НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ
ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Бібліотека це дзеркало і джерело духовної культури

Image
04060, Київ, М.Берлинського, 9 380 (44) 467-22-14 dnpb@i.ua Мапа проїзду
A A A

Біографія М. М. Ланге

Микола Миколайович Ланге увійшов у світову психологію як автор моторної теорії уваги. В Україні й Росії його визнано основоположником експериментального напряму в психології. Ланге – мислитель широкого гуманітарного профілю, якому належать праці з філософії, логіки, педагогіки, історії культури. Учений був видатним організатором науки, активним учасником громадського руху з продуктивного оновлення життя в країні. Але пріоритетною галуззю для Ланге була головна наука про людину – психологія.

Внесок у розробку проблем психології і визначив його наукову долю. Ланге прийшов у цю сферу, коли з філософії вона відокремилась як самостійна дисципліна, орієнтована на методи природознавства, що стрімко розвивалося. Звернення Ланге до проблем психології відбулося під впливом ідейної атмосфери пореформеної Росії, де не вщухали суперечки про душу, рушійні сили поведінки людини. Так, запити історичної логіки розвитку психологічного знання, з одного боку, і запити соціокультурного середовища, в якому Ланге формувався як учений, з іншого, обумовили його творчий шлях.

Микола Миколайович Ланге народився в Петербурзі 12 (24) березня 1858 р. в сім’ї професора Військово‑юридичної академії. Закінчивши із золотою медаллю гімназію, він у 1878 р. вступив на історико‑філологічний факультет Петербурзького університету. Це були роки революційного піднесення, коли активність народників, які полювали за царем, досягла апогею. У перший же рік навчання студент Ланге взяв участь у революційній сходці, за що був підданий університетському суду. На щастя, цей інцидент серйозно не вплинув на його долю і не завадив блискуче завершити університетську освіту. Можливо, такий серйозний урок втримав його від того, щоб приєднатися до стану терористів, і спонукав згодом віддати перевагу менш радикальним формам боротьби за соціальне перевлаштування.

Після закінчення історико‑філологічного факультету Ланге був залишений в університеті при кафедрі філософії (цьому сприяло те, що вже на IV курсі він був удостоєний університетської золотої медалі за блискучу роботу «Вчення Лейбніца і його полеміка з Локком»), а потім у 1883 р. направлений на стажування в Німеччину й Францію. Тут він продовжив свої історико‑філософські студії, підсумком яких стала дисертація «Історія моральних ідей ХІХ століття» – за неї він у травні 1888 р. здобув звання магістра філософії. У тому ж році опубліковано німецькою мовою його роботу «До теорії чуттєвої уваги й активної апперцепції». Ця наукова праця узагальнювала результати експериментів, проведених Ланге в лабораторії «батька експериментальної психології» Вільгельма Вундта.

Важливо зазначити, що, приїхавши до Лейпцигу як стажер до Вундта, Ланге не прийняв жодної з його методологічних орієнтацій – ні вчення про паралельність психічних і фізичних процесів (психофізичний паралелізм), ні принцип психічної причинності, за яким психічні явища визначаються психічними ж, і тільки ними, ні волюнтаризм, що підніс волю до вищої сили душі, для якої «не існує закону». Під знаком цих концепцій тривала робота в Лейпцизькому університеті Вундта, що став на той час головним міжнародним центром психологічних досліджень.

Проте не для засвоєння цих концепцій Ланге приїхав до Вундта. У нього ще раніше, на батьківщині, склалися уявлення, протилежні вундтовським. Він відкинув уявлення про свідомість як замкнений внутрішній світ, про волю як діючу з глибини цього світу першооснову та інші постулати лейпцизького професора. Ланге, який мав філософську освіту, але не мав навичок лабораторної роботи, важливо було ними оволодіти, щоб реалізувати свій власний план експериментів.

Почавши психометричні досліди (так називалися тоді дослідження часу реакції), Ланге поставив перед собою завдання знайти реальні детермінанти акту уваги. Передумовою цього став принципово новий методологічний підхід, що відобразив загальну переорієнтацію світової психологічної думки на еволюційно‑біологічний спосіб пояснення її об’єктів. Взаємодія організму з середовищем відбувається за допомогою рухової активності. Якщо раніше цю активність виводили з інтелектуальних, емоційних, вольових операцій, то тепер такі залежності змінюються і самі ці операції є похідними від м’язових процесів. Зароджуються моторні теорії різних психічних процесів.

