізація в освітньому (педагогічному) процесі комунікативної свідомості, комунікативного спів-буття та комунікативної взаємодії як педагогічної системи «Я – Інший», на основі якої «учень» усвідомлює себе, відкриває та актуалізує свою онтологічну, аксіологічну та телеологічну самість (суб’єктність). Інші актуалізуються в «учителеві», «книзі», «змісті освіти», «природі», «суспільстві», «культурі», «інших учнях», «батьках», «комп’ютері», «космосі», «божестві» та ін.

«Комунікативність» є також системотворчим концептом комунікативного підходу в освіті. Комунікативний підхід в освіті – універсальна ідея, яка визначає, розкриває, актуалізує комунікативність як онтологічну, аксіологічну, телеологічну основу розвитку особистості та методологічну основу освіти. Методологічно-гносеологічною суттю комунікативного підходу в освіті є розгляд освітніх явищ через призму поняття педагогічної комунікативності, яке поєднує, «знімає» інші комунікативні явища та поняття педагогіки: спілкування, діалог, взаємодія, комунікація, співробітництво, партнерство, взаємини, такт, толерантність та ін.

На основі проведеного дослідження явища та поняття «комунікативність» як системотворчого концепту комунікативного підходу в освіті, визначено ключові характеристики та принципи комунікативного підходу як методологічної основи освіти.

Ідеї громадянської компетентності в емігрантській педагогічній періодиці та їх реалізація у сучасній музейно-освітній практиці

2026-05-24T19:23:57+00:00

Авторами у публікації розглянуто ідеї громадянської компетентності, представлені в емігрантській педагогічній періодиці, як важливе джерело осмислення виховних практик української діаспори та їх використання в сучасному освітньому та музейному просторі. На основі аналізу українськомовних періодичних видань простежено підходи до формування громадянської свідомості, національної ідентичності, історичної пам’яті в свідомості українців діаспори.

Показано, що педагогічна думка діаспори поєднувала національно-патріотичне виховання з демократичними цінностями та орієнтацією на активну громадянську позицію. З’ясовано можливості використання цих ідей у сучасній музейно-освітній практиці, зокрема через інтерактивні методи, роботу з історичними джерелами та залучення відвідувачів до осмислення складних сторінок минулого. Наголошено на потенціалі музеїв як осередків неформальної освіти у формуванні громадянської компетентності та актуалізації національної пам’яті.

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі ідей громадянської компетентності, репрезентованих в емігрантській педагогічній періодиці ХХ ст., з’ясуванні їх змістових, ціннісних і методичних засад, а також визначенні можливостей і шляхів їх актуалізації та ефективної реалізації у сучасній музейно-освітній практиці з метою формування громадянської свідомості, історичної пам’яті та критичного мислення в здобувачів освіти.

Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових і спеціальних історико-педагогічних підходів. Застосовано методи аналізу й синтезу для опрацювання змісту публікацій, проблемно-тематичний і контент-аналіз для виявлення провідних ідей і концептів, історико-порівняльний метод для зіставлення підходів еміграційної та сучасної педагогічної думки.

Зроблено висновок, що ідеї громадянської компетентності, сформульовані в емігрантській педагогічній періодиці ХХ ст., мають значний науково-освітній потенціал та можуть бути ефективно інтегровані в сучасну музейно-освітню практику для формування громадянської свідомості, історичної пам’яті й критичного мислення здобувачів освіти.

