Іван Франко – знавець дитячої душі

Abstract

У статті досліджуються твори Івана Франка, написані для дітей. Проаналізовано зображені письменником психологічні картини із життя селянських дітей, осмислено його глибоку обізнаність із тонким психологічним світом дитини, розглянуто майстерність у викритті тодішнього ладу, системи освіти й виховання в галицьких школах, яка морально калічила дитину. На основі аналізу фактологічного матеріалу встановлено, що педагогічні ідеї І. Франка є співзвучними з тими завданнями, які стоять перед сучасною системою освіти й виховання. З огляду на це, актуальним є нове прочитання творів І. Франка для дітей, їх інтерпретація з погляду сучасних потреб українського суспільства. Відзначено, що у творчому доробку Івана Франка для дітей представлені різноманітні теми і жанри, а саме: оповідання, нариси, вірші, поеми, казки, оригінальні та перекладні твори, пристосовані до дитячого сприйняття. Наголошено на використанні письменником широко спектру сатиричних засобів у змалюванні тогочасної шкільної «науки» та вчителів. Відзначено нещадне висміювання І. Франком недосконалої методики навчання у тодішніх народних школах австрійського зразка. Акцентовано увагу на зображенні І. Франком малоефективних та антипедагогічних методів навчання в початкових школах, які використовувались у той час. Зазначено, що змальовані ним образи педагогів є втіленням найогидніших рис реакційної галицько-австрійської школи. Встановлено, що особливого значення у вихованні дитини Іван Франко надавав жанру казки, прагнувши, щоб казка вчила дітей любити добро, відрізняти його від зла, пізнавати природу, поважати старших. Доведено, що творчість Івана Франка посідає важливе місце в дитячій літературі, оскільки на його творах школярі вчаться пізнавати й розуміти минуле. Підкреслено розкриття значення творчості письменника для розуміння і піднесення ролі творів для дітей, та збагачення їх суспільно значущими темами й образами.