Біографія |

A A A

Біографія

Основні дати біографії Миколи Християновича Бунге

Для спрощення сприйняття сповненого подій життєвого шляху Миколи Христиановича Бунге, конкретизації досягнень вченого, та виокремлення періодів його науково-педагогічної діяльності вважаємо за необхідне коротко подати основні дати його біографії:

1823 р., 23 (11) листопада – у Києві народився М.Х. Бунге ( Nikolaus, Paulus, Carolus).
1841 р. – закінчив із золотою медаллю Першу Київську гімназію з правом на чин 14 класу і вступив на юридичний факультет університету св. Володимира у м. Києві.
1845 р. – закінчив юридичний факультет університету св. Володимира, отримавши ступінь кандидата законознавства.
1845 р. – отримав посаду викладача законів казенного управління в Ніжинському ліцеї князя Безбородька.
1847 р. – захистив дисертацію «Дослідження початків торгівельного законодавства Петра Великого» для отримання ступеню магістра державного права; затверджений професором ліцею.
1849 р. – на урочистих зборах ліцею виступив з промовою «Теорія кредиту».
1850 р. – переведений на кафедру політичної економії і статистики ад’юнктом історико-філологічного факультету університету св. Володимира в м. Києві.
1852 р. – захистив докторську дисертацію «Теорія кредиту», яку було видано в тому ж році окремою книгою.
1851-1864 рр. – працює секретарем, а потім обіймає керівні посади в комісії з описання Київського навчального округу.
1853-1857 рр. – викладач географії Київського Імп. Миколи інституту шляхетних дівчат.
1854 р. – отримує звання ординарного професора університету св. Володимира.
1855 р. – отримує чин надвірного радника.
1856 р. – отримує чин колезького радника.
1857 р. – нагороджений орденом св. Станіслава 2-го ступеню.
1859 р. – отримує чин статського радника.
1859 р. – обраний членом-кореспондентом Академії наук.
1859-1862 рр. – призначений ректором університету св. Володимира за пропозицією попечителя Київського навчального округу М.І. Пирогова.
1859 р.,травень-жовтень – працює у складі фінансової комісії з селянського питання та викупу земель, створеної в Петербурзі за наказом Олександра ІІ.
1861 р. – вийшов з друку перший номер газети «Университетские известия», заснований М.Х. Бунге.
1862 р. – нагороджений орденом св. Рівноапостольного князя Володимира 3-го ступеню.
1862 р., березень – після складення ректорських повноважень бере активну участь у розробці нового університетського статуту.
1862 р. – не покидаючи викладацької діяльності в університеті, отримує посаду голови Київської контори Державного банку.
1863 р. – нагороджений орденом св. Анни 1-го ступеню.
1863 р. – кафедра М.Х. Бунге перейшла до складу юридичного факультету.
1863-1864 рр. – перебуває у Петербурзі в ранзі вихователя і викладача політичної економії і статистики цесаревича Миколи Олександровича.
1865 р. – нагороджений орденом св. Станіслава 1-го ступеню.
1865 р. – викладає на кафедрі поліцейського права.
1868 р. – затверджений статут Київського товариства взаємного кредиту, засновником і керуючим якого був М.Х. Бунге, та перший в Росії провінціальний акціонерний банк (Київський приватний комерційний ), де першим головою був обраний М.Х. Бунге. Завдяки позикам цієї комерційної установи було побудовано більш, ніж 2000 будинків.
1869 р. – разом із М.Г. Хряковим засновує біржу в Києві.
1870 р. – остаточно покидає кафедру політичної економії і статистики і за пропозицією юридичного факультету є обраним на 5 років професором кафедри поліцейського права університету св. Володимира.
1871 р. – обраний речником Міської думи та головою фінансової комісії. Того ж року засновує Київський промисловий банк.
1871-1875 рр. – за положенням нового університетського статуту був обраний ректором Київського університету св. Володимира.
1873 р. – нагороджений орденом св. Володимира 2-го ступеню.
1874 р. – отримує чин таємного радника.
1875 р. – за пропозицією юридичного факультету та з нагоди 30-річчя служби в університеті св. Володимира обраний на 5 років професором кафедри поліцейського права.
1876 р. – затверджений у званні заслуженого професора.
1878 р. – за проханням колег М.Х. Бунге втретє приймає посаду ректора, на яку є обраним майже одностайно.
1879 р. – нагороджений орденом Білого орла.
1880 р. – обраний почесним членом університету з нагоди 35-річчя служби в Міністерстві народної освіти
1880 р., червень – складає з себе обов’язки ректора у зв’язку із призначенням на посаду товариша (заступника) Міністра фінансів (з 1 липня 1880 р.) і назавжди від’їжджає з Києва до Петербурга. На честь цієї події Міська дума за дозволом Олександра ІІ надає М.Х. Бунге звання «Почесного громадянина міста Києва».
1881 р., травень – призначений керуючим Міністерства фінансів та членом Державної Ради.
1881 р., грудень – обраний почесним членом Академії наук.
1882 р., січень – Міністр фінансів Російської Імперії (1882-1887 рр.).
1882 р. – запровадив селянський земельний банк.
1883 р. – закон про фабричну працю. Запровадив фабричну інспекцію (почала діяти з 1 жовтня 1886 р.).
1884 р., січень – запровадив податкову інспекцію, змінив застарілі податки на більш прогресивний – ПДВ.
1884 р., 8 вересня – привітав ректора університету св. Володимира М.К. Ренненкампфа з нагоди 50-річчя заснування університету.
1885 р. – сприяв запровадженню дворянського поземельного банку.
1885 р. – затвердив новий монетний статут, що став у подальшому основою золотого монометалізма; встановив пробіювання золота та срібла за європейськім зразком.
1885 р, 24-31 серпня – відвідав Київ і Одесу в ранзі Міністра фінансів.
1887 р., січень – звільнений з посади Міністра фінансів і тим самим наказом Імператора Олександра ІІІ призначений на посаду Голови Комітету Міністрів.
1886-1889 рр. – викладає політичну економію і статистику майбутньому імператору Миколі ІІ, отримує його підтримку в побудові залізниць Сибіру та півдня Росії.
1889 р. – нагороджений орденом св. князя Олександра Невського з діамантовим підвіском.
1890 р.– обраний ординарним академіком Імператорської Академії наук.
1892 р., 22 травня – за заповітом ( прийнятим до виконання Петербурзьким судом 3 жовтня 1895 р.) М.Х. Бунге визначив відсоток з капіталу 5000 руб. для отримання стипендій вихованцям Першої Київської гімназії. Для університету св. Володимира заповів щорічну премію (6000 руб.) свого імені за кращі студентські роботи з економіки тощо.
1894 р. – призначений заступником голови комітету по спорудженню Сибірської залізниці (голова – майбутній імператор Микола ІІ).
1895 р., 15 (3) червня – у Царському Селі помер М.Х. Бунге. За заповітом його тіло було перевезено до Києва і поховано біля матері 20 (8) червня на Байковому кладовищі.

