Європейська освіта в умовах дистанційного формату: теоретичний аспект

Abstract

Запровадження карантину, спричиненого глобальною пандемією Covid–19, спонукало системи освіти багатьох країн світу, зокрема європейських, перейти на дистанційне навчання. Безпрецедентну освітню практику, яка впроваджувалася у цей час і в Україні, і в європейських країнах, позначають різними термінами (дистанційна освіта, електронне навчання, онлайн-освіта, домашнє навчання тощо). Однак ці терміни не повністю відображають той освітній процес, який практикувався в умовах пандемії, їх часто неправильно тлумачать і застосовують. Метою статті є виявлення та уточнення семантики понять «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта», «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта» в дослідженнях європейських освітян. У статті розкрито сутнісні характеристики «дистанційної освіти», а саме: навчання у зручному місці, в індивідуальному темпі та у зручний час; гнучкі педагогічні рамки, які здатні чутливо реагувати на всі зовнішні й внутрішні зміни і в адекватний спосіб відповідати на них, а також враховувати різноманітні інтереси, досвід, стилі навчання, потреби та рівні здібностей учнів. Зроблено висновок, що поняття «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта», так само як і поняття «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта», описують спосіб доставляння навчального змісту, який здійснюється на відстані за допомогою різних засобів для зв’язку та участі в освітній діяльності. Виокремлено суттєві відмінності між цими парами термінів, зокрема «дистанційне навчання» / «дистанційна освіта» – терміни, які використовувалися до широкого розповсюдження цифрових засобів навчання та первісно були пов’язані із заочним навчанням на рівні дорослих; «віддалене навчання» / «надзвичайна дистанційна освіта» є втіленням традиційного класу, переміщеного в онлайн-середовище, а його учасники звикли до традиційного навчання в класі; «надзвичайна дистанційна освіта» на відміну від «дистанційної освіти» є опцією (альтернативним варіантом), тоді як остання – зобов’язанням. Наголошено на впливі технологій «дистанційної освіти» на доступ до безперервної та якісної освіти в умовах карантинних обмежень.