Становлення та сучасний розвиток української педагогічної діаспори в Канаді

2026-05-24T19:24:00+00:00

Стаття присвячена комплексному аналізу генези та еволюції української педагогічної діаспори в Канаді, яка протягом понад 130 років виступає фундаментальним стабілізатором національної ідентичності в іншокультурному середовищі. У дослідженні реконструйовано чотири історичні етапи розвитку: від піонерського періоду кінця ХІХ ст. до сучасної трансформації, спричиненої викликами повномасштабної війни в Україні. Особливу увагу акцентовано на періоді 1897–1919 рр., коли в межах угоди Лор’є-Грінвея українська мова здобула офіційний статус у публічних школах Манітоби, Саскачевану та Альберти. Виявлено причини регресу цих програм під тиском політики нативізму в роки Першої світової війни та проаналізовано подальшу адаптацію громади через розбудову автономної мережі «Рідних шкіл», бурс та приватних інститутів. У роботі досліджено процес інституціалізації української освіти в другій половині ХХ ст., зокрема роль «третьої хвилі» еміграції у заснуванні Канадського інституту українських студій та Центру української мовної освіти. Детально проаналізовано методичну спадщину М. Лупула та О. Білаш, зокрема інноваційні навчальні серії «Nova», «Тут і там», «Collage», «Budmo», що базуються на комунікативному підході та концепції «залученої науки». Висвітлено роль цифрових трансформацій та освітнього порталу oomRoom.ca у модернізації діаспорного навчання. Окремий вектор дослідження присвячено реаліям після лютого 2022 року: прибуття понад 300 000 переміщених осіб за програмою CUAET зумовило стрімке зростання попиту на українську освіту, але водночас актуалізувало проблему адаптації програм для дітей-носіїв мови. Досліджено феномен педагогічної стійкості та діяльність Світової координаційної виховно-освітньої ради під керівництвом О. Винницької-Юсипович щодо впровадження травмо-інформованої педагогіки. Зроблено висновок про трансформацію ролі діаспорної освіти в Канаді: від осередку збереження ідентичності – до суб’єкта сучасного освітнього процесу, що забезпечує методичну та інституційну взаємодію з освітньою системою України.

Науково-інформаційний супровід навчання іноземної мови для студентів нефілологічних спеціальностей у сучасній вищій школі

2026-05-24T19:24:03+00:00

Стаття досліджує специфіку науково-інформаційного забезпечення процесу опанування іноземної мови студентами непрофілологічних спеціальностей та визначає його ключову роль у формуванні професійно орієнтованої мовної компетентності в сучасному контексті вищої освіти. Дослідження підкреслює, що науково-інформаційне забезпечення функціонує як інтегрована педагогічна система, яка охоплює змістовий, технологічний, методичний та організаційний компоненти, кожен із яких сприяє оптимізації навчального процесу. Змістовий компонент передбачає цілеспрямоване та систематизоване використання автентичних навчальних матеріалів, включаючи наукові публікації, технічну документацію та професійні звіти, які ретельно адаптовані до специфіки відповідних спеціальностей студентів. Такий підхід забезпечує високу релевантність навчального контенту та його практичну застосовність у майбутній професійній діяльності, сприяючи формуванню компетентностей, безпосередньо пов’язаних із фаховою діяльністю. Технологічний компонент акцентує на застосуванні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема систем управління навчанням, онлайн-курсів, мобільних додатків та інструментів штучного інтелекту, що забезпечують можливості змішаного та дистанційного навчання та підтримують персоналізовані та адаптивні освітні траєкторії. Методологічний підхід інтегрує комунікативну, компетентнісну, діяльнісну парадигми та підхід CLIL (інтегроване навчання змісту та мови), сприяючи одночасному розвитку мовних, когнітивних та міжкультурних компетентностей. Додатково використовуються проєктне навчання та рольові ігри для посилення інтеграції професійних знань із мовними навичками, що забезпечує автентичний і практично орієнтований навчальний досвід. З організаційної точки зору наголошується на важливості міждисциплінарної співпраці та ретельного планування як ключових механізмів для ефективного узгодження викладання іноземних мов із професійними навчальними планами. Дослідження виявило низку викликів, серед яких – гетерогенність рівнів мовної підготовки студентів, обмежений час на викладання, нестача адаптованих педагогічних матеріалів та необхідність підвищення цифрової грамотності й технологічних компетентностей викладачів. Запропоновані рішення включають впровадження інноваційних педагогічних технологій, систематичне оновлення освітніх програм, розширення міждисциплінарної співпраці та інтеграцію адаптивних систем навчання, орієнтованих на індивідуальні профілі студентів. Результати дослідження свідчать, що науково-інформаційне забезпечення виступає стратегічним інструментом модернізації вищої освіти, підвищення професійної компетентності студентів у сфері вивчення іноземних мов та підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних ефективно діяти у глобалізованому професійному середовищі.