Одним із піонерів цього напряму став Ланге, який запропонував моторну теорію уваги – феномену, в якому внутрішня активність і вибірковість свідомості поєднані у концентрованому вигляді.

Моторна теорія уваги Ланге стала антиподом трактування уваги, відображеного у вундтовському понятті про апперцепцію. Вихідною й фундаментальною є, згідно з Ланге, мимовільна поведінка організму, що має біологічний сенс, який  полягає в тому, що за допомогою м’язових рухів організм займає найбільш вигідну позицію щодо зовнішніх об’єктів з тим, щоб сприйняти їх якомога ясніше й чіткіше.

Предметом спеціального експериментального вивчення Ланге зробив мимовільні коливання уваги при зоровому й слуховому сприйнятті. Цей феномен та його пояснення, запропоноване Ланге в праці 1888 р., зумовили в психологічній літературі жваву дискусію, в яку були втягнуті лідери тогочасної західної психології – В. Вундт, У. Джемс, Т. Рібо, Дж. Болдуїн, Г. Мюнстерберг та ін.

Моторна теорія уваги Ланге зробила його широковідомим на Заході. Публікація, у якій цю теорію було викладено, здобула високий індекс цитування. Міцно ставши на ґрунт біологічного детермінізму, Ланге відкинув будь‑які трактування уваги й волі, засновані на давньому постулаті про те, що першопричиною цих процесів є внутрішня активність душі.

У листопаді 1888 р. Микола Миколайович Ланге отримав призначення на посаду приват‑доцента в Новоросійський (нині Одеський) університет на кафедрі філософії. Він викладав більшу частину курсів, що належали до цієї кафедри: вступ до філософії, історію філософії, психологію, історію педагогіки, дидактику. Історію педагогіки й дидактику вчений читав з власної ініціативи, бо надавав їм великого значення в системі тогочасних гуманітарних наук.

Поряд з читанням лекцій Ланге працював у фізіологічній лабораторії П. А. Спіро з учнями послідовника І. М. Сєченова. Тут він продовжив розпочаті за кордоном експерименти. В одному з листів дружині вчений повідомляв, що для завершення дослідів про відчуття руху йому потрібні були деякі інструменти. Він знайшов їх у лабораторії Спіро, який відвів Ланге окрему кімнату, що стала незабаром «кабінетом експериментальної психології».

Одеса того часу була великим культурним центром півдня Російської імперії. З цим містом багато років було пов’язане життя Ланге. З листопада 1888 р. і до самої смерті він проживав в Одесі, працюючи в Одеському університеті та інших навчальних закладах міста.

Досить продуктивними були перші роки його роботи. У 1889 р. він видає підручник логіки, згодом відзначений малою золотою медаллю. У 1890 р. в центральному журналі «Питання філософії і психології» виходить його стаття «Елементи волі», а в 1891 р. в журналі «Російська школа» – стаття «Механізм уваги».

У 1893 р. Ланге узагальнив результати своїх досліджень, представивши їх як докторську дисертацію «Психологічні дослідження. Закон перцепції. Теорія вольової уваги». Ця праця Ланге ознаменувала початок відкритої боротьби за утвердження експериментального методу у вітчизняній психології. У своїй дисертації він наголошував на необхідності створення при російських університетах кабінетів експериментальної психології, обґрунтовуючи це: «1) сучасним становищем наукової психології, 2) прикладом університетів Німеччини, Франції, Сполучених Штатів Північної Америки та ін., 3) користю, що має звідси статися, як практичної для педагогів, лікарів, так і теоретичної для подальшого розвитку наук антропологічних в широкому сенсі цього терміна».

Здобувши диплом доктора філософії в 1893 р., а потім і звання екстраординарного професора, Ланге перейшов від загальних міркувань про необхідність організації самостійних психологічних лабораторій до реалізації цього проекту в стінах Новоросійського університету. Його лабораторія мала за мету розвиток психології як об’єктивної науки й викладання її як навчальної дисципліни. Організована за такими принципами при кафедрі філософії в 1896 р., вона стала, по суті, першою самостійною експериментальною психологічною лабораторією в Росії.

Заняття загальною психологією (зокрема, проблемами уваги і сприйняття) Ланге поєднував з вивченням психічного розвитку дітей. Про це йдеться в його невеликій книжці «Душа дитини в перші роки життя».

