Отле П. Фотогалерея
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
| Едуард Отле, батько Поля Отле, 1887 |
Бельгія, Брюссель, будинок Поля Отле, Art nouveau, архітектор Октав ван Рейссельберг. Побудований у 1894 – 1898 рр. |
Найближчий соратник Поля Отле – Анрі Лафонтен (фр. Henri La Fontaine, 22 квітня 1854, Брюссель – 14 травня 1943, Брюссель) – бельгійський юрист, голова Міжнародного бюро миру з 1907 по 1943 рік, лауреат Нобелівської премії миру 1913 року. |
 |
 |
 |
|
У Міжнародному бібліографічному інституті, дітищі П. Отле |
Співробітники МБІ | Міжнародна бібліотека, яка знаходилася в одному приміщенні з МБІ і складалася із фондів бібліотек 60 невеликих міжнародних організацій після їхнього злиття |
Mundaneum |
|||||
| У 1895 р. П. Отле та А. Лафонтен створюють в Брюсселі Міжнародний бібліографічний інститут. Головна мета його вражала уяву: мова йшла про створення всесвітнього каталогу – “Всесвітнього бібліографічного репертуару” (УБР), який містив би відомості про всі твори будь-коли надруковані на Землі за всіма без винятку темами. Усього УБР мав складатися з приблизно 12 мільйонів каталожних карток (була складена картотека, що містила понад 16 млн. карток). Вони накопичувалися в Брюсселі у Палаці п’ятдесятиріччя, в одному з приміщень, яке отримало в 1919 р. назву Всесвітній палац – Mundaneum (Монданеум (пізніше – Мунданеум)). Поряд з картками складалося також зібрання різного роду дидактичних документів, плактів, афіш і навіть доволі несподіваних предметів –кликів африканського кабана, насіння екзотичних рослин та багато іншого. Цей проект був революційним для свого часу: свого роду Інтернет епохи паперових каталогів. У 1921 р. П. Отле та А. Лафонтен підготували документ про Міжнародний центр із складовими елементами: Міжнародний музей, Міжнародна бібліотека, МБІ, Міжнародний бібліографічний репертуар, Документальна енциклопедія і т. і. Безупинно розширюючи Мунданеум, вчені намагалися перетворити його у Всесвітнє місто знання. Складалися й детально розроблялися величні плани будівництва цього майбутнього великого міста-перехрестя людських цивілізацій, яке планували побудувати в Женеві. Його статус бачився таким самим, як у Ватікана, Монако, Ліхтенштейна та інших міні-держав, чия незалежність визнається всіма. Цікаво, що в конкурсі проектів узяв участь й великий архітектор Ле Корбюз’є, проект якого, втім, не було прийнято. Але з плином часу, через різні причини, серед яких значне місце посідає швидке прискорення науково-технічного прогресу, яке дозволило визнати явну застарілість методів роботи Мунданеума, проект був забутий, а зібрані колекції були надовго сховані в стінах безликих і безіменних сховищ Брюсселя. Вже до кінця життя Лафонтена (1943) та Отле (1944) Мунданеум ледве животів. Після багаторічних митарств зібраних колекцій їх було передано у володіння Франкомовного співтовариства Бельгії, яке довірило наприкінці 1990-х рр. їхнє зберігання місту Монсу. І чудо відтворилося: у 1998 р. Мунданеум знову відродився з попелу до великої радості дослідників і цінителів його колекцій. У чудовому обрамленні досить незвичної за своєю архітектурою будівлі ми знову можемо долучитися до історії початку ХХ ст., яка схована в лоні колекцій, і фактів незвичайного життєвого подвигу двох батьків-засновників музею. |
|||||
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Віртуальна виставка |
|||||
 Віртуальна виставка «Поль Отле – засновник науки про документ, провидець і мислитель планетарного масштабу», підготовлена фахівцями ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського до 155 річниці від дня народження Поля Отле |
|||||
Відео |
|||||
| Alle Kennis van de Wereld (Biography of Paul Otlet)Документальний фільм про П. Отле. Розповідь У. Б. Рейворда, його біографа. Англійською та французькою мовами. Створено на голландському телебаченні в 1998 р. Фільм The Man Who Wanted to Classify the World (“Людина, яка хотіла класифікувати світ”) Призи і нагороди: • Вибір 3-го фестивалю наукових фільмів, – Бангкок, Таїланд. Сцени фільму The Man Who Wanted to Classify the World Paul Otlet, visioning a web in 1934 – YouTube |