ГРІНЧЕНКО БОРИС ДМИТРОВИЧ

(09.12.1863-06.05.1910)

Грінченко Борис Дмитрович (літературні псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе) – український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Один із засновників Української радикальної партії, організаторів і керівників товариства “Просвіта” в м. Києві.

Борис Дмитрович Грінченко – автор фундаментальних педагогічних, етнографічних, мовознавчих та літературознавчих праць, історичних нарисів. Уклав перші підручники з української мови й літератури “Українську граматику до науки читання і писання”, “Рідне слово”; створив чотиритомний тлумачний “Словарь української мови”. Педагогічні ідеї Б. Грінченко висвітлив у теоретичних працях “Народні вчителі і українська школа” (1906), “На беспросветном пути. Об украинской школе” (1906), в яких порушив питання про важливість освіти українського народу рідною мовою. Письменник переконливо стверджував, що без розвитку рідної мови та культури неможливий розвиток самого народу, його національної свідомості. Ідеї і думки Бориса Грінченка про українську національну освіту і школу перегукуються із сучасними освітніми завданнями, відзначаються оригінальністю, самобутністю й актуальністю.

Борис Дмитрович Грінченко – ініціатор створення каталогів для шкільних та вчительських бібліотек у Російській Імперії II пол. XIX століття, організатор першого в Україні народного видавництва, яке видало друком 45 народнопросвітницьких праць.

Матеріал підготувала
Кирій С. В.,
зав. сектору соціокультурних комунікацій
Державної науково-педагогічної бібліотеки України
імені В. О. Сухомлинського