Микола Миколайович Ланге увійшов в історію освіти як фундатор і перший директор Вищих жіночих курсів в Одесі. Спочатку він розробив проект трирічних педагогічних жіночих курсів, які в жовтні 1903 р. почали діяти при гімназії Пашковської. Очоливши ці курси, професор прагнув перетворити їх на вищі, підносячи рівень викладання до університетського. Зусилля Ланге та його колег не були даремними: у 1905 р. жіночі курси з педагогічних перетворилися у вищі.

Не обмежуючись академічною діяльністю, Ланге жваво відгукувався на суспільні запити. Протягом кількох років він, головуючи в Історико‑філологічному товаристві при Новоросійському університеті, створив при ньому педагогічний відділ, що став центром науково‑методичної та громадської роботи вчителів початкової та середньої школи. Відділ направляв і організовував діяльність учительства, обговорював найактуальніші проблеми освіти, зокрема пов’язані з назрілою реформою школи.

У березні 1905 р. на одному із засідань відділу Ланге виступив з промовою «У чому має полягати реформа нашої школи». Він критично оцінив систему класичної освіти, засудив бюрократичний режим школи, ратував за скасування цензури, доступність освіти для всіх верств населення.

У наступні роки Ланге пристрасно захищав принцип загальнодоступності освіти, доводячи, що школа покликана пробуджувати у дітей наукові інтереси, вчити їх мислити. Перебуваючи на посаді голови шкільного комітету при міській думі, Ланге безпосередньо займався організацією діяльності однієї з початкових шкіл, де, впроваджуючи ідеї Песталоцці, зробив спробу реалізувати принципи трудового навчання.

Активно здійснюючи громадську діяльність, Ланге не переставав бути вченим. Він редагував книжки, писав відгуки на роботи як визнаних вчених, так і студентів‑початківців, вів експериментальні й теоретичні дослідження. Його відгуки на творчі роботи «Теорія пізнання Локка й полеміка проти неї Лейбніца» (1899), «Вчення Канта про простір і час» (1901), «Основа філософії Вундта» (1904) та інші самі по собі становлять серйозні наукові дослідження. У 1911 р. Ланге редагував філософський відділ в енциклопедичному словнику «Гранат» і був автором багатьох статей.

Чималий інтерес викликали його публічні лекції «Сучасна експериментальна педагогіка» (1909), «Про ігри тварин і людей у зв’язку з питанням про походження мистецтва» (1909) та ін.

Після остаточного встановлення радянської влади в Одесі в 1919 р. професор Микола Миколайович Ланге співпрацював з нею, сподіваючись на «глибоке оновлення школи, університету й самої науки». Він працював консультантом при Раді Комісарів вищих шкіл Одеси, виступав на вчительських конференціях, де обстоював свої позиції, захищаючи трудову школу та ідею поєднання розумового виховання з фізичною працею.

Помер Микола Миколайович Ланге 15 лютого 1921 р. в Одесі, де й похований на старому кладовищі.

У Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова зберігається унікальний особистий архів ученого, що становить особливий інтерес для сучасних психологів, істориків, філософів.

На знак поваги пам’яті М. М. Ланге на головному корпусі Одеського університету встановлено меморіальну дошку.

Підготовлено за публікаціями:

Степанов, С. Н. Н. Ланге (1858–1921) / Сергей Степанов // Школьный психолог. – 2002. – № 18. – С. 5;

Сухомлинська, О. В. Ланге Микола Миколайович (1858–1921) / О. В. Сухомлинська // Українська педагогіка в персоналіях : у 2 кн. – Київ, 2005. – Кн. 1 : Х–ХІХ століття. – С. 539–544.

Використано також інформацію з офіційного сайту Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.


Анонси та оголошення

24.06.2020

За результатами конкурсу на заміщення вакантних наукових посад вважаються переможцями:

– ГУРАЛЮК Андрій Георгійович  – на посаду завідувача сектору інформаційно-комунікаційних технологій і наукометрії відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти;

– СУХОМЛИНСЬКА Ольга Василівна – на посаду головного наукового співробітника сектору сухомлиністики відділу педагогічного джерелознавства та біографістики;

– ДОБКО Тетяна Василівна  – на посаду провідного наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів за сумісництвом;

– ВОСКОБОЙНІКОВА-ГУЗЄВА Олена Вікторівна – на посаду провідного наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів за сумісництвом;

