підготовлено виставку, що експонується у кімнаті-музеї рідкісної книги ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського НАПН України.

«Киевская Старина» – щомісячний науково-історичний журнал, який виходив у Києві протягом 1882–1907 р. і був друкованим органом тогочасної київської громадської організації «Стара Громада». Часопис оперативно висвітлював здобутки історичної науки, визначав напрями дослідницьких пошуків, поширював історичні знання. Журнал видавався на кошти від пожертвувань громадівців і меценатів, та за рахунок передплати. Першим редактором-видавцем був Ф. Лебединцев (1882–1887), потім часопис редагували О. Лашкевич (1887–1889), Є. Кивлицький (1890–1898), В. Науменко (1896–1897).

 На сторінках часопису друкувалися наукові статті, документи з державних і приватних архівів (мемуари, щоденники, епістолярії), бібліографія щойно виданих книжок з історії України та етнографії. У журналі висвітлювалися проблеми освіти – від історії досучасних питань. Тематика публікацій: історія освіти в Україні (як світської, так і духовної), робота недільних шкіл, просвітницька діяльність, впровадження української мови в народних школах.

Журнал пропагував ідеї національної, історичної та етнографічної самобутності України і посів помітне місце в культурно-освітньому русі української інтелігенції кінця XIX – початку XX ст. З журналом співпрацювали видатні історики, письменники, етнографи – В. Антонович, Д. Багалій, М. Костомаров, П. Житецький, О. Левицький, О. Єфименко, О. Лазаревський, О. Шрамченко, М. Максимович, В. Щербина та інші. Після відміни в 1907 р. заборони на видання українською мовою журнал змінив назву на "Україна".