Матеріали для шкільних ранків і вечірок в пам’ять Тараса Шевченка
Як дерево без глибокого коріння, як будинок без міцного фундаменту, і так і народ не може нормально і успішно розвиватись без певних, твердих І історичних традицій і національних підвалин. Без міцного, органічного зв’язку з історичним минулим народ-не народ, а якийсь безбатченко нещасний; нема йому пошани, нема йому поваги, нема йому навіть місця серед інших народів; він, немов те горопашне байстря, не знає, куди себе подіти, до кого прихилитись, всім чужий і безсилий. Горе тому народові, якого зрадлива доля позбавила міцного історичного коріння, який утеряв органічний зв’язок з історичним минулим, який не витворив міцного національного ґрунту. Він-немов той листочок, одірваний од рідного дерева, немов та трісочка серед грізного, бурхливого моря,-нема йому певного захистку, нема порятунку. Підхоплюють його буйні вітри, гойдають страшні хвилі, аж поки, натішившись досхочу, кинуть геть, щоб знищити, розбити дощенту, розвіяти по світу.
Наш рідний український народ, який оце виступає на світову міжнародну сцену і творить свою власну, незалежну державу, мав колись, витворив історичну підвалину для свого розвитку і міцний національний ґрунт. Але ж тяжкі політичні обставини, серед яких довелося йому жити, збили його з цього певного шляху, одняли у нього важке минуле, порвали його колись такі міцні зв’язки з цим минулим, вибили у нього з-під ніг твердий національний ґрунт, повернули його в якогось „Івана, не помнящего родства”, зробили його народом без чести, без пуття”, нацією якихось сміхотворних „хахлов”, анекдотичних .дядьків”.
Ми, культурне громадянство,-і перш за все діячі школи, мусимо повернути нашому народові його історичну спадщину, мусимо знов зв’язати його з славним минулим, мусимо поновити порвані за лихих часів історичні традиції, мусимо підвести міцний національний фундамент під ваш державний будинок. Це-перш за все-велике, почесне завдання нашої молодої національної школи. Вся наука в наших школах повинна провадитись так, щоб як найкраще і як найшвидше допомогти перевести в життя це велике, негайне завдання. Загальний напрям шкільної науки, програми окремих наук, шкільні обстановки, виховання- все мусить стати до послуг великій ідеї відновлення старих, в значній мірі забутих і загублених історичних традицій і витворенню міцного, твердого, надійного, національного Ґрунту для дальшого широкого, вільного, швидкого культурного розвитку нашого молодого ще в політичному житті народа. Маючи таку важливу мету, школи повинні всіх засобів ужити, щоб як найшвидше велика ідея стала реальним фактом, перетворилася в діло.
Одним з таких засобів, на нашу думку, можуть бути гарно укладені й обставлені шкільні дитячі ранки й вечірки, присвячені визначним нашим національним діячам і великим історичним подіям. Наші школи повинні уважно стежити, щоб ні одні значні історичні роковини, чи ювілеї наших кращих культурних і політичних діячів не минали без шкільного, бодай і найпростішого, невеличкого святкування. В першу чергу треба звичайно поставити роковини й ювілеї рідних письменників, бо вони найближчі до школи, бо в своїх творах вони дають гарний матеріали для таких свят, бо ці свята порівнюючи найдете уражати. Здається, нема потреби довго говорити про велике значіння рідної літератури, рідного слова в справі національного виховання дітей, в справі утворення міцного національного ґрунту для їх дальшого нормального розвитку. Де-аксіома, кожному-і найбільше вчителеві-добре відома.
Гарно було б, коли б спеціалісти, фахівці намітили цілий ряд таких шкільних свят, поскладали більш менш вироблені програми для них і дали потрібні матеріали. Такі роботи, корисні для всіх шкіл взагалі, особливе значіння мали б для народних шкіл по селах, де ще так небагато культурних сил, де ще нема вкраїнських бібліотек, де дуже важко знайти потрібний для шкільного свята матеріал. „Вільна Українська Школа” взяла на себе ініціативу цього великого і дуже важливого діла. З нагоди роковин Шевченка вона про гнув товаришам учителям матеріали для літературних вечірок в пам’ять великого Кобзаря.
