Педагогічна біографіка доби Української революції (1917–1921) як підґрунтя і джерело національно-патріотичного виховання дітей і молоді: діалог поколінь
Анотація
Актуалізовано біографії (життєтворчість) українських педагогів (В. Дурдуківський, Г. Іваниця, А. Крушельницький, О. Музиченко, І. Огієнко, С. Русова, І. Соколянський, І. Стешенко, П. Холодний, Я. Чепіга та ін.), які зробили вагомий внесок у збереження української ідентичності. Вони є прикладом для сучасного покоління і мають стати засобом національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Доведено, що українські педагоги 100 років тому, спираючись на європейську педагогічну думку та досвід, заклали цеглини національно-патріотичного виховання, а саме: ввели поняття «національне виховання», «національно-патріотичне виховання» (любов до України та прагнення її захищати, рідне оточення, відповідність психології, індивідуальності дитини); визначили мету (виховання громадянина незалежної держави України, єднання українського народу); принципи (дитиноцентризм; гуманізм; природовідповідність; культуровідповідність; індивідуальність; національна спрямованість; полікультурність; історична пам’ять та ін.); засоби (національна школа, мова навчання, українознавчі предмети (мова, література, історія, географія); присвячені відомим українським діячам літературно-музичні свята; екскурсії; лекції; гуртки; українські пісня, книга, бібліотека, театр, періодична преса, учнівські організації тощо). Ці стратегічні набутки почали впроваджуватися в освітню практику. Аргументовано, що якби ці педагоги не були репресовані сталінською системою, не загинули або не емігрували внаслідок російсько-більшовицької навали, то їхні педагогічні гуманістичні, національні концепції були б реалізовані ще за їхнього життя. Нині життя та задуми українських педагогів про формування громадянина-патріота незалежної України потребують популяризації (введення їх до змісту педагогічних дисциплін під час підготовки та перепідготовки вчителів; відповідні біографічні дослідження і видання історичної довідкової, науково-популярної літератури; проведення науково-практичних, науково-інформаційних і культурно-освітніх заходів; створення цифрових біографічних ресурсів) з метою реконструкції історичної пам’яті українців. Порівняльний аналіз поглядів українських педагогів 1917–1921 рр. і положень концепції 2022 р. переконливо доводить їх суголосність і необхідність якнайшвидшого широкого впровадження в освітньо-науковий простір.
Посилання
Березівська,Л.Д. (2011). Реформи шкільної освіти в Україні у ХХ столітті: документи, матеріали і коментарі: хрестоматія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. ЛНУ ім. Тараса Шевченка. https://lib.iitta.gov.ua/9770/.
Березівська,Л.Д. (2016a). Ідея національно-патріотичного виховання школярів у добу Української революції: за матеріалами журналу «Вільна українська школа» (1917–1920). Рідна школа, 1, 57–62.
Березівська,Л.Д. (Голов. ред.).(2016b). Українські педагоги про національно-патріотичне виховання: збірник матеріалів Всеукраїнського науково-практичного семінару. ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського. https://dnpb.gov.ua/ua/?ourpublications=країнські-педагоги-про-національно-п.
Березівська,Л.Д. (2023). Педагогічна біографіка України як носій національно-патріотичної свідомості: діалог поколінь. УНаціонально-патріотичне виховання дітей та молоді в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення України: стратегії і завдання: збірник тез методологічного семінару(с.26–28). НАІР. https://lib.iitta.gov.ua/735035/.Дорошкевич,О. (1917). Огляд життя середньої школи. Вільна українська школа, 2, 98–108.
Дорошкевич,О. (1918). Огляд життя середньої школи. Вільна українська школа, 5-6, 47–53.