Основні періоди діяльності Миколи Християновича Бунге

Пошуково-пропедевтичний (1841-1859 рр.) – від вступу до Київського університету св. Володимира до обрання ректором цього навчального закладу. У цьому періоді розглянуто пошуки М.Х. Бунге в галузі наукового спрямування (обрання факультету та зміна наукових інтересів), висвітлено педагогічну діяльність у Ніжинському ліцеї кн. Безбородька, Інституті шляхетних дівчат та університеті св. Володимира; активне включення в ліберально-демократичний рух та публіцистичну діяльність М.Х. Бунге, пов’язані з вивченням та реформуванням освіти; участь в урядових Комісіях з освітніх питань (Комісії для опису губерній Київського навчального округу, Комісія з розробки проекту університетського статуту 1863 року) та з ліквідації кріпацтва; простежено за розвитком педагогічних та професійних здібностей, окреслено провідні напрями подальших пошуків у науковій і освітній галузях. Активна педагогічна діяльність супроводжувалась плідними пошуками змісту навчальних предметів, удосконаленням лекторської майстерності та висвітленням недоліків системи освіти в наукових та періодичних виданнях.

Організаційно-педагогічний (1859-1865 рр.) – від отримання ректорської посади до визнання урядом і науковою спільнотою його діяльності на освітянській ниві. Отримання керівницької посади молодим ученим відбилося на багатьох сторонах життя університету: організація випуску часопису «Университетские известия»; впровадження жіночої освіти; реорганізація структур університету тощо. Педагогічну діяльність М.Х. Бунге цього періоду варто оцінювати з боку перекладацької та наставницької праці при імператорській родині (його вихованцями були обидва майбутніх імператори, для яких були створені лекційні курси з політичної економії та фінансів, перекладені книги відомих німецьких економістів). За видатні досягнення в галузі економіки обраний членом Академії наук.

Науково-педагогічний (1865-1880 рр.) – від видання «Курсу статистики» до складення ректорських повноважень і отримання почесних звань університету св. Володимира. Цей період став визначальним у науковому житті М.Х. Бунге: він видає окремими книжками свої лекційні курси з поліцейського права та статистики, які були потім перевидані двічі; веде активну викладацьку діяльність в університеті; утверджує соціологічний напрямок у вітчизняній статистиці, концепцію київської економічної школи. Громадська діяльність М.Х. Бунге в Міській думі та Київській біржі є поштовхом до організації технічної освіти. Найвищим рівнем визнання заслуг М.Х. Бунге як науковця, викладача і керівника вважаємо обрання (не призначення!) на посаду ректора університету ще двічі, призначення почесним членом університету та отримання звання Почесного громадянина м. Києва.

Управлінський та узагальнюючий (1880-1895 рр.) – переїзд до Петербургу на керівні державні посади, узагальнення наукових і реформаторських ідей. Період діяльності М.Х. Бунге на найвищих державних посадах (спочатку заступник, а потім Міністр фінансів Російської імперії та Голова Комітету Міністрів) для педагогіки важливий з точки зору суперечок під час підготовки нового університетського статуту 1884 р. Інші сторони державотворчої праці Миколи Христиановича опосередковано вплинули на всі галузі реформування суспільства. Працюючи в Кабінеті Міністрів, повертається до викладання політичної економії та статистики в царській родині (майбутньому імператору Миколі ІІ), отримує його підтримку в побудові залізниць Сибіру та півдня Росії, але розчарований вихованцем у справі реформування народної та вищої освіти. Кристалізація науково-педагогічних та державницьких поглядів М.Х. Бунге вилилися в написання підсумкових праць «Загробные заметки» та «Очерки политико-экономической литературы», а соціальне спрямування його діяльності – у турботі про студентів (колишніх та наявних) університету св. Володимира та вихованців Першої Київської гімназії у вигляді призначення стипендій та грошових премій за кращі роботи з економіки.