Науково-педагогічні студії

Освіта найменш захищених верств суспільства в Новій Іспанії: основні особливості

Олена Жижко — 2024-08-20

У статті наведено результати історико-педагогічного дослідження, метою якого було виявлення основних особливостей виховання найменш захищених верств суспільства Нової Іспанії. Проведений авторами аналіз оригінальних науково-історичних джерел та наукових праць сучасних латиноамериканських дослідників дає змогу зробити наступні висновки. Освіта найбільш маргіналізованого населення Нової Іспанії відповідала інтересам іспанської корони та католицької церкви. Це була державна справа під безпосереднім контролем іспанських монархів, які власними руками підписали велику кількість наказів про вивчення Закону Божого та кастильської мови корінного населення колоній та відкриття відповідних навчальних закладів. установи для цього. Таким чином, уже в XVI столітті були започатковані перші школи для індіанців, де навчання катехізису велося католицькими монахами спочатку мовами місцевих етнічних груп, а пізніше лише іспанською. На основі дослідження автори встановили, що санація численних етнічних груп Нової Іспанії призвела до втрати їхньої ідентичності та мови. Загалом, освіта найбільш незахищених верств населення в Новій Іспанії відбувалася у двох основних напрямках: воно слугувало радикальній модифікації матеріального життя (через впровадження нових технологій), а також трансформації духовного існування (через нову релігію) .

Віктор Миколайович Костарчук (1918–2001) (до 100-річчя від дня народження)

Іван Зайченко — 2024-08-20

У статті розкривається внесок В. М. Костарчука (1918 – 2001), ректора (1955 – 1982) Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т.Г. Шевченка у становлення й розвиток цього навчального закладу, а також у розвиток математичної, зокрема алгебраїчної освіти, для студентів фізико-математичних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів України 60-х рр. ХХ – початку ХХІ ст. Зокрема, зосереджено увагу на біографічних відомостях про В. М. Костарчука, проаналізовано Житомирський період його діяльності (1948 – 1955 рр.) та Чернігівський період діяльності (1955–2001 рр.). Констатовано, що у Житомирський період викладацький діапазон Віктора Миколайовича розширювався, асистентська робота переросла в самостійне ведення курсів, зростала його лекторська і педагогічна зрілість. Доведено, що Чернігівський період діяльності став визначальним для вченого. Адже саме тоді відбулося перетворення Чернігівського вчительського інституту в педагогічний, що потребувало багато зусиль – фізичних, розумових, моральних, психологічно-емоційних та інших. Була створена навчальна база, дібрано кваліфіковані педагогічні кадри, налагоджено навчальну, науково-методичну, організаційно-виховну роботу. Встановлено, що у 1959–1962 рр. організовано нові кафедри, зокрема, вищої математики, математики і методики їі викладання, фізики та загальнотехнічних дисциплін, педагогіки і методики початкового навчання. Наголошено, що найбільшим в інституті став фізико-математичний факультет, який готував учителів математики, фізики, електротехніки, загальнотехнічних дисциплін. Відзначено вагомий внесок В.М. Костарчука у модернізацію змісту математичної, зокрема алгебраїчної, освіти для студентів вищих педагогічних навчальних закладів, а також для факультативних занять з математики для загальноосвітньої школи. Його навчальний посібник “Математика. Посібник з факультативних занять у 8 класі” був першим посібником в Україні у новій на той час справі математичної підготовки учнів. Подано відомості про підручники з алгебри, з орієнтацією на модернізацію алгебраїчної освіти студентів фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів, та підвищення алгебраїчної освіти вчителів середньої школи.

