Крупська Надія Костянтинівна [14 (26).2.1869, Петербург, – 27.2.1939, Москва], партійний, державний, бібліотечний діяч, доктор педагогічних наук (1936), почесний член АН СРСР (1931). Закінчила жіночу гімназію ім. А. А. Оболенської (1886), потім педагогічний клас при ній. Організатор і керівник бібліотечного будівництва в СРСР, розробник теоретико-методологічних засад соціалістичного бібліотекознавства, ініціатор збирання, видання, вивчення та пропаганди спадщини В. І. Леніна з бібліотечної справи і бібліографії. Особливу увагу приділяла проблемам політизації та загальнодоступності бібліотек, раціоналізації їхньої роботи з читачами, особливо з дітьми і юнацтвом, підвищенню ролі рекомендаційної бібліографії в керівництві читанням і самоосвіті. Займалося питаннями формування бібліотечних фондів. Підтримала ідею створення типових каталогів. Приділяла увагу підготовці та підвищенню кваліфікації бібліотечних кадрів, становленню системи бібліотечно-бібліографічної освіти, створенню самостійних вищих та середніх бібліотечних навчальних закладів. Сформулювала теоретичні основи підготовки бібліотечних фахівців. Організатор І бібліотечного з’їзду РРФСР (1924), бібліотечних ВНЗ, науково-дослідних центрів та аспірантури в бібліотечних навчальних закладах і великих наукових бібліотеках.

Брала участь в розробці багатьох проектів, партійних і урядових документів, що сприяли бібліотечному будівництву: декрета про централізацію бібліотечної справи в РРФСР (1920), постанов ЦК партії про сільські бібліотеки та видання популярної літератури для них (1925), про поліпшення бібліотечної роботи (1929), постанови ЦВК СРСР про бібліотечну справу в СРСР (1934) та інших. У той же час була одним з ініціаторів організації бібліотечної цензури. Як завідувач позашкільним відділом, а з 1934 – бібліотечним управлінням Наркомосу, голова Головполітосвіти РРФСР, заступник наркома освіти підписувала всі інструкції про вилучення з бібліотек «антихудожньої» і «контрреволюційної» літератури.

Ініціатор проведення ряду загальносоюзних і республіканських бібліотечних заходів: бібліотечних і бібліографічних з’їздів, «бібліотечного походу» (1929-1931), всесоюзного перепису бібліотек (1934), всесоюзного конкурсу на кращий район з постановки бібліотечної справи на селі (1936) та ін. Брала участь з доповіддю в роботі багатьох бібліотечних з’їздів і нарад.

Учасниця видавничих комісій, редактор і керівник низки журналів, у тому числі «Красного библиотекаря», «Избы-читальни». Крупській належить ініціатива видання журналів «Что читать», «В помощь сельскому библиотекарю и читателю»¹.

¹Абрамов К.И. Крупская Надежда Константиновна / К.И. Абрамов // Библиотечная энциклопедия / Рос. гос. б-ка. – М. : Пашков дом, 2007. – С. 544–545.

ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ

Надії Костянтинівни Крупської

(26 лютого 1869 – 27 лютого 1939 року)

1869-1879

Н. К. Крупська народилася в Петербурзі. Батько її, Костянтин Гнатович Крупський, одержав освіту в кадетському корпусі; офіцер царської армії, він був прихильником передових ідей свого часу, брав участь у революційному русі 60-х років ХІХ ст ¹. Позбавлений судом права займати посади в державних установах, змушений був добувати кошти для життя випадковими заробітками.

Мати Н. К., Єлизавета Василівна, до заміжжя служила гувернанткою. Вона повністю поділяла громадські погляди Костянтина Гнатовича, прекрасно знала і любила прогресивну і революційну літературу. Н. К. з дитинства багато читала, рано стала цікавитися громадським життям.

1880-1886

Навчалася в Петербурзі, спочатку в казеній жіночій гімназії, потім, з третього класу, в кращій тоді приватній гімназії Оболенської, постановкою викладання в якій керував А. Я. Герд ².

Події першого березня 1881 справили величезне враження на дванадцятирічну дівчинку ³.

Смерть батька (1883 р.). Необхідність у допомозі матері заробляти на життя (приватні уроки ⁴, репетиторство, переписування і т. п.).

Читання педагогічних статей Л. Толстого і М. О. Добролюбова, що мали велике значення для формування поглядів Н К. на освіту і виховання.

1887-1890

У 1887 р. закінчує гімназію із золотою медаллю. Знайомиться з роботою гуртків молоді різних політичних напрямків. У 1889 р. вступає на математичне відділення Вищих жіночих курсів. У тому ж році вступає в члени щойно організованого студентського марксистського гуртка. Залишає курси, щоб цілком віддатися революційній роботі; глибоко вивчає роботи К. Маркса і Ф. Енгельса ⁵.