– ГАВРИЛЕНКО Тетяна Леонідівна – на посаду старшого наукового співробітника відділу педагогічного джерелознавства та біографістики за сумісництвом;

– ДЯЧЕНКО Людмила Миколаївна – на посаду старшого наукового співробітника сектору рідкісних видань відділу педагогічного джерелознавства та біографістики за сумісництвом;

– ЗАКАТНОВ Дмитро Олексійович – на посаду старшого наукового співробітника відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти за сумісництвом;

– МІХНО Олександр Петрович – на посаду старшого наукового співробітника сектору сухомлиністики відділу педагогічного джерелознавства та біографістики за сумісництвом;

– ПІНЧУК Ольга Павлівна – на посаду провідного наукового співробітника сектору інформаційно-комунікаційних технологій і наукометрії відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти за сумісництвом;

– РОСТОКА Марина Львівна – на посаду старшого наукового співробітника відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти;

– СТРАЙГОРОДСЬКА Людмила Іванівна – на посаду старшого наукового співробітника сектору сухомлиністики відділу педагогічного джерелознавства та біографістики за сумісництвом;

– ТАРНАВСЬКА Сніжана Вікторівна – на посаду старшого наукового співробітника сектору рідкісних видань відділу педагогічного джерелознавства та біографістики за сумісництвом;

– ХОПТА Світлана Михайлівна – на посаду старшого наукового співробітника сектору сухомлиністики відділу педагогічного джерелознавства та біографістики;

– ГОДЕЦЬКА Тетяна Іванівна – на посаду наукового співробітника відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти;

– ГОНЧАРЕНКО Олена Леонідівна – на посаду наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів;

– ДЕМИДА Євгенія Федорівна – на посаду наукового співробітника відділу педагогічного джерелознавства та біографістики;

– ДЕРЕВЯНКО Тетяна Михайлівна – на посаду наукового співробітника відділу педагогічного джерелознавства та біографістики;

– ДУРДАС Алла Петрівна – на посаду наукового співробітника відділу педагогічного джерелознавства та біографістики за сумісництвом

– МАТВІЙЧУК Оксана Євгенівна – на посаду наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів за сумісництвом;

– НІКОЛАЄНКО Ярослава Миколаївна – на посаду наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів;

– СЕРЕДА Христина Володимирівна – на посаду наукового співробітника сектору інформаційно-комунікаційних технологій і наукометрії відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти;

– СИМОНЕНКО Тетяна Василівна – на посаду наукового співробітника сектору інформаційно-комунікаційних технологій і наукометрії відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти за сумісництвом;

– СОШИНСЬКА Ярослава Євгенівна – на посаду наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів за сумісництвом;

– ШИЛО Олексій Андрійович – на посаду наукового співробітника сектору інформаційно-комунікаційних технологій і наукометрії відділу наукового інформаційно-аналітичного супроводу освіти за сумісництвом;

– РУБАН Алла Іванівна – на посаду молодшого наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів за сумісництвом;

– СОЛОДОВНІК Олена Анатоліївна – на посаду молодшого наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів за сумісництвом;

– ХЕМЧЯН Ірина Іванівна – на посаду молодшого наукового співробітника відділу науково-освітніх інформаційних ресурсів за сумісництвом;

– ЧАЛА Наталія Володимирівна – на посаду молодшого наукового співробітника сектору сухомлиністики відділу педагогічного джерелознавства та біографістики.

30.04.2020

Шановні колеги!

Звертаємо вашу увагу на можливість налаштування для вчених НАПН України віддаленого доступу до наукометричних баз Scopus та Web of Science. Детальна інформація на сторінці Державної науково-технічної бібліотеки України.

Окрім цього, повідомляємо, що проводиться серія вебінарів українською мовою, присвячених роботі з базою даних Scopus Elsevier та бібліографічним менеджером Mendeley. Детальніше

Всі матеріали

Наша анкета

Шановні користувачі!

ДНПБ України
імені В. О. Сухомлинського НАПН України прагне створити сучасний науково-освітній та культурний простір, що сприятиме якісному забезпеченню Ваших інформаційних потреб.

Просимо взяти участь в анонімному анкетуванні! 

Ваші відповіді допоможуть нам покращити бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів і слугуватимуть удосконаленню науково-інформаційного забезпечення сфери освіти, педагогіки, психології.

Вебінар

Заходи

Всі матеріали

Виставки

Всі матеріали

Наші видання

Всі матеріали