Джерельна база дослідження життя й творчої спадщини М. М. Ланге (1858–1921) – сегмент електронного ресурсу «Видатні педагоги України та світу» Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського

Євгенія Демида — 2024-08-20

Літературна творчість Бориса Грінченка у пензлі відомих художників

Галина Кузьменко — 2024-08-20

У статті досліджено життєвий та творчий шлях художників-ілюстраторів книжкових видань Бориса Грінченка. З’ясовано, що письменник, громадський діяч Борис Дмитрович Грінченко надавав великого значення ілюструванню книг та часописів для дітей. Розкрито специфіку розробки книжкової ілюстрації, представлено коротенькі біографії відомих художників, які в різні роки ілюстрували твори Бориса Грінченка, – О. Сластіона, Ю. Михайліва, В. Зельдіси, В. Кричевського, П. Лапіна, Г. Діна, Н. Соболя, О. Губарєва. І. Філонова, М. Дмитренка, С. Соколова, М. Стороженка, Н. Мудрик-Мрици, В. Боковні, В. Євдоки́менка, Г. Журновської, К. Музики, К. Щепкіної, М. Пшінки, Б. Назаренка, О.Федько, В. Єрмоленко. Уточнено назви проілюстрованих творів. Уточнено назви проілюстрованих творів. Встановлено, що ілюстрації є не просто супроводом чи окрасою книги, вони ніби «беруть участь» у самому процесі читання, допомагають яскравіше розкрити сюжет, образи персонажів, висвітлити кульмінаційні моменти літературного твору, тим самим сприяють глибшому й емоційнішому сприйняттю змісту тексту читачем. Відтак, у складному процесі створення ілюстрацій вагоме значення мають культурний рівень, художній смак, життєвий досвід художника. Чим глибше та яскравіше його індивідуальність, тим більшої досконалості й переконливості набуває створений митцем графічний образ і тим більше роздумів та міркувань викликає книга. Доведено, що кожен художник-ілюстратор, спираючись на відтворену письменником дійсність, збагачує літературний матеріал власним життєвим досвідом, власними асоціаціями, особистим ставленням до літературного твору та його персонажів. Саме у виборі найважливішого, з точки зору ілюстратора, й визначається світогляд і творча індивідуальність художника. Це пояснює стилістичну різнохарактерність трактування творів Бориса Грінченка в ілюстраціях різних митців.

Формування соціокультурної компетентності молодших школярів на уроках української мови

Наталя Максименко — 2024-08-22

У статті розглянуто сутність поняття соціокультурної компетентності, з’ясовано її структуру, схарактеризовано основні компоненти. На основі аналізу наукових праць представлено визначення поняття соціокультурної компетентності, яка трактується як якісна характеристика особистості, що ґрунтується на сукупності набутих знань соціальних та культурних сфер життя, його ціннісних орієнтацій. Проаналізовано погляди вітчизняних вчених на сутність та структуру соціокультурної компетентності. Відзначено що соціокультурна компетентність розглядається вченими як складова комунікативної компетентності, тісно взаємопов’язаної з такими компонентами структури, як соціальна та загальнокультурна. Наголошено на необхідності використання вчителями на уроках української мови краєзнавчого та лінгвокраєзнавчого матеріалу з метою вивчення ними історичного минулого свого рідного села чи міста, походження його назви, відомих земляків тощо. Зосереджено увагу на доцільності вибору тематики, пов’язаної з рідною місцевістю, для побудови зв’язних висловлювань. Зроблено акцент на важливості роботи на уроках української мови над місцевими діалектами, спонукання дітей до вживання їх під час усного спілкування із земляками. Підкреслено значення пропонування дітям порівнювати традиційні правила поведінки в родині із сучасними змінами у стосунках між членами сім’ї, спонукання їх до підтримування добрих та мудрих традицій і звичаїв у сучасних українських сім’ях. Встановлено, що загальнокультурна складова соціокультурної компетентності молодшого школяра передбачає володіння знаннями про особливості української національної культури, звичаї, традиції, свята і використання цих знань у мовленнєвій практиці, вживання у власному мовленні найбільш відомих малих українських фольклорних форм; сформованість морально-етичних якостей. Одним із ефективних шляхів формування соціокультурної компетентності виділено пошуково-творчу діяльність молодших школярів, яка може бути реалізована через впровадження в навчальний процес початкової школи системи репродуктивних завдань аналітико-синтетичного характеру.

