Українські освітяни-емігранти на сторінках електронного ресурсу «Педагоги України та світу»

Анотація

У статті розкрито інформаційний потенціал електронного ресурсу «Педагоги України та світу» для вивчення і популяризації життя та діяльності педагогів-емігрантів у річищі збереження історичної пам’яті та розвитку національної і світової освітньої думки. Представлено віртуальні сторінки українських педагогів-емігрантів (Ващенко Г. Г. (1878–1967), Волошин А. І., (1874–1945), Полонська-Василенко Н. Д. (1884–1973), Прокопович В. К. (1881–1942), Русова С. Ф. (1856–1940)), які опубліковано на платформі інформаційно-бібліографічного ресурсу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення інтелектуальної спадщини української діаспори та її інтеграції у сучасний глобальний науково-освітній простір.

Метою статті є вивчення інформаційного потенціалу електронного ресурсу «Педагоги України та світу» як інструменту збереження, узагальнення та популяризації біографічних і бібліографічних даних про українських освітян-емігрантів. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, узагальнення та систематизації матеріалів ресурсу, що дозволило виявити особливості представлення персоналій, структуру подачі інформації та тематичні акценти.

Коротко охарактеризовано вплив української еміграції (1919–1991) на формування освітянського середовища за кордоном. Висвітлено напрями діяльності педагогів-емігрантів (Ващенко Г. Г. (1878–1967), Волошин А. І., (1874–1945), Полонська-Василенко Н. Д. (1884–1973), Прокопович В. К. (1881–1942), Русова С. Ф. (1856–1940)), зокрема їхню участь у створенні освітніх установ, розвитку українознавства, впровадженні інноваційних педагогічних практик і збереженні національної ідентичності в іншомовному середовищі. Окреслено репрезентативний потенціал ресурсу «Педагоги України та світу» для висвітлення діяльності освітян в еміграції (біографічні відомості, наукові праці, педагогічні ідеї тощо), а також визначено його значення як цифрового інструменту історико-педагогічних досліджень.

У висновках наголошено на важливості подальшого наповнення ресурсу «Педагоги України та світу», зокрема розширення репрезентації кола освітян-емігрантів. Стаття має теоретичне й практичне значення для дослідників української педагогічної діаспори, а також усіх, хто цікавиться історією педагогіки.