Дурдуківський,В. (1918). Матеріали для шкільних ранків і вечірок в пам’ять Тараса Шевченка. Вільна українська школа, 7, 145–156.Іваниця,Г. (1918-1919). На порозі нової школи: (кілька побіжних заміток до реформи школи на Вкраїні). Вільна українська школа, 8-9, 92–99.Клепатський,П. (1918-1919). Дитячі іграшки, їх психологічне і педагогічне значення. Вільна українська школа, 2, 80–87.Кремень,В.Г. (2017). Вступ. У В.Г.Кремень (Голов. ред.), Наукове забезпечення розвитку освіти в Україні: актуальні проблеми теорії і практики: (до 25-річчя НАПН України)(с.6–7). Сам. https://pdf.lib.vntu.edu.ua/books/Zbirnik_NAPN_Ukr.pdf.Крушельницький,А. (1920). Чергові завдання Українського Уряду і громадянства в справі шкільництва. Воля, 1(4), 161–166. https://chtyvo.org.ua/authors/Krushelnytskyi_Antin/Cherhovi_zavdannia_Ukrainskoiu_Uriadu_i_hromadianstva_v_spravi_shkilnytstva/.Левитський,О. (1918). Про навчання рідної мови в українській початковій школі. Вільна українська школа, 8-9, 201–206.Міністерство освіти і науки України. (2022, Червень6). Концепція національно-
Березівська,Л. Педагогічна біографіка доби Української революції (1917–1921) як підгрунтя і джерело національно-патріотичного виховання дітей і молоді: діалог поколінь25патріотичного виховання в системі освіти України: затверджено наказом No527. https://drive.google.com/file/d/1B-dJsxlljilNxfuy3jjq5n4ZVPeo4gZ8/view.
Музиченко,О. (1918–1919a). До історії єдиної школи на Україні. Вільна українська школа, 8–9, 143–145.
Музиченко,О. (1918–1919b). Питання про єдину школу на Україні. Вільна українська школа, 8–9, 85–89.Музиченко,О. (1918–1919c). Реформа школи чи шкільна реформація? Вільна українська школа,4, 201–207; 6-7, 3–10.
Невеселий,І. (1918–1919). Для себе й через себе. Вільна українська школа, 2, 73–76.Огієнко,І. (1991). Українська культура: коротка історія культурного життя українського народу: курс, читаний в Українському народному університеті(Репр. відтворення вид. 1918р.). Абрис. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001566.Попик,В.І. (Відп. ред.). (2021). Українська біографіка ХХІ століття: мозаїка контекстів і форм: колективна монографія. НБУ ім. В.І.Вернадського.
Приходько,О. (1917). Організація народних хорів по Україні. Вільна українська школа, 2, 91–94.Русова,С. (1917). Націоналізація школи. Вільна українська школа, 1, 3–7.
Русова,С. (1918). Позашкільна освіта. Вільна українська школа, 8–9, 226–227.
Русова,С.Ф. (1923). Єдина діяльна (трудова) школа: вступна лекція на кафедрі педагогіки. Українське видавництво в Катеринославі.
Соколянський,І. (1917). На педагогічні теми. Вільна українська школа, 1, 7–10.Стешенко,І. (1918). Циркуляр до директорів середніх шкіл всіх відомств та інспекторів вищих початкових, торгових та інших шкіл України. Вільна українська школа, 5-6, 72–73.
Страйгородська,Л.І., Пономаренко,Л.О., Тарнавська,С.В., Вербова,В.В., Кропочева,Н.М., & Мушка,І.В. (Упоряд.). (2019). Національно-патріотичне виховання в Україні: науково-допоміжний бібліографічний покажчик. ДНПБ України ім. В.О.Сухомлинського. https://lib.iitta.gov.ua/716673/.Холодний,П.(1917). Єдина школа. Вільна українська школа,2, 65–68.
Чепіга,Я. (1917). Соціалізація народної освіти. Вільна українська школа, 2, 74–83.Agirreazkuenaga,J., & Urquijo,M. (2015). Collective Biography and Europe’s Cultural Legacy. The European Legacy. Toward New Paradigms, 20(4), 373–388. https://doi.org/10.1080/10848770.2015.1019216.
Berezivska,L.D. (2023). Pedagogical discourse onthe new Ukrainian school 1917–1921: using newly gained independence to reach out to the world’s ideas after the fall of the Russian Empire. History of Education, 52(1), 17–31. https://doi.org/10.1080/0046760X.2022.2126532.Gonick,M., Walsh,S., & Brown,M. (2011). Collective Biography and the Question of Difference. Qualitative Inquiry, 17(8), 741–749. https://doi.org/10.1177/1077800411421118.
Авторське право (c) 2024 Науково-педагогічні студії
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