Становлення й розвиток Центральної освітянської бібліотеки в структурі міністерства освіти УРСР (1922–1999)

Ярослава Ніколаєнко — 2024-08-20

У дослідженні наведено значний фактологічний матеріал з історії становлення Центральної освітянської бібліотеки (ЦОБ), схарактеризовано основні напрями роботи бібліотеки в інформаційній сфері. Подано історичний аналіз становлення та функціонування ЦОБ як всеукраїнського галузевого інформаційного центру для повноцінного інформаційного забезпечення реформування вітчизняної освіти. Встановлено, що Центральну освітянську бібліотеку було створено у серпні 1993 р. на базі Профспілкової педагогічної бібліотеки Київського міського будинку вчителя. Акцентовано, що відкриття на той час єдиної в Україні освітянської бібліотеки було зумовлене потребою систематичного інформаційно-методичного забезпечення фахівців педагогічної науки і освіти – науковців, педагогів, студентів. Наголошено на важливості налагодження творчих зв’язків із освітянськими видавництвами України, з інституціями, які займалися проблемами освіти, виховання, науки і культури: вищими навчальними закладами, обласними інститутами підвищення кваліфікації вчителів України, галузевими академіями, доброчинними фондами, громадськими організаціями тощо. Підкреслено значення налагодження та підтримки зв’язків з міжнародними інституціями, громадськими організаціями з діаспори тощо. Зазначено, що інновацією в інформаційній діяльності ЦОБ стало проведення педагогічних рад шкіл Києва на базі читальної зали бібліотеки. Відзначено, що працівники бібліотеки надавали консультації, розробляли методичні матеріали на допомогу шкільним бібліотекам України, проводили всеукраїнські конференції, брали участь у розробці нормативно-правових документів для шкільних бібліотек, представляли бібліотеки освітянської галузі на міжнародних, всеукраїнських з’їздах, конференціях тощо. Доведено, що ЦОБ мала важливе значення в удосконаленні інформаційної структури освітянського простору України.

Іван Франко – знавець дитячої душі

Наталія Салига — 2024-08-20

У статті досліджуються твори Івана Франка, написані для дітей. Проаналізовано зображені письменником психологічні картини із життя селянських дітей, осмислено його глибоку обізнаність із тонким психологічним світом дитини, розглянуто майстерність у викритті тодішнього ладу, системи освіти й виховання в галицьких школах, яка морально калічила дитину. На основі аналізу фактологічного матеріалу встановлено, що педагогічні ідеї І. Франка є співзвучними з тими завданнями, які стоять перед сучасною системою освіти й виховання. З огляду на це, актуальним є нове прочитання творів І. Франка для дітей, їх інтерпретація з погляду сучасних потреб українського суспільства. Відзначено, що у творчому доробку Івана Франка для дітей представлені різноманітні теми і жанри, а саме: оповідання, нариси, вірші, поеми, казки, оригінальні та перекладні твори, пристосовані до дитячого сприйняття. Наголошено на використанні письменником широко спектру сатиричних засобів у змалюванні тогочасної шкільної «науки» та вчителів. Відзначено нещадне висміювання І. Франком недосконалої методики навчання у тодішніх народних школах австрійського зразка. Акцентовано увагу на зображенні І. Франком малоефективних та антипедагогічних методів навчання в початкових школах, які використовувались у той час. Зазначено, що змальовані ним образи педагогів є втіленням найогидніших рис реакційної галицько-австрійської школи. Встановлено, що особливого значення у вихованні дитини Іван Франко надавав жанру казки, прагнувши, щоб казка вчила дітей любити добро, відрізняти його від зла, пізнавати природу, поважати старших. Доведено, що творчість Івана Франка посідає важливе місце в дитячій літературі, оскільки на його творах школярі вчаться пізнавати й розуміти минуле. Підкреслено розкриття значення творчості письменника для розуміння і піднесення ролі творів для дітей, та збагачення їх суспільно значущими темами й образами.

