Листи В. Сухомлинського про ціннісне ставлення до світу живого як джерело біографістики

Abstract

Стаття присвячена розкриттю маловідомого аспекту педагогічної спадщини Василя Сухомлинського – епістоляріям, в яких піднята тема екологічного виховання молодших школярів та дітей старшого віку, формування їхнього екологічного світогляду. Виявлено, що кореспондентами педагога виступали непересічні особистості – психологи О. Андреєва, О. Губко, письменники Б. Рябінін, І. Єфремов. Встановлено, що метою їхньої професійної діяльності, доповненою власними ідеями і переконаннями, було збереження і примноження природного середовища, зокрема тварин, особливо тих, що живуть поряд із людиною. У своїх листах кореспонденти обговорювали широке коло питань: зміст шкільної освіти, проблему дитячих самогубств, дитячої злочинності, розрив між вихованням та освітою. З’ясовано, що вищезгадані науковці та письменники поділяли погляди педагога на роль і значення природи в житті дитини, надавали великого значення фактору природи в освіті й вихованні школярів та сприяли появі у В. Сухомлинського нових ідей і поглядів щодо екології дитинства. Звернення до епістолярної спадщини педагога засвідчило, що вона є невід’ємною складовою його творчості. Вона містить у собі багато оригінальних і цінних ідей, але досі залишається недостатньо вивченою, малодослідженою і потребує подальшого розгляду та аналізу. Застосовуючи мікроісторичний підхід, що сконцентрований на особистісній інтерпретації подій і суттєво збагачує розуміння фактів повсякденності, зроблено висновок про важливість таких розвідок, які надають можливість дослідити процеси народження нових ідей щодо екологічного виховання, їх витоки та засади, а також вплив на особистість самого Василя Сухомлинського.