Веборієнтовані енциклопедичні ресурси у галузі освіти: огляд сучасних прикладів

2026-05-24T19:24:07+00:00

У статті проведено аналіз сучасних веборієнтованих енциклопедичних ресурсів з метою виявлення їхніх особливостей, переваг і обмежень у контексті використання в галузі освіти. Актуальність дослідження зумовлена зростанням обсягів цифрової інформації в освітньому просторі, потребою в її систематизації, уніфікації та забезпеченні відкритого доступу до верифікованих відомостей. Увагу зосереджено на дослідженні різних моделей організації енциклопедичного контенту, механізмів забезпечення його якості, способів структурування знань і функціональних можливостей відповідних ресурсів. Охарактеризовано відкриті, редакційні, рецензовані, агреговані та спеціалізовані моделі веборієнтованих енциклопедичних ресурсів. Як приклади відкритої моделі розглянуто Wikipedia, редакційної – Encyclopaedia Britannica, рецензованої – Scholarpedia. До аналізу також включено Велику українську енциклопедію як приклад національного універсального ресурсу, Encyclopedia.com як агрегатор енциклопедичних і довідкових матеріалів, а також ERIC Thesaurus як спеціалізований термінологічний ресурс у галузі освіти. Окрему увагу приділено Українській електронній енциклопедії освіти як національному галузевому веборієнтованому енциклопедичному ресурсу, що поєднує експертно-редакційну модель організації контенту з можливостями семантичного структурування знань. За результатами огляду визначено, що веборієнтовані енциклопедичні ресурси відрізняються за підходами до створення контенту, рівнем відкритості, механізмами контролю якості та технологічною основою. Відкриті ресурси забезпечують масштабність і оперативність оновлення інформації, редакційні та рецензовані – вищий рівень достовірності, а спеціалізовані – точніше структурування й уніфікацію знань у певній галузі. Показано, що Українська електронна енциклопедія освіти може розглядатися не лише як довідковий ресурс, але і як інструмент підтримки та розвитку поняттєво-термінологічного апарату педагогіки і психології. Також окреслено новий напрям розвитку цифрових енциклопедичних систем, пов’язаний із використанням інструментів штучного інтелекту для створення та оновлення контенту. Ефективність веборієнтованих енциклопедичних ресурсів у галузі освіти визначається поєднанням змістового наповнення, моделі організації знань, технологічних рішень і механізмів забезпечення достовірності інформації.

Методологічні основи створення науково-інформаційного хабу бібліотеки у Smart Ecosystem на платформі Microsoft Teams

2026-05-24T19:24:11+00:00

У статті розкрито методологічні основи створення науково-інформаційного ХАБу науково-педагогічної бібліотеки в умовах цифрової трансформації освіти і науки. Актуальність дослідження зумовлена стрімким зростанням обсягів наукової інформації, розвитком відкритої науки, поширенням цифрових форм наукової комунікації та необхідністю формування сучасної інформаційно-аналітичної інфраструктури, здатної забезпечити ефективну підтримку дослідницької діяльності, інформаційний супровід освітнього процесу й ухвалення управлінських рішень у сфері освіти. Обґрунтовано концептуальні засади функціонування наукового інформаційно-аналітичного ХАБу бібліотеки як інтегрованого цифрового середовища, що поєднує інформаційні ресурси, аналітичні інструменти, комунікаційні сервіси та технології підтримки досліджень. Особливу увагу приділено використанню платформи Microsoft Teams як цифрової основи для формування колабораційного простору, організації мережевої взаємодії дослідників, проведення наукових комунікацій, спільної роботи з документами та інтеграції інформаційно-аналітичних сервісів бібліотеки. Розкрито структурні компоненти науково-інформаційного ХАБу, серед яких інформаційно-ресурсний, цифрово-технологічний, аналітично-експертний, комунікаційно-колабораційний та освітньо-консультаційний сегменти. Визначено основні етапи створення та розвитку ХАБу в межах Smart EcoSystem, що охоплюють аналіз потреб користувачів, проєктування цифрової архітектури, інтеграцію інформаційних ресурсів, упровадження аналітичних сервісів, організацію комунікаційних каналів і розвиток сервісів підтримки наукових досліджень. Показано, що створення науково-інформаційного ХАБу бібліотеки на платформі Microsoft Teams сприяє формуванню сучасного цифрового дослідницького середовища, підвищенню доступності наукової інформації, розвитку відкритої науки, зміцненню міжінституційної співпраці та розширенню можливостей бібліотеки як активного суб’єкта наукової комунікації. Отримані результати можуть бути використані науковими бібліотеками, освітніми установами та дослідницькими центрами для модернізації інформаційно-аналітичної інфраструктури науки й освіти.

Ціннісні орієнтири вебпроєктів у цифровому освітньому середовищі

2026-05-24T19:24:13+00:00

У статті обґрунтовані ціннісні орієнтири функціонування вебпроєктів у сучасному цифровому освітньому середовищі. Уявлення вебпроєкту як цілісної інтерактивної цифрової екосистеми, спрямованої на реалізацію певної ціннісно-світоглядної стратегії дозволило представити його у якості динамічного середовища, що трансформує пасивні інформаційні масиви в інструменти особистісного розвитку, соціальної інтеграції та національної ідентифікації.