Забезпечення бібліотечної та інформаційної підтримки галузі освіти

Лариса Березівська — 2024-08-21

У статті визначено стратегії бібліотеки щодо вдосконалення інформаційно-бібліотечної підтримки інноваційних процесів в освітній сфері України в умовах Європейської інтеграції. Серед основних здобутків Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського НАПН України виділено систему бібліотечного та інформаційного забезпечення національної освіти. Зазначено, що діяльність ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського НАПН України спрямована на вдосконалення бібліотечного та інформаційного забезпечення освіти шляхом формування нового соціокультурного іміджу бібліотеки, який може ефективно забезпечити потреби сучасних користувачів; яка має потужні бази даних, що забезпечують вільний і необмежений доступ до глобальних інформаційних мереж та банків даних завдяки широкому використанню нових інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено, що основною метою мережі бібліотек є розвиток єдиної галузі інформаційних ресурсів, створення системи науково-інформаційного забезпечення освіти шляхом інтеграції інформаційних ресурсів освітянських бібліотек. Акцентовано на тому, що бібліотечна мережа обслуговує понад 7,7 мільйонів користувачів, яким щорічно видається близько 49 мільйонів копій документів. Відзначено також наявність в ДНПУ України рідкісних та цінних видань, які є важливою складовою інформаційних ресурсів освітніх бібліотек і національною власністю України. Зосереджено увагу на позитивних зрушеннях в бібліотечному та інформаційному забезпеченні освіти, які спостерігаються останніми роками. Водночас, наголошено на ряді серйозних проблем, які впливають на якість бібліотечного та інформаційного забезпечення освіти, та запропоновано низку ефективних рішень для вдосконалення бібліотечного та інформаційного забезпечення та впровадження інновацій у сфері освіти України в рамках євроінтеграційного суспільства.

Огляд деяких мережевих сервісів компанії Google

Наталія Вараксіна — 2024-08-21

Стаття містить огляд сервісів компанії Google, що дають змогу користувачам створювати і поширювати власний контент в інтернеті, виявляти можливості та переваги їх використання. Визначено доцільність використання сервісів у роботі фахівців бібліотек.

Досвід роботи Лондонської бібліотеки: виклики сучасності та стратегія розвитку

Світлана Глазунова — 2024-08-21

У статті обґрунтовано, що кардинальні політичні та культурні зміни в українському суспільстві, впровадження новітніх цифрових технологій висувають перед освітянськими і публічними бібліотеками завдання пошуку нових стратегій розвитку та моделей функціонування у системі гуманітарного знання, що відповідають сучасним потребам суспільства. Розкрито особливості стратегічного планування роботи найстарішої книгозбірні Великобританії – Лондонської бібліотеки. Розглянуто стратегію розвитку культурно-освітньої установи – її місію, стратегічні цілі, інновації, що дали змогу їй досягнути професійного і фінансового успіху. Проаналізовано стратегії розвитку Лондонської бібліотеки, зробивши екскурс в історію закладу та її сучасне життя. Акцентовано, що кожні п'ять років у Лондонській бібліотеці розробляється нова стратегія розвитку, яка відображає бачення акціонерами, членами правління та топ-менеджерами її майбутнього, цілей і шляхів їх досягнення. Ідеї стосовно розвитку книгозбірні на сучасному етапі викладено в документі «Стратегічний план Лондонської бібліотеки до 2017 року». Встановлено, що кожен стратегічний пріоритет розкладається на низку конкретних дій, за допомогою яких реалізується стратегія розвитку, тобто формується план її виконання. Наприкінці кожного року готується річний звіт, який містить інформацію щодо виконання стратегічного плану Лондонської бібліотеки. Доведено, що Лондонська книгозбірня є унікальним явищем, оскільки залишається культурно-освітнім закладом, для якого дотації від держави є традиційним способом фінансування, проте установа змогла побудувати свою роботу таким чином, щоб стати незалежною від державного фінансування. Такий підхід, з одного боку, орієнтований на суто бібліотечні цілі, а з іншого – маркетинговий, тобто центрований на потребах читачів, дав можливість цій установі залишитись важливою ланкою культурно-освітнього простору та одночасно стати фінансово успішною та незалежною. Резюмуючи стратегію розвитку Лондонської бібліотеки, виокремлено основні ідеї, які можуть бути використані як орієнтири в розвитку та оптимізації роботи українських бібліотек. Наголошено, що ознайомлення з баченням майбутнього, послугами, принципами формування фонду та пошуку джерел фінансування лондонських колег може бути корисним для впровадження нових підходів у діяльність українських бібліотек.

