Традиції українського національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх школах: золота спадщина українських інтелектуалів (1990–2009 рр.)
Анотація
У статті визначено, що в складні часи, які тепер переживає Україна, виникає гостра потреба у національно-патріотичному вихованні молодого покоління.
Доведено, що неабияк на цей процес впливає освітній заклад, який має стати осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати незалежну, демократичну державу, дбати про її національну безпеку, підвищення добробуту людей, сприяти єднанню українського народу та встановленню миру й злагоди в суспільстві. Школа ‒ це життєвий простір дитини; тут вона не готується до життя, а живе. Тому виховна робота, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями, має допомагати становленню особистості як творця і проєктувальника власної долі, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною. З’ясовано, що важливу роль у цьому відіграє позакласна робота. Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їхнього творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Основне завдання щодо цього має класний керівник, який передусім є і організатором позакласних виховних заходів. Саме на вчителя покладено величну місію навчання, розвитку і, що найважливіше, виховання дітей. Кожен вчинок педагога має свідчити про його щиру любов до рідного краю і до всієї багатонаціональної України. Цю любов вчитель плекатиме і у своїх учнях.
Авторське право (c) 2025 Світлана Шевченко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.