Володимир Михайлович Бехтерєв народився в сім’ї дрібного державного службовця в селі Соралі, Елабужського повіту, Вятської губернії 1 лютого 1857. Був представником стародавнього вятського роду Бехтерєвих. Освіту здобув в Вятській гімназії та С.-Петербурзькій медико-хірургічної академії. Після закінчення курсу (1878), Бехтерєв присвятив себе вивченню душевних і нервових хвороб і для цієї мети працював при клініці проф. І. П. Мержеєвського.

У 1879 році Бехтерєв був прийнятий до Петербурзького товариства психіатрів. А в 1884 р. був відряджений за кордон, де займався у Дюбуа-Реймона (Берлін), Вундта (Лейпциг), Мейнерта (англ.), Шарко (Париж) та ін.

4 квітня 1881р. В. М. Бехтерєв захищає докторську дисертацію і його затверджують приват-доцентом Петербурзької медико-хірургічної академії, а з 1885 року він стає професором Казанського університету і завідувачем психіатричної клінікою окружний казанської лікарні. Під час роботи в Казанському університеті створив психофізіологічну лабораторію і заснував Казанське суспільство невропатологів і психіатрів. У 1893 році очолив кафедру нервових і душевних хвороб Медико-хірургічної академії. У тому ж році заснував журнал «Неврологічний вісник». У 1894 році Володимир Михайлович був призначений членом медичної ради міністерства внутрішніх справ, а в 1895 році – членом військово-медичного вченої ради при військовому міністрі і тоді ж членом ради будинку піклування душевнохворих, також з 1897 викладав у Жіночому медичному інституті.

Організував в Петербурзі Товариство психоневрологів і Товариство нормальної та експериментальної психології та наукової організації праці. Редагував журнали «Огляд психіатрії, неврології та експериментальної психології», «Вивчення і виховання особистості», «Питання вивчення праці» та інші.

У листопаді 1900 року двотомник Бехтерєва «Провідні шляхи спинного і головного мозку» був висунутий Російською академією наук на премію імені академіка К. М. Бера. У 1900 Бехтерєв був обраний головою Російського товариства нормальної і патологічної психології.

Після завершення роботи над сімома томами «Основи вчення про функції мозку» особливу увагу Бехтерєва як вченого стали приваблювати проблеми психології. Виходячи з того, що психічна діяльність виникає в результаті роботи мозку, він вважав можливим спиратися головним чином на досягнення фізіології, і, перш за все, на вчення про умовні рефлекси. У 1907-1910 роках Бехтерєв опублікував три томи книги «Об’єктивна психологія». Вчений стверджував, що всі психічні процеси супроводжуються рефлекторними руховими і вегетативними реакціями, які доступні спостереженню і реєстрації.

Був членом редакційного комітету багатотомного видання «Traite international de psychologie pathologique» («Інтернаціональний трактат з патологічної психології») (Париж, 1908-1910), для якого написав кілька глав. У 1908 році в Петербурзі починає роботу заснований Бехтерєвим Психоневрологічний інститут

У травні 1918 року Бехтерєв звернувся до Раднаркому з клопотанням про організацію Інституту з вивчення мозку і психічної діяльності. Незабаром Інститут відкрився, і його директором до самої смерті був Володимир Михайлович Бехтерєв. У 1927 йому було присвоєно звання заслуженого діяча науки РФСР.

У віці близько 70 років одружився вдруге на молоденькій племінниці Ягоди Берті Яківні.

Помер раптово 24 грудня 1927 року в Москві. Похований на Літераторських містках на Волковському кладовищі в Ленінграді.

Після своєї смерті В. М. Бехтерєв залишив власну школу і сотні учнів, у тому числі 70 професорів.

Матеріал з Вікіпедії