Міжнародні системи ідентифікації вчених як показник іміджу науковця

Віта Горак — 2024-08-21

У статті визначено поняття іміджу вченого. Проаналізовано й виокремлено певні критеріальні особливості та функціональні можливості міжнародних систем ідентифікації науковців. Встановлено, що реєстрація та створення профілів у таких комунікаційних системах є бажаною умовою ідентифікації вченого, дієвим фактором підвищення його фахової компетентності. З'ясовано, що згадані системи уможливлюють ефективний пошук як паралельних розробників наукової проблематики, потенціальних співавторів та опонентів, так і передбачуваних споживачів наукової продукції. В той же час це й розширений пошук джерел фінансування науково-дослідної діяльності. Акцент зроблено й на популяризації власних досліджень, налагодженні міжнародних зв’язків з метою входження українських науковців та репрезентованих ними установ у світовий науковий простір. Автор наголошує про актуальність просування наукового доробку вітчизняних учених до міжнародних і світових наукометричних баз даних, що дає змогу не тільки ділитися досвідом, а й враховувати думку зарубіжних дослідників задля об'єктивності отримання проміжних і кінцевих результатів дисертаційної діяльності і планових НДР. Автор наводить стислу характеристику більш популярних ідентифікаторів (систем ідентифікаторів), що нині є найбільш важливими для діяльності ученого сьогодення, таких, як: Scopus Author ID ResearcherID Open Researcher and Contributor ID (ORCID) Google Scholar Research Gate; зосереджує увагу на необхідності присвоєння реєстраційним Crossref агентством ідентифікаторів DOI (Digital Object Identifier) кожній авторськійпублікації. У статті говориться й про те, що демонстрація та популяризація наукової діяльності ученого відбувається засобами соціальних мереж таких, як: Facebook, LinkedIn, Twitter та ін.

Бібліографічна база даних як джерело наукометричних досліджень

Наталія Грудініна — 2024-08-21

У статті констатовано, що однією із найважливіших характеристик якості наукової публікації є її бібліографічний апарат, а це – бібліографічні посилання та прикнижкові й пристатейні списки. Автором встановлено, що бібліографічні відомості дають можливість визначити джерелознавчу базу дослідження, показати зв’язок нової публікації з попередніми, скласти уявлення про наукові позиції автора, перевірити достовірність наведених даних, розкрити пріоритет і наукову цінність здобутих результатів, захистити авторські права, боротися з плагіатом. Доведено, що в оцінюванні результативності наукової діяльності важливе місце відводять наукометрії – напряму досліджень, що вивчає когнітивні комунікації в науці за частотою посилань і цитувань наукових публікацій та їхніх авторів. На основі аналізу публікацій вітчизняної та зарубіжної літератури висвітлено питання, пов’язані з бібліографічним забезпеченням наукометричних досліджень використаних джерел до наукових праць, обґрунтовано його актуальність і недостатню розробленість, окреслено основні підходи до ліквідування „білих плям” щодо складання прикнижкових й пристатейних списків. Акцентовано, що прикнижкові й пристатейні списки були б ще ефективнішими, якби їх складали на більш якісному рівні й використовували стандартизовані бібліографічні записи. Це давало б можливість застосовувати ці списки в довідкових апаратах різних інформаційних установ і бібліотек, вводити в бази даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем без додаткових перевірок точності зазначених відомостей. Доведено, що бібліографічний список до наукової праці сприяє підвищенню компетентності й умінь авторів з добору й аналізування джерельної бази дослідження, уніфікування бібліографічного описування документів різних видів, що полегшує авторам роботу зі стандартами та іншими нормативними і методичними документами для бібліографічної бази даних їхніх наукових праць.