Шевченко-наш геній, сонце нашої літератури, батько нашої поезії, могутній оборонець нашого рідного слова, великомученик за волю і долю України, натхненний пророк і апостол нашого національного відродження, наша краса, слава, гордощі і святощі. На всій великій Україні не повинно бути ні одного куточка, ні одної школи, де б у навіки незабутні дні народження і смерті нашого генія не було такого або нашого святкування його світлої пам’яті. Ці святі дні; повинні стати вашими національними святами. В ці дні по всій широкій Україні мусять урахуватись по змозі як найкраще читання, концерти, вистави, дитячі ранки, вечірки, для дітей і дорослих, церковні одправи, святочні походи, присвячені нашому великому поетові. В ці дні по всій нашій країні, а найпаче по всіх культурних осередках її, повинно як найголосніше лунати віще, прекрасне, натхненне слово нашого генія. В ці дні всі культурні сила наші мусять, залишивши всяку іншу працю, цілком перейнятись настроєм і ідеями поета і всіх засобів ужити, щоб огненне, слово, великі думки і почування Кобзаря знайшли собі добру стежку до душ і серць нашого народу. Це- почесне, величне завдання для нашої свідомої інтелігенції, і ніхто не мав морального права зректися найгарячішої, найвідповідальнішої, найнапруженішої роботи в великі Шевченківські дні.
Перше, ніж подавати матеріали до шкільних ранків та вечірок, присвячених Шевченкові, я дозволю собі поділитись з шановними товаришами-учителями своїм досвідом в справі організації взагалі різних шкільних свят.
Кожному більш-менш практичному педагогові добре відомо, що діти не люблять, кола їм накидають яку-небудь роботу, що вони охотніше і з більшим запалом беруться до тієї роботи, яка виникає з їх власної ініціативи. Відомо також і те, що школа повинна пробуджувати і розвивати в дітях самодіяльність, творчість,-що тільки така робота з педагогічного боку має інтерес, вагу і певне значіння, яка дав як найширший простір дитячій самодіяльності і творчості. Цієї педагогічної аксіоми не можна забувати, готуючись до дитячих вечірок або ранків. Учитель повинен тільки навести дітей на думку про потребу шкільного свята, повинен відповідно настроїти дітей, викликати у дітей цікавість до роботи і дати їм до рук потрібний матеріал, а діти самі мусять гробити по змозі все для свого свята. Вони самі, утворивши різні комісії, складуть програму відповідного до їх смаку і зросту читання, співів, підберуть живі картини, прикрасять помешкання і т. д. Звичайно, що роботу дітей не можна розуміти так, що треба зовсім ухилитись од допомоги їм. Навпаки-учитель весь час повинен пильно, напружено працювати, уважно стежити за дітьми, направляти їх роботу, вносити в неї потрібні корективи, доводити її до можливої артистичної 1 художньої висоти,- повинен робити поруч з дітьми, але -так мовити більше їх руками, ніж своїми власними. Я здебільшого починав з того, що викликав охочих з-проміж дітей, які складали з себе літературну комісію. До роботи в цій комісії звичайно ставали найбільш літературно розвинені діти. Ця комісія (троє, четверо) перечитувала в відповідному виданні твори письменника, якому присвячується ранок або вечірка, вона ж складала біографію, вибирала матеріал для декламації або вистав (якщо письменник-драматург), гарні з боку думки і форми вирази для плакатів. Ця ж комісія після нарад зо мною і ухвали її роботи, за допомогою кращих класних каліграфів, переписів або ролі для своїх товаришів. Поруч з цією комісією звичайно працювали співоча або музична комісія. Завдання цієї комісії-підібрати потрібні і відповідні номери співу або й музики (хоча б і самої примітивної). Задля виконання номерів співу, музики, декламації і вистав необхідно утворювалась ще й артистична комісія, яка з-проміж своїх членів вибирала режисерів, сценаріусів, суфлерів, артистів, декламаторів, співаків і музикантів. Ні одна вечірка або ранок не обходяться без портрета письменника, якого святкують, без живих картин, без художньо оздоблених плакатів і програм, без відповідного убрання помешкання. Це вже діло художньої комісії. Нарешті, щоб всі діти мали змогу приймати участь в святі, щоб всі були зацікавлені роботою, щоб ніхто не міг пожалуватись, що йому нема чого робити, я складав ще й господарську комісію, яка повинна дбати про потрібний для вечірки або вистави реквізит, про різні матеріали для роботи всіх інших комісій про зустріч і вітання гостей і т. д. При такій організації справи всі діти приймають участь в роботі, свято являється наслідком спільної товариської праці, всі діти зацікавлені його успіхом, всі залюбки й охоче працюють для нього. Таке свято не тільки допомагає національному вихованню дітей, не тільки дає їм гарні естетичні враження і широкий простір для самодіяльності! і творчості, не тільки викликає роботу їх розуму й почування, а й зміцняє гарні, щиро товариські відносини між дітьми, міцно зв’язує, з’єднує їх спільною працею, організує їх, покладає добрий початок соціальному вихованню дітей.