Актуальність дослідження зумовлена стрімкими темпами цифровізації суспільства і домінуванням віртуального контенту, що вимагає переосмислення ролі цифрових платформ у процесі формування світогляду здобувачів освіти. Методологічним підґрунтям розвідки стали аксіологічні концепції М. Шелера, які дозволили розглядати освітній ресурс не як суто технічний продукт, а як майданчик для втілення об’єктивної ієрархії цінностей. Авторами проаналізовано динаміку переходу суспільства до стану «Onlife», де межа між фізичним і цифровим простором стає хиткою, а алгоритмічні механізми платформ починають суттєво впливати на ціннісний вибір індивіда. Окрему увагу приділено феномену цифрової стратифікації, що проявляється у нерівності доступу до якісних ресурсів, алгоритмічній дискримінації та фрагментації світогляду користувачів.

Систематизовано ключові ціннісні вектори сучасних освітніх вебпроєктів: інклюзивність, патріотичну активність, відкритість, академічну доброчесність і етичне використання штучного інтелекту. Проаналізовано досвід функціонування міжнародних (Europeana, UFDC) та вітчизняних (колекції КНУБА, «Сухомлиністика») ресурсів. Встановлено, що ефективність інтеграції культурних артефактів у навчальний процес визначається поєднанням наукової оцінки (якість метаданих, Learning Analytics) із креативними стратегіями трансляції культурних кодів.

Підкреслено, що життєздатність освітніх ресурсів забезпечується через екосистемний підхід, який вимагає від розробників та педагогів технічної витривалості, відкритості коду та системної інтеграції в міжнародний науково-освітній простір. Стаття доводить, що відповідальне проєктування вебплатформ є запорукою побудови інклюзивного суспільства, де цифрові технології сприяють гармонійному інтелектуальному розвитку особистості, а не лише забезпечують задоволення вітальних потреб. Отримані результати можуть слугувати основою для розробки нормативних рекомендацій щодо етичного та функціонального проєктування освітніх цифрових систем майбутнього.

Підготовка майбутніх фахівців соціально-психологічної сфери до цифрової взаємодії: досвід університету «Україна»

2026-05-24T19:24:17+00:00

У статті розглядається актуальна проблема підготовки майбутніх фахівців соціально-психологічної сфери до цифрової взаємодії в умовах стрімкої цифровізації суспільства та трансформації вищої освіти. Дедалі більша роль цифрових технологій у професійній діяльності соціальних працівників і психологів зумовлює необхідність формування нових цифрових компетентностей, що забезпечують ефективну взаємодію з клієнтами, колегами та установами в онлайн-середовищі. Водночас сучасна система вищої освіти не завжди адекватно реагує на ці виклики, що створює потребу в пошуку інноваційних педагогічних підходів і впровадженні їх у практику підготовки соціально-психологічних кадрів.

Автори роблять огляд ключових наукових праць, які висвітлюють теоретичні основи цифрової трансформації освіти, формування цифрових компетентностей, зокрема, у контексті інклюзивної освіти, а також виклики цифрової взаємодії в соціально-психологічній практиці. Зазначається, що ефективна підготовка фахівців передбачає інтеграцію цифрових технологій у навчальний процес, адаптацію методик викладання і врахування етичних, правових та психологічних аспектів використання цифрових інструментів.

Практичний досвід Університету «Україна, як провідного інклюзивного закладу вищої освіти, висвітлює особливості організації професійної підготовки майбутніх соціальних працівників і психологів з урахуванням цифрової взаємодії. Навчальний процес в університеті базується на застосуванні адаптованих електронних платформ, змішаного навчання, інтерактивних семінарів і спеціалізованих дисциплін – «Інтернет-супровід у професійній діяльності» та «Інформаційні системи і технології в психології». Ці курси спрямовані на розвиток у студентів практичних навичок використання цифрових інструментів, таких як онлайн-консультування, цифрова документація, робота з інформаційними платформами і ботами, а також на формування етичної відповідальності у цифровому просторі.

Особливу увагу в статті зосереджено на опису педагогічних технологій, що використовуються в Університеті: проєктно-орієнтоване навчання, моделювання професійних ситуацій, цифрові майстерні, фліп-клас, менторський супровід та гейміфікація. Використання цих технологій навчання сприяє не лише підвищенню цифрової грамотності, а й розвитку соціальної відповідальності, міждисциплінарної взаємодії та професійної ідентичності здобувачів освіти. Навчальні кейси включають роботу з різними цифровими платформами (Google Workspace, Trello, Moodle, Telegram-боти), що дозволяє поєднати теоретичні знання з практичними навичками у реальних соціальних проєктах, зокрема, у підтримці внутрішньо переміщених осіб та вразливих категорій населення.