1891 – 1892

У 1891 р., продовжуючи жити випадковими заробітками, в якості громадської роботи починає викладати в вечірньо-недільних школах в селі Смоленському за Невської заставою Петербурга (де вчителює протягом п’яти років) ⁶.

1893-1895

У 1893 р. до Петербурга приїжджає Володимир Ілліч Ульянов. Знайомство з ним і спільна революційна робота. Органїзація «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», вступ Н. К. в члени «Союзу».

У 1895 р. починає службу в Управління казенних залізниць.

Арешт Володимира Ілліча і ряду інших членів «Союзу боротьби». Н. К-продовжує вести революційну роботу, разом з матір’ю і сестрою Володимира Ілліча забезпечує йому зв’язок з в’язниці з «Союзом».

1896-1899

Заарештована і поміщена у в’язницю в серпні 1896 Залишаючист під судом, випущена з в’язниці у квітні 1897 р., коли після самогубства в Петропавлівської фортеці Ветрової були звільнені всі жінки – політичні в’язні. Продовжує нелегальну роботу. У 1898 р. вступає в члени РСДРП.

Засуджена судом до зіслання на три роки. Домагається призначення місцем заслання села Шушенське у Східному Сибіру, де відбував заслання Володимир Ілліч ⁷. «З тих пір, – пише Н. К. у своїй автобіографії, – моє життя йшло слідом за його життям, я допомагала йому в роботі, чим і як могла» ⁸.

Початок літературної діяльності; пише свою першу брошуру «Жінка-працівниця»⁹

1900

Закінчення строку заслання Володимира Ілліча і від’їзд його з с. Шушенське. Н. К. продовжує відбувати заслання в Уфі. Пропагандистська робота серед робітників, збір матеріалів для кореспонденції в «Іскру», встановлення тісних зв’язків з засланими соціал-демократами.

1901-1905

Роки першої еміграції¹⁰. Секретар редакції газети «Іскра». Встановлює і підтримує нелегальні зв’язки з соціал-демократичними організаціями Росії. Участь у підготовці до другого з’їзду РСДРП. Організація пересилання нелегальної літератури в Росію; збирає відгуки робітників різних професій і шарів (заробітчан, робочих каменоломень та ін) про книги, що посилаються, брошури, номери «Іскри», окремих статей у ній ¹¹.

Активна участь у роботі другого з’їзду партії. Робота по згуртуванню більшовицьких рядів. Секретар редакції газети «Вперед». Секретар закордонної частини ЦК. Участь у роботі третього з’їзду партії.

1905-1907

Перша російська революція. Повернення разом з Владимиром Іллічем в Росію (Петербург). Секретар ЦК партії. Відповідає за явки, зв’язок з партійними комітетами, з військовими організаціями; бере участь в роботі Таммерфорської партійної конференціі; постачає партійним організаціям літературу, допомагає комплектуванню бібліотечок для рекрутів під час так званої «рекрутської кампанії»

1908-1911

Друга еміграція (Женева, Париж). Секретар редакції газети «Пролетарій». Знову робота з налагодження зв’язків з Росією в умовах жорстокої реакції. Вивчення постановки шкільної та бібліотечної справи в Швейцарії. Читання німецькою, англійською та французькою мовами робіт передових педагогів Європи та США. З 1909 р. співпрацює в російських педагогічних журналах «Свободное воспитание» і «Русская школа».

Викладає в партійній школі Лонжюмо (біля Парижа) для партійних працівників, які приїжджали з Росії.

1912-1914

В. І. Ленін та Н. К. Крупська переїжджають до Галичини (Австрія). Встановлення тісного зв’язку з «Правдою», що почала легально виходити в Петербурзі; співробітництво в журналі «Просвещение», участь у журналі «Работница».

Початок першої світової війни. Арешт Володимира Ілліча за підозрою у шпигунстві на користь росіян. Побачення з Володимиром Іллічем у в’язниці, турботи по його звільненню. Переїзд до Швейцарії. Участь у роботі по згуртуванню революційних сил для боротьби проти імперіалістичної війни.

1915-1916

Зміцнення міжнародних революційних зв’язків; участь у роботі Міжнародної жіночої конференції в Берні; листування з російськими військовополоненими у Німеччині та надсилання їм літератури.

Смерть матері, яка була вірним другом і товаришем Н. К. в її житті і роботі.

Завершує свою велику роботу «Народна освіта і демократія»; висока оцінка цієї роботи В. І. Леніним у листі до Горького¹².