Бібліометричний моніторинг педагогічної науки України

Тетяна Симоненко — 2024-08-21

У статті проведено аналіз даних системи «Бібліометрика української науки» щодо педагогічної науки України. Висвітлено твердження про те, що в цілому бібліометричний профіль можна розглядати як наукову декларацію вченого – його звіт суспільству за надану можливість проводити дослідницьку діяльність. Подано, що у профілі вказано сферу наукової діяльності вченого, впорядковані списки його публікацій, індекси та діаграму цитувань, коло наукових інтересів, когнітивно орієнтовані зв'язки в системі наукових комунікацій тощо. Виявлено необхідність розвитку в бібліотеках наукометричної діяльності. Констатовано, що універсальною платформою для створення бібліометричних профілів є система Google Schol. За допомогою аналізу виокремлених з «Бібліометрики української науки» даних щодо педагогічної науки України встановлено, що роботу з наукового декларування результатів діяльності науково-педагогічних працівників наразі можна вважати задовільною, а за кількістю представлених профілів галузь педагогіка посідає друге місце. Обґрунтовано, що отримання хороших бібліометричних показників потребує консолідованої співпраці вченого (робота з власним профілем, включення публікацій до загальнодоступних науково-інформаційних систем) і бібліотек наукових установ (організація загальнодоступного наукового ресурсу праць своїх вчених, просуванням наукових праць у світові бібліо- та наукометричні бази даних, аналіз рівня цитування вчених та індексів впливу періодичних видань). Доведено, що отримання цілісної бібліометричної картини щодо діяльності науково-педагогічних установ окремих відомств потребує поглиблення їх взаємодії з профільними аналітичними структурами для ефективного використання всіх суспільних функцій бібліометричних профілів.

Галузеві періодичні видання 1917–1945 рр. у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського як джерело сучасних історіографічних досліджень

Оксана Бондарчук — 2024-08-21

У статті подано огляд періодичних видань 1917-1945 рр. з фонду ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, які є джерелом історичних досліджень у галузі педагогіки, освіти, бібліотекознавства, оскільки цей інформаційний ресурс великою мірою відображає розвиток педагогічної думки, її особливості, проблематику тощо. У ході дослідження розкрито видову та тематичну спрямованість часописів, що відображають тенденції розвитку освіти, науки, культури України у складні історичні періоди. Проаналізовано маловідомі широкому загалу науковців періодичні видання, зокрема журнал «Новим шляхом» (Краснодар), присвячений українізації Кубані. Публікації журналів того часу сприяли формуванню світоглядних та аксіологічних настанов серед тогочасних педагогів-практиків, містили відомості про важливі проблеми освітньо-виховного процесу у школі, що були характерні для досліджуваного хронологічного періоду, та шляхи їх розв’язання, через статті журналів відбувалася багатоаспектна професійна комунікація педагогів, обмін досвідом між активними вчителями з творчим підходом до своєї фахової діяльності. На сторінках журналів розкриваються теоретичні й методичні засади реформування й модернізації освітньої галузі в Україні та історико-культурні процеси означеного періоду. За результатами проведеного дослідження фахівцями бібліотеки готується до друку каталог «Періодичні видання 1917-1945 рр. у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського», що слугуватиме джерельною базою для науковців і практиків та сприятиме фаховому забезпеченню досліджень не лише з психологічних і педагогічних питань, а й з бібліології, бібліотекознавства, журналістикознавства, культурології.

Науково-бібліографічна діяльність Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України: здобутки та перспективи

Світлана Коваленко — 2024-08-21

У статті висвітлено основні здобутки діяльності Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України (ННСГБ НААН) упродовж останніх двадцяти років з науково-дослідної роботи в галузі історії аграрної науки і біографістики та наукової сільськогосподарської бібліографії. Наголошено, що сучасна аграрна галузь України потребує систематичного та якісного інформаційно-бібліотечного забезпечення для вирішення проблеми відродження сільського господарства. Серед основних функцій у діяльності бібліотек виокремлено репрезентації кращого матеріалу із власних фондів. Наголошено на необхідності розвʼязання проблеми науково-інформаційного супроводу діяльності галузевих наукових установ, науковців і фахівців сільського господарства, землекористувачів і землевласників. Розглянуто найважливіші аспекти діяльності бібліотеки, зокрема, з питань створення репертуару національної сільськогосподарської бібліографії та аграрної біографістики, підготовки та видання історико-наукових біографічних і бібліографічних довідників, збірників, покажчиків (13 серій), позасерійних видань та електронного наукового фахового видання – міжвідомчого тематичного збірника «Історія науки і біографістика». Відзначено, що у публікаціях співробітників ННСГБ НААН неодноразово висвітлювалися різнобічні аспекти діяльності установи щодо історії та створення наукової бібліографії та біографістики. Встановлено, що основною метою біобібліографічних покажчиків є створення інформаційної бази для вивчення вітчизняної галузевої історії, розуміння ролі особистості в суспільно-політичному процесі та збереження для наступних поколінь відомостей про видатних діячів, представників національної еліти. Висвітлено діяльність співробітників ННСГБ НААНН з вивчення методичних і прикладних проблем аграрної біографістики, зокрема пов’язаних зі створенням біобібліографічних покажчиків, розвитком електронних біографічних та біобібліографічних науково-інформаційних ресурсів. Наголошено на важливості зусиль фахівців ННСГБ НААН, зокрема сектору наукової бібліографії та біографістики, спрямованих на проведення широкої науково-бібліографічної роботи зі створення наукової продукції як джерела історії аграрної науки України.