Водночас аналіз викликів, що виникають під час впровадження цифрової підготовки, вказує на нерівномірність початкових цифрових навичок здобувачів освіти, технічні обмеження, відсутність україномовних адаптованих матеріалів, а також на необхідність покращення міждисциплінарної інтеграції та кадрового потенціалу викладачів. Подолання цих труднощів потребує подальшої оптимізації освітніх програм і ресурсного забезпечення.

Загалом, досвід Університету «Україна» є цінним прикладом успішної інтеграції цифрових інструментів у підготовку майбутніх фахівців соціально-психологічної сфери із врахуванням принципів інклюзії та сучасних освітніх трендів. Запропоновані підходи можуть бути корисними для інших закладів вищої освіти, які прагнуть підвищити якість і релевантність професійної підготовки в умовах цифрової трансформації суспільства.

Google Analytics 4 як засіб моніторингу FAIR-даних фахових видань у галузі освітніх наук

2026-05-24T19:24:22+00:00

Цифровізація науки та впровадження принципів відкритої науки актуалізують потребу в якісному управлінні науковими даними. Міжнародні стандарти FAIR, що передбачають відшукуваність, доступність, сумісність та можливість повторного використання даних, стали ключовими для сучасної наукової комунікації. Однак їх застосування до вебсайтів наукових фахових видань, які є первинною інфраструктурою поширення знань, залишається недостатньо дослідженим. Особливо це стосується інструментів моніторингу FAIR-відповідності, зокрема з використанням сучасних систем вебаналітики. Метою статті є аналіз моніторингу FAIR-даних наукових фахових видань у галузі освітніх наук з використанням засобу вебаналітики Google Analytics 4. У роботі проведено аналіз наукової літератури, використано системний підхід до оцінювання FAIR, методи вебаналітики та моделювання інформаційних систем. Емпіричну базу становлять статистичні звіти Google Analytics 4 щодо наукового фахового видання «Інформаційні технології і засоби навчання» за 2025 р.

Визначено ключові метрики Google Analytics 4, які корелюють з кожним із чотирьох принципів FAIR. Запропоновано методологічну схему моніторингу, що включає етапи інтеграції, збирання даних, інтерпретації та ухвалення управлінських рішень. На основі аналізу даних журналу «Інформаційні технології і засоби навчання» доведено, що показники джерел трафіку, часу взаємодії, технологічної сумісності та повторних відвідувань дозволяють оцінити рівень FAIR-відповідності видання. Розроблена методологія може використовуватися редакціями наукових журналів для самооцінювання відповідності своїх вебресурсів принципам FAIR, обґрунтування необхідних технічних змін та підвищення прозорості й відкритості наукових даних.

Емоційно-інтерактивна комунікація як чинник ефективного сприйняття музейної експозиції дітьми молодшого та середнього шкільного віку

2026-05-24T19:24:26+00:00

У статті проаналізовано особливості сприйняття музейної експозиції дітьми молодшого та середнього шкільного віку в контексті сучасних підходів музейної педагогіки та комунікації. Дослідження ґрунтується на матеріалах природничих експозицій, зокрема відділу зоології Національного науково-природничого музею НАН України, та спрямоване на виявлення чинників, що впливають на ефективність засвоєння музейної інформації дітьми. Основну увагу приділено ролі емоційного залучення та інтерактивної взаємодії як ключових компонентів формування цілісного музейного досвіду. У роботі розглянуто контекстуальну модель навчання Дж. Фолка та Л. Діркінг як теоретичну основу аналізу музейного досвіду, що формується на перетині особистісного, соціокультурного та фізичного контекстів. Показано, що для дитячої аудиторії ці контексти взаємодіють особливо інтенсивно, зумовлюючи потребу в адаптації способів подання наукового матеріалу відповідно до вікових когнітивних, емоційних і соціальних особливостей. Наголошено, що сприйняття музейної інформації дітьми не обмежується пізнавальним компонентом, а формується як багатовимірний досвід, у якому важливу роль відіграють емоційні реакції, соціальна взаємодія та діяльнісна участь. Проаналізовано значення діалогічної комунікації, ігрових і проблемно-пошукових елементів, інтерактивних середовищ і наративних практик у роботі з дітьми молодшого та середнього шкільного віку. Обґрунтовано, що емоційно-інтерактивна комунікація сприяє зниженню психологічних бар’єрів перед складним науковим змістом, активізує пізнавальну діяльність і формує позитивне ставлення до музею як простору пізнання. Узагальнено власний практичний досвід застосування зазначених підходів під час проведення інтерактивних програм і оглядових екскурсій, що підтверджує їхню ефективність у роботі з дітьми різного шкільного віку. Зроблено висновок, що емоційно-інтерактивна комунікація є необхідною умовою ефективного сприйняття природничих експозицій дітьми, оскільки враховує поєднання емоційної реактивності, наративного мислення та потреби в діяльнісній взаємодії.

