Становлення та сучасний розвиток української педагогічної діаспори в Канаді

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу генези та еволюції української педагогічної діаспори в Канаді, яка протягом понад 130 років виступає фундаментальним стабілізатором національної ідентичності в іншокультурному середовищі. У дослідженні реконструйовано чотири історичні етапи розвитку: від піонерського періоду кінця ХІХ ст. до сучасної трансформації, спричиненої викликами повномасштабної війни в Україні. Особливу увагу акцентовано на періоді 1897–1919 рр., коли в межах угоди Лор’є-Грінвея українська мова здобула офіційний статус у публічних школах Манітоби, Саскачевану та Альберти. Виявлено причини регресу цих програм під тиском політики нативізму в роки Першої світової війни та проаналізовано подальшу адаптацію громади через розбудову автономної мережі «Рідних шкіл», бурс та приватних інститутів. У роботі досліджено процес інституціалізації української освіти в другій половині ХХ ст., зокрема роль «третьої хвилі» еміграції у заснуванні Канадського інституту українських студій та Центру української мовної освіти. Детально проаналізовано методичну спадщину М. Лупула та О. Білаш, зокрема інноваційні навчальні серії «Nova», «Тут і там», «Collage», «Budmo», що базуються на комунікативному підході та концепції «залученої науки». Висвітлено роль цифрових трансформацій та освітнього порталу oomRoom.ca у модернізації діаспорного навчання. Окремий вектор дослідження присвячено реаліям після лютого 2022 року: прибуття понад 300 000 переміщених осіб за програмою CUAET зумовило стрімке зростання попиту на українську освіту, але водночас актуалізувало проблему адаптації програм для дітей-носіїв мови. Досліджено феномен педагогічної стійкості та діяльність Світової координаційної виховно-освітньої ради під керівництвом О. Винницької-Юсипович щодо впровадження травмо-інформованої педагогіки. Зроблено висновок про трансформацію ролі діаспорної освіти в Канаді: від осередку збереження ідентичності – до суб’єкта сучасного освітнього процесу, що забезпечує методичну та інституційну взаємодію з освітньою системою України.