1917

Повернення після Лютневої революції до Росії. Робота в секретаріаті ЦК партії; її обирають членом думи Виборзького району Петрограда, керує там справою народної освіти; веде роботу серед солдаток; сприяє утворенню комсомолу.

Коли буржуазія почала цькування партії більшовиків і звинуватила Леніна в німецькому шпигунстві, Надія Костянтинівна пише його біографію – «Сторінка з історії партії», яку надруковано в газеті «Солдатская правда». Ухід Леніна в підпілля; Надія Костянтинівна служить живим зв’язком між ним і ЦК партії.

Бере участь у роботі VI партійного з’їзду.

Жовтневу ніч проводить в партійному комітеті Виборзького району, тримає зв’язок із Смольним.

Після перемоги Жовтневої революції, з першого дня організації Народного комісаріату з освіти стає членом його колегії. Підготовлює проект зміни пунктів партійної програми, що відносяться до народного освітни¹³.

1918-1919

Призначення Н.К. Урядовим комісаром із позашкільної освіти. У 1919 р. виступає на I Всеросійському з’їзді з позашкільної освіти з доповіддю про поточний момент і позашкільну освіту. Одночасно веде велику роботу з розбудови всієї справи народної освіти, створення єдиної трудової політехнічної школи, пише статті з різних питань народної освіти.

Н. К. обирають в дійсні члени Соціалістичної, пізніше – Комуністичної академії при ЦВК Союзу РСР¹⁴.

Участь у роботі VIII з’їзду партії. Поїздка після з’їзду на агітаційному пароплаві «Червона зірка» Волгою і Камою, по місцях, щойно звільненим від білих. Виступи на робочих, селянських і червоноармійських мітингах, на зборах вчителів, бібліотекарів.

1920

Організація Головного політико-освітнього комітету (Головполітосвіти) Наркомосу. Н. К. – голова Головполітосвіти.

Всеросійське нарада (перша) політосвіт губернських і повітових відділів народної освіти, виступає на ньому з доповіддю «Черговий план роботи Головполітосвіти».

Розробляє до I Всесоюзної партійної наради з народної освіти тези про політехнічну освіту, про які В. І. Ленін пише свої замітки¹⁵.

1921

Організація Державної вченої ради Наркомосу згідно з положенням, підписаним В. І. Леніним; Н. К. – голова його науково-педагогічної секції (НПС).

Другий всеросійський з’їзд політосвіт; Н. К. виступає зі звітом про роботу Головполітосвіти.

1922-1924

У 1922 р. Третій всеросійський з’їзд політосвіт; доповідь Н. К.

Важка хвороба Володимира Ілліча. Життя з ним в Горках. Продовжує брати участь у керівництві справою освіти.

Смерть Володимира Ілліча. Промова на траурному засіданні Другого з’їзду рад СРСР.

Доповідь на XIII з’їзді Комуністичної партії «Про культуру роботу на селі». Кооптація в члени Центральної Контрольної Комісії.

Пише спогади про Володимира Ілліча. Доручає товаришам по роботі читати рукопис цих спогадів в робітничих гуртках, збирати відгуки про написане.

Перший Всеросійський з’їзд бібліотечних працівників (1924 р.); Н. К. виступає з доповіддю «Бібліотечна робота на селі».

1925-1926

Читає лекції про основи політосвітроботу в Академії комуністичного виховання.

II Всеросійський бібліографічний з’їзд. Н. К. надсилає вітання, в якому висловлює свої погляди на завдання радянської бібліографії.

IV з’їзд політосвіт (1926 р.); виступ з питань змісту політико-освітньої роботи.

Друга Всеросійська конференція наукових бібліотек, Н. К. направляє лист учасникам конференції з побажанням, щоб наукові бібліотеки працювали в тісному контакті з масовими.

Бере участь у роботі XIV з’їзду Комуністичної партії, її обирають членом Центральної Контрольної Комісії.

1927-1929

На XV з’їзді партії обирається членом ЦК.

У 1927 р. організовує і проводить I Всеросійський з’їзд ізбачів.

Посилює увагу до участі мас у сфері культури, підтримує ініціативу комсомолу з організації та проведення культпоходу.

Укладає збірку своїх статей з питань політехнічної освіти, написаних починаючи з 1917 р.¹⁶.

У 1929 р. нагородження орденом Трудового Червоного Прапору. Н. К. призначено заст. наркома освіти РРФСР¹⁷.

1930-1931

Участь у колективізації села. Організація видання спеціальної політичної газети для малограмотних в селі¹⁸. Пише брошуру «Що говорив Ленін про колгоспи і про дрібне селянське господарство».

Друге Всесоюзна партійна нарада з народної освіти. Виступає з доповіддю «Нові методи і єдиний план культроботи».

