Із досвіду реконструкції історії сільського шкільництва

Abstract

Метою статті визначено розкриття досвіду реалізації доволі непростого історико-краєзнавчого проєкту: реконструкції історії сільського шкільництва на мікрорівневому та регіональному рівнях. Визначено основні етапи евристичних зусиль задля досягнення поставлених дослідницьких завдань. Зроблено акцент на важливості формування належної джерельної бази дослідження освітянської минувшини, яка має бути репрезентована як архівними матеріалами, оприлюдненими документами, стародруками, так і наративними джерелами та надбаннями «усної історії». Подано пропозиції щодо типової структури відповідного видання та уніфікований алгоритм висвітлення минулого й сучасного сільської школи. Зокрема, на думку автора, у кожній структурній частині історичного блоку має подаватися стисла характеристика місцевих умов розвитку школи, динаміка вдосконалення матеріально-технічної та навчальнометодичної бази, особливості тогочасних навчальних програм і планів, специфіка організації навчально-виховного процесу та позакласної й позашкільної роботи, кількісні та якісні показники складу педагогічного колективу, аналіз питань матеріального становища суб’єктів навчальновиховного процесу, опис учнівського приладдя, аксесуарів, шкільного одягу, організація харчування, дозвілля. Підкреслено, що окремим сегментом дослідження історії сільського шкільництва має бути стислий опис досягнень найвідоміших випускників школи. Доречним є застосування науковопопулярного стилю викладу та супровід тексту ілюстративним фоторядом. Зроблено висновок про те, що реконструкція історії національної освіти через мікрорівневі зрізи у вигляді літопису сільської школи має свою специфіку як у концептуально-методологічному, так і евристично-методичному плані. Водночас цей дослідницький сегмент вбачається досить перспективним і гносеологічно привабливим.