Екологічна освіта як елемент національно-патріотичного виховання в процесі вивчення англійської мови

2026-05-24T19:24:29+00:00

Стаття присвячена питанню екологічної освіти як елементу національно-патріотичного виховання в процесі вивчення англійської мови з молоддю України.

У статті зазначено, що екологічна освіта та виховання, як елементи процесу формування національного патріотизму в процесі вивчення англійської мови молоді України, є відносно новим матеріалом для дослідження, проте значення формування екологічного світогляду громадянина України важко переоцінити, адже майбутнє нашої держави неможливо уявити без належних засобів та заходів захисту та збереження довкілля. У процесі вивчення англійської мови студенти можуть не лише читати про екологічні проблеми у Об’єднаному Королівстві, а й порівнювати ці проблеми з тими, що ми маємо в Україні. Студенти можуть дізнатися, як вони можуть допомогти довкіллю, вивчаючи приклади британської нації.

Зроблено спробу визначити поняття процесу формування національного патріотизму та його зв’язок з національно-патріотичним вихованням.

Зроблено висновок, що через ідеї екологічної освіти та виховання можна реалізувати перспективну та демократичну модель процесу формування національного патріотизму молоді України під час вивчення нею англійської мови. Показано роль англійської мови як важливого інструменту впливу в процесі національно-патріотизму української молоді.

Цифровізація у системі комунікації та іміджотворення наукових установ

2026-05-24T19:24:32+00:00

У статті здійснено комплексний аналіз ролі вебсайту, соціальних мереж і платформ відкритого доступу в системі комунікації та формуванні іміджу сучасної наукової установи. Обґрунтовано, що в умовах цифровізації та зростання суспільного запиту на відкритість і доступність інформації, активна цифрова присутність наукових інституцій є важливим чинником їхньої публічності, репутаційної стійкості та соціальної відповідальності.

Розкрито функціональне призначення офіційного вебсайту як базового інформаційного ресурсу, що забезпечує системне представлення наукових досліджень, освітніх і науково-методичних матеріалів, результатів експериментальної діяльності та нормативно-правових напрацювань у сфері спеціальної та інклюзивної освіти. Особливу увагу приділено ролі соціальних мереж, зокрема Facebook і Twitter (X), як ефективних інструментів оперативного поширення інформації щодо освіти осіб з особливими освітніми потребами, розвитку інклюзивних практик, психолого-педагогічної підтримки дітей та їхніх родин, а також популяризації сучасних наукових підходів у галузі спеціальної педагогіки та психології.

Підкреслено значення соціальних мереж як простору для формування професійних спільнот, налагодження діалогу між науковцями, педагогами-практиками, фахівцями інклюзивно-ресурсних центрів, представниками органів управління освітою та громадськістю. Проаналізовано значення платформ відкритого доступу (Google Scholar, ResearchGate, ORCID, institutional repositories тощо) у підвищенні доступності та видимості наукових публікацій, розширенні міжнародної співпраці та інтеграції наукової установи у світовий науковий простір. Зазначено, що системне використання цифрових комунікаційних каналів сприяє формуванню позитивного, відкритого та довіроорієнтованого іміджу наукової установи, підвищує впізнаваність її діяльності та забезпечує ефективний зворотний зв’язок із суспільством.

Зроблено висновок, що системне й стратегічно виважене використання вебресурсів, соціальних мереж і платформ відкритого доступу сприяє формуванню позитивного, відкритого та довіроорієнтованого іміджу наукової установи,(виділені фрагменти майже ідентичні, можливо трохи змінити) підвищенню обізнаності суспільства щодо проблем інклюзії та забезпеченню сталого розвитку у сфері освіти осіб з особливими освітніми потребами.