Усна історія в контексті розвитку громадської архівістики
Анотація
У статті узагальнено польський досвід використання методу досліджень усної історії та функціонування громадських архівів. З’ясовано, що у Республіці Польща сьогодні діє близько 600 громадських архівів на базі бібліотек, будинків культури, громадських організацій та інших установ. Найчастіше такі архіви виникають як суспільна ініціатива. Їх засновують краєзнавці, науковці, громадські діячі та ін., ті, хто досліджує історію регіону, міста, країни тощо. Водночас цей громадський рух підтримує держава. Щодо сутності громадського архіву, то загальним визначенням є ініціатива, мета якої ‒ збереження історії громад, подій та місць завдяки збору колекцій, таких як фотографії, документи та записи усних свідчень задля фіксації суб’єктивного досвіду про пережите та вшанування учасників подій.
Загалом каталог громадського архіву містить: фотографії, документи життя і діяльності конкретної людини чи родини, певної громади чи організації (плакати, газети, архівні документи та ін.), спогади, щоденники, відео і аудіо матеріали. До суб’єктів, хто може створити громадський архів, немає обмежень. Але найчастіше це: державні організації, бібліотеки, недержавні установи, музеї.
Особливість громадських архівів така, що здебільшого зберігаються лише цифрові копії матеріалів, переваги цього: захист документів чи матеріалів від псування чи знищення, доступність для широкої аудиторії, можливість використання в різних видах презентацій (виставках, фільмах, лекціях, музейних колекціях тощо). Такий формат дає можливість в особливій формі пізнати місця, людей, відкритті історії та емоцій, які містяться в цих матеріалах.
Авторське право (c) 2025 Оксана Кравченко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.