Перший Всеросійський з’їзд з політехнічної освіти. Н. К. – голова з’їзду, головний доповідач.

Організація Товариства педагогів-марксистів. Обрання Н. К. його головою.

Виходить збірка статей Н. К. «Про побутові питання», в якій велике місце відводиться питанням облаштування побуту, роботі з дітьми та жінками.

Обрання почесним членом Академії наук СРСР¹⁹.

1933-1934

Нагородження орденом Леніна.

Робота над збірниками статей, пов’язаними із спогадами про Леніна: «Ленін і партія», «Будемо вчитися працювати у Леніна», «Ленінські установки в галузі культури», «Що писав і говорив Ленін про бібліотеки».

1935-1936

Посилено працює з поліпшення постановки освіти дорослих, з підготовки свідомих борців в обстановці загострюваної боротьби з фашизмом.

Всесоюзна нарада з теоретичних питань бібліотекознавства і бібліографії. Н. К. робить доповідь «Виконаємо вказівки Леніна про бібліотечну роботу».

У 1936 р. Н. К. присвоюють ступінь доктора педагогічних наук²⁰.

1937-1938

Обрання до Верховної Ради СРСР від м. Серпухова. Обрання членом президії Верховної Ради СРСР. Вихід з друку збірки «Жінка Країни Рад – рівноправний громадянин».

1939

Виступи на нарадах і в пресі з питань політосвітроботи, комуністичної освіти і виховання, самоосвіти. 23 лютого присутня на засіданні президії Верховної Ради СРСР, де було питання про політико-освітню роботу на селі.

27 лютого Надія Костянтинівна померла; похована на Красній площі.

¹ Н е ч к и н а М. В. Н. П. Огарев в годы революционной ситуации // «Известия Академии наук СССР». Серия истории и философии. 1947. № 2. С. 117-119.

² Крупская Н. К. О преподавании в средних школах взрослых. Сборник. М., Учпедгиз, 1939, С. 71-73, 77-78, 81-82.

³ Крупская Н. К. Моя жизнь. Избранные педагогические про­изведения. М., Акад. пед. наук РСФСР, 1956, С. 11.

⁴ Куприна-И орданская М. Любимая         учительница. Воспо­минания // Огонек. 1947. № 10. С. 9-10.

⁵ Крупская Н. К. Как я стала марксисткой // О библиотечном деле : сборник / Н. К.  Крупская. М., 1957. С. 21-26.

⁶ Крупская Н. К. Пять лет работы в вечерних Смоленських класах // О библиотечном деле : сборник / Н. К.  Крупская. М., 1957. С. 27-41.

⁷В. И. Ленин в сибирской ссылке. 1897-1900. Красноярск, 1942, С. 122-132, 141-142.

⁸Крупская Н. К. Моя жизнь. // Крупская Н. К. Избран­ные педагогические произведения. М. Акад. пед. наук РСФСР, 1955. С. 17.

⁹ Цю брошуру під псевдонімом «Сабліна» було видано в 1901 т. типографією «Іскры» в Женеві

¹⁰ В ці роки Н. К. живе і працює разом з В. І. Леніним в Мюнхені, Лондоні, Женеві.

¹¹Ленин В. И. Сочинения. Т. 34, С. 109. Архив Ин-та марксиз­ма-ленинизма. № 1431, л. 5; № 28378, л. 5; № 28366, л. 5; № 28366, л. 12 об.; № 1286, л. 2.

¹²Ленин В. И. Сочинения. Изд. 3-е. Т. XXIX, с. 331.

¹³ Ленин В. И. Сочинения. Т. 24. С. 419.

¹⁴Удальцов А. Очерк истории Социалистической академии (1918-1922 гг.). // Вестник Социалистической   академии.   1922. кн.  1,

¹⁵ Лен и н В. И. Сочинения. Изд. 3-е. Т. XXX, С. 418-419.

¹⁶ Крупская Н. К. Трудовая политехническая школа и производ­ственная пропаганда. Сборник статей. 1917-1929 гг. М. ;Л., Госиздат. 1929.

¹⁷«Еженедельник народного комиссариата просвещения РСФСР». 1929. № 43. С. 3.

¹⁸«Крестьянская газета для начинающих читать». Вид. «Крестьян­ской газеты». Виходила з червня 1930 р. по лютий 1939 р.

¹⁹ Документы об избрании Н. К. Крупской почетным членом Ака­демии наук СРСР // Вестник Академии наук СРСР. 1956. № 2. С. 92.

²⁰ Протокол № 2/31 заседания Высшей аттестационной комиссии Наркомпроса РСФСР от 1 февраля 1936 г., № 55. – Центральный архив Министерства просвещения РСФСР, ф. ВАК, оп. 3,  1936, л. 18.