Над складанням матеріалів для Шевченківських свят працювала комісія в склад якої входив я.Скажу кілька слів про свою роботу.Весь матеріал для декламації я брав виключно з „Кобзаря”,-з повістей Шевченка у мене нема ні одного номера я вважав не зручним брати уривки з цих повістей в перекладі (Конівського) на вкраїнську мову, а в оригіналі, цебто по-російському, і поготів. З власного досвіду я знаю, що дитина тоді тільки зможе гарно прочитати що-небудь, коли вона добре, цілком розуміє читане, коли думки, висловлені автором, не перевищують її розумового рівня, коли почування, якими пройнята п’єса, близькі, рідні, знайомі, не чужі її психіці, коли ця пьеса приступна для неї з боку літературного складу, коди, нарешті, вона вимагає такого саме артистичного і духовного виконання, на яке може спромогтись дитина, до якого вона доросла. Маючи все це на увазі, я поділив матеріал задля декламації на три частини: задля нижчої школи, для вищої початкової школи і для середньої школи. Мушу зробити, пояснення до цього поділу. Коли я говорю про нижчу школу, то маю на уваз малих дітей, од 7 до 11 років (приблизно),-вища початкова школа це діти од 10 до 15 років,-середня – більш дорослі юнака, учні старших класів з середніх шкіл. Ці три категорії дітей, на мою думку, мають певну, скалу з загального, розумного, наукового, естетичного і артистичного боку фізіономію, і про них можна говорити, як про окремі групи. Звичайно цей поділ не можна і не треба розуміти дуже догматично. Я мав на разі типи дітей, а не окремі дуже оригінальні індивідуальності. Часто виключно талановита дитина нижчої школи може значно вище стояти що до свого розвитку од дитини вищої початкової школи, а учень старших класів середньої школи-нижче од учня вищої початкової школи. Я зумисне найбільше матеріалу підібрав для середньої групи дітей, бо думаю, що з цього розділу можуть брати номери для талановитих і більш розвинених дітей нижчої школи, і менш обдаровані учні старших класів середньої школи. Взагалі я просив би. шановних товаришів-учителів давитись на мою роботу, як на допомогу тільки їм в їхній важкій праці, не надавати їй дуже багато значіння. Я не хочу, щоб моя робота заважала їм виявляти свою індивідуальну, самостійну, творчу думку і ініціативу: оригінальний, творчий вечір і праця учителя для мене, старого педагога, дорожче всього, -мені було б дуже прикро, як ба моя робота хоч трохи припинила цю самостійну, творчу роботу.
Опріч матеріал із для декламації, я вибрав чимало „гарних виразів” з творів Шевченка „задля плакатів”. Мені здається, що ці гарні з боку змісту і форми вирази Шевченка дадуть учителям теми для бесід з дітьми, познайомлять дітей з головнішими ідеями творів Шевченка, будуть добрим початком для вивчення класичної Шевченківської фразеології. Кожна (по змозі) дитина повинна вибрати собі (краще сама, а то й за допомогою вчителя) який-не-будь гарний вираз, можливо краще-(великими літерами на товстому папері, розмалювавши відповідно до свого смаку)-переписати його і оддати до художньої комісії для окраси помешкання, де має бути свято. Художньо оздоблені плакати ці можна порозвішувати по стінах залі,-можна поробити з них прапорці, дати їх до рук дітям, поставити дітей, як почесну варту, коло портрета Шевченка,-можна, нарешті, організувати святочний похід дітей з цими прапорцями-плакатами.
Кінчаю свої примітки і поради як найщирішим бажанням успіху в справі утворення Шевченківських свят і проханням до товаришів-учителів вибачити за можливі, а почасти вже й мені самому відомі дефекти моєї роботи.
Матеріали для декламації. І.
Вища школа.
1) „Уривок з „Причинної”: „Защебетав жайворонок”… „добре заснули” (б стр.) (Назвати „Ранок”) 1).
2) Початок „Па вічну память Котляревському:” „Сонце грає”.-(12 рядків) (9 стр.).
‘) Див. „Кобзар”, вид. Благот. Общества,-СПБ., 1908 р., видан, друге.
Анонси та оголошення
20.02.2024
Конкурс на заміщення вакантних наукових посад Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського НАПН України Наказ від 19 лютого 2024 р. № 11. Детальніше...
03.03.2022