Діяльність Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України в напрямі створення галузевої сільськогосподарської бібліографії

Людмила Татарчук — 2024-08-21

У статті висвітлено діяльність Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України у напрямі створення галузевої сільськогосподарської бібліографії. Наголошено на необхідності врахування фактора історичного мислення як важливого рушія соціальної активності й мобілізації на подальший науковий пошук. Акцентовано, що аграрна галузь є провідною галуззю економічного життя України, і розвиток цієї галузі постійно перебуває в полі зору вчених. Зокрема, зазначається, що ще у другій половині ХІХ ст. сільськогосподарська бібліографія постає як самостійна галузь і здобуває значного розвитку, який був спричинений гострою необхідністю пошуку шляхів інтенсифікації сільськогосподарської галузі. Відзначено значну роль Сільськогосподарського наукового комітету України Наркомату земельних справ УРСР (СГНК НКЗС УРСР), які він відігравав у вирішенні проблеми бібліографування сільськогосподарської літератури, виконуючи функції координаційного центру в науковій сфері. Також відзначено, що перші спроби започаткувати сільськогосподарську бібліографію в Україні було здійснено ще наприкінці 40-х років XIX ст. Цьому сприяла також активна підготовка й видання щорічників, обумовлена намаганнями державних органів показати стан сільського господарства та тенденції його розвитку. Наголошено на великому значенні у становленні національної бібліографії та відтворенні історії розвитку аграрної науки України 20-х рр. ХХ ст. покажчика «Матеріали сільськогосподарської бібліографії України. 1925 рік» а також низки реферативних видань, що висвітлювали зарубіжний досвід розвитку сільськогосподарської галузі. Схарактеризовано низку вузькогалузевих покажчиків, якими відзначається діяльність Бібліотеки у 70-х рр. минулого століття. Встановлено, що вагомим здобутком 90-х рр. минулого століття було започаткування серії бібліографічних і біобібліографічних покажчиків «Діячі сільськогосподарської науки України». Визначено місце ННСГБ НААН у формуванні національної сільськогосподарської бібліографії, висвітлено напрацювання й оцінено її роль у подальшому проведенні відкритої інформаційно-комунікаційної політики щодо максимального задоволення інформаційно-знаннєвих потреб суспільства в отриманні цілісної картини бібліографічного сільськогосподарського ресурсу й забезпеченні вільного доступу до нього.

Рецензія на видання «Василь Олександрович Сухомлинський: до 100–річчя від дня народження : біобібліогр. покажч.

Олена Воскобойнікова-Гузєва — 2024-08-21

Дванадцятий випуск біобібліографічного покажчика серії «Видатні педагоги світу» присвячено видатному педагогу-гуманісту Василю Олександровичу Сухомлинському (1918–1970) з нагоди сторіччя від дня народження. У виданні відображено творчий доробок за період з 1945 по 1970 рік, що складає близько 1500 педагогічних, художніх та інших праць, які були і залишаються об’єктом наукових розвідок вітчизняних і зарубіжних учених.

Рецензія на книгу «В. А. Вергунов. Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН: історія та сучасність (до 100-річчя від дня створення). Київ, 2017»

Лариса Березівська — 2024-08-22

У статті подано рецензію на книгу директора Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії агарних наук України, відомого вченого в галузі історії аграрних наук, доктора сільськогосподарських наук, професора, дійсного члена НААН України Віктора Анатолійовича Вергунова. Видання висвітлює історичні віхи становлення й розвитку установи упродовж